Експерт з питань права у розгляді справ: аналіз судової практики

Експерт з питань права або експерт у галузі права є наразі досить потаємною постаттю судового процесу. До змін, які відбулись в законодавстві вкінці минулого року, загальновідомим було твердження недопустимості використання в процесі висновку експерта, в якому дається аналіз правовим питанням. Водночас, експерт з питань права (ЕПП) такі повноваження має, але вони занадто вузькі, повідомляє ukrainepravo.com.

Як ЕПП може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Водночас процесуальними кодексами визначається виключне коло питань, з яких ЕПП може надавати свій висновок: (1) щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; (2) щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній державі.

Однак перший досвід застосування цього інституту вказує на низку законодавчих прогалин, які призвели до помилок у судових рішеннях. З деякими особливостями залучення ЕПП пропонуємо ознайомитись нижче.

ВИКЛЮЧНІСТЬ ПЕРЕЛІКУ ПИТАНЬ, З ЯКИХ ЕПП ДАЄ ВИСНОВКИ

Із аналізу судових рішень, вбачається, що досить розширене поняття “право”, яке вживається для позначення назви цього експерта, вводить в оману не лише учасників справи, а й самих суддів.

Непоодинокими випадками є долучення до матеріалів справи висновків експертів у галузі права, які не стосуються ані питань аналогії права чи закону, ані проблематики застосування норм іноземного законодавства.

Наприклад, інколи заявляються клопотання про допуск до участі експерта з питань права, який володіє спеціальними знаннями у сфері інтелектуального права (рішення у ЄДРСР № 73185616) або про долучення висновку з приводу колізії норм у земельних правовідносинах (рішення у ЄДРСР № 73816508, 74295566, 72375112), чи такого, що стосується аналізу та роз’яснення норм законодавства (рішення у ЄДРСР №73245129, 73540848, 74184161, 74969935), визначення правової природи понять(рішення у ЄДРСР №74073349, 74407121, 74172933, 74172910, 74173140, 74172734, 74717674, 74717627, 74716102, 74989796) або виконання конкретного правочину (рішення у ЄДРСР №73629638, 74761414). По більшості із зазначених справ суди відмовляли у задоволенні клопотань, однак по перших трьох прикладах рішень висновки були долучені.

Читайте статтю: Недосконалість питання правової кваліфікації чи затягування процесу...

Левову частку справ також складають позови до Пенсійного фонду про зобов’язання вчинити певних дій, де одним із учасників процесу залучаються ЕПП з метою визначення поняття “дискримінаційні дії” (рішення у ЄДРСР № 74414107, 74727731, 74754485, 74782677, 74938567, 74936511, 75024971, 75072331, 75023248, 74978993, 74727702, 74868804). Водночас здебільшого по подібних справах суди відмовляють у задоволенні подібних клопотань, посилаючись на диспозитивність повноважень суду в даному випадку та відсутність належного обґрунтування необхідності залучення ЕПП у процес (рішення у ЄДРСР з номером 71577211).

КОЛИ ЕКСПЕРТ “ПІДМІНЯЄ” СУДДЮ

Також дуже часто (в абсолютній більшості випадків) сторони до матеріалів справи долучають висновок ЕПП, який по суті може відображати мотивувальну частину судового рішення: містить аналіз конкретної справи, наявних доказів та правову аргументацію та фактично вказує, як правильно вирішити даний спір. Іншими словами, висновок ЕПП в таких випадках містить все, що перераховано, наприклад, в ч. 2 ст. 114 ЦПК України (та в аналогічних статтях інших процесуальних кодексів), і що не може міститись у висновку ЕПП в розумінні процесуального законодавства України.

Прикладами судових рішень, де описані подібні висновки, є, наприклад, зареєстровані в ЄДРСР за № 72435278, 72596890, 72685978, 73238539, 73192920, 73834906, 74508740, 73701652. В зазначених випадках суди відхилили надані сторонами висновки та не враховували їх при винесенні судового рішення.

Таким чином, слід пам’ятати, що, виходячи з положень законодавства, висновки ЕПП можуть стосуватись виключно питань аналогії права чи закону або застосування норм іноземного права, в них не можуть бути вирішені питання прогалин чи колізій. Питанням правильного застосування закону займається виключно суд при прийнятті рішень, жоден “експерт” не вправі вказувати суду, яке рішення приймати чи як вірно вирішити спір.

ЯКЩО РЕКОМЕНДАЦІЯ – ТОДІ НЕ ПОТРІБНО

Увагу також привертає те, що в більшості випадків, коли існують інші підстави для відмови у задоволенні клопотання про долучення висновка ЕПП (наприклад, якщо він стосується колізій в законодавстві чи містить аналіз доказів по конкретній справі), то суд відмовляє на підставі необов’язковості цих висновків та їх рекомендаційного характеру.

Так, суддями вживаються наступні формулювання:

- “суд вважає, що в даному випадку може самостійно встановити всі обставини у справі, надати належну правову оцінку правовідносинам сторін” (рішення № 72958947);

- “суд не сприймає посилання позивача на висновок науково-правової експертизи складений науковим співробітником ..., оскільки вони не є нормативно-правовими актами, за своєю природою носять інформаційно-рекомендаційний та необов'язковий характер, висновок складався за запитом представника позивача” (рішення № 71937133);

- “оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що надані ... звіт та висновок науково-правової експертизи не є доказами у справі, а носять суто допоміжний (консультативний) характер” (рішення № 72537731);

- “висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду, у зв'язку з чим відхиляється” (рішення № 73248727);

- “висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обовязковим для суду. З урахуванням вищевикладеного суд не приймає вищевказаний науково-правовий висновок при вирішенні обґрунтованості позовних вимог” (рішення № 73201231, 73265162, 73660080);

- “окрім того, колегія суддів зазначає, що обставини у даній справі можуть бути встановлені на підставі пояснень представників сторін, письмових доказів, інших засобів доказування, без отримання висновку експерта у галузі права” (рішення № 73634332);

- “крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача...З огляду на викладене, суд доходить висновку, що науково-правовий висновок ... не є належним та допустимим доказом у даній справі та судом до уваги не приймається” (рішення № 75057891);

- “беручи до уваги, що пояснення експертів не вплинуть на вирішення цього спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про виклик в судове засідання експертів” (рішення № 74196602).

Як бачимо, в більшості випадків, при прийнятті рішення про відмову у долучення висновку ЕПП до матеріалів справи, суд керувався положеннями ч. 1 ст. 115 ЦПК України (або аналогічних статей інших процесуальних кодексів), згідно з якою висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

І це дійсно так, оскільки виключно суд може здійснювати судочинство, застосовувати норми законодавства та приймати законне та обґрунтоване рішення. Однак закріплення настільки диспозитивної норми призводить до того, що судді, не бажаючи здатись некомпетентними в певному питанні, відхиляють висновки ЕПП та зазначають про можливість самостійно вирішити спір без залучення сторонніх фахівців в галузі права.

Для справедливості, слід визнати, що в більшості наведених випадків, і так існували підстави для відмови у долученні висновків ЕПП чи залученні його до участі в судовому процесі. Однак, зважаючи на те, що відмова суддів ґрунтувалась на рекомендаційному характеру висновку ЕПП та його необов’язковості, можна свідчити, що судді не в повному обсязі знайомі із цим інститутом та в певній мірі зловживають наділеними повноваженнями фактично нівелюючи можливість використання цього інституту в процесі.

Читайте статтю: Оновлений ЦПК очима адвоката

ЕКСПЕРТ З ПИТАНЬ ПРАВА VS ІНШІ УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ ТА ДОКАЗИ

При аналізі судових рішень ми також зіткнулись із ще однією дивною тенденцією: із експертами з питань права та їх висновками ототожнюються будь-що, пов’язане з тлумаченням законодавства та правом загалом.

Наприклад, в рішенні № 72981889 в ЄДРСР суддя, говорячи про витрати на правову допомогу, застосовує положення, які регулюють статус ЕПП, цим самим ототожнюючи цих двох учасників.

Також, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення та посилаючись на висновки Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України , суд застосовує до цих висновків положення про експертів з питань права (рішення, зареєстровані в ЄДРСР під номерами 73868946, 74440408). Як наслідок, Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України фактично стає учасником процесу, а саме ЕПП. Аналогічна ситуація виникає і з ТПП (рішення № 73561969).

Подібне можна спостерігати і в рішенні № 71554180, де лист із роз’ясненнями законодавства, невідомого видавця, ототожнюється із висновком експерта.

Також існують непоодинокі випадки, коли із таким висновком ототожнюють висновки семантико-текстуальної експертизи щодо роз’яснення змін до нормативно-правового акту (рішення у ЄДРСР № - 73699621, 74134865, 74134620), хоча насправді вона не стосується тих питань, які можуть бути розглянуті у висновку ЕПП.

В деяких випадках, наприклад, якщо висновок ЕПП не відповідає вимогам процесуального законодавства, його можуть відносити до додаткових пояснень по справі та досліджувати разом з іншими доказами (рішення № 71945173 та 72544751).

У разі, якщо висновок ЕПП суперечить іншим матеріалам справи та доказам, а також обставинам, які не потребують доказування, то перевага віддається останнім (рішення №73160790).

ВИТРАТИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТІВ З ПИТАНЬ ПРАВА ТА ЇХ НЕЗААГНАЖОВАНІСТЬ

Керуючись положеннями процесуального законодавства, витрати пов’язані з розглядом судової справи підлягають розподілу за результатами розгляду справи. До таких витрат відносяться і витрати, сплачені на ЕПП. Однак, як виявилось, інколи ці витрати можуть бути непередбачувано значних розмірів.

Увагу в межах даного питання привертає участь одного з відомих науковців у якості фахівця з правових питань на стороні Міністерства юстиції України у низці судових справ (рішення № 73254493, 73701652, 73695047, 74569912, 73002148).

Примітним є те, що послуги цього науковця у наведених справах варіювались від 50 000 грн. до 95 000 грн. за висновок ЕПП. Зауважимо, що згідно з текстом рішення можна встановити, що такий досить дорогий висновок ЕПП у більшості випадках навіть не відповідав вимогам процесуального законодавства, які ставляться до такого висновку та “був наданий щодо питань, які врегульовані чинним законодавством”.

Цікавим було б ознайомитись із аргументацією суду щодо співмірності (або неспівмірності) цих витрат із обсягом наданих послуг, однак наявність висновків ЕПП не допомогла Міністерству юстиції України виграти у цих справах, а тому судові витрати були покладені на позивача (саме ж Міністерство).

В межах цих справ з боку одного з відповідачів також порушувалось питання незалежності ЕПП та його незаагнажованості. Це питання є логічним із декількох причин: по-перше, виходячи з розміру гонорару, сплаченого державною установою ЕПП; по-друге, відсутності відповідальності ЕПП (подібної до відповідальності судових експертів).

Друге питання є дійсно важливим та суттєвим. Зважаючи на творчий характер діяльності ЕПП, їх діяльність та висновки складно структурувати та поділити на “правдиві” та “помилкові”. Будь-який науковий підхід до тлумачення та розуміння певного явища має право на життя, якщо він якісно аргументований та підтверджений. Водночас в такому випадку складно ввести відповідальність за завідомо неправдивий висновок. До того ж, згідно із законодавством, такі висновки взагалі не вважаються доказами та носять рекомендаційний характер. Зважаючи на зазначене, напевно це питання так і залишиться відкритим.

Читайте статтю: Деякі питання повідомлення про підозру

ВИСНОВКИ

ЕПП – необхідний інститут, коли справа доходить до дійсно складних та специфічних інститутів застосування норм іноземного права або аналогії права чи закону.

Натомість останні результати правозастосовчої діяльності показали, що наразі ні суд, ні учасники процесу не готові до залучення ЕПП та їх висновків у процес. Так, на практиці здебільшого це зводиться до надання правових позицій, вигідних стороні, під виглядом висновків ЕПП або застосування висновків щодо питань, які не передбачені законодавством.

Окрім цього, проблеми виникають і щодо співвідношення ЕПП з іншими учасниками процесу, співрозмірності витрат на їх послуги та питання їх компенсації, неможливості притягнення їх до відповідальності за відмову або ж за надання недостовірного висновку тощо.

Автор статті: Зозуля Наталія

Фото: Українське право