1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.
3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.
{Частину третю статті 290 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1498-IX від 01.06.2021 - вводиться в дію з 15.12.2021}
4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.
6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.
{Частина сьома статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }
8. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.
9. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
{Частина дев'ята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 , № 725-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014 }
10. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.
{Частина десята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законами № 314-VII від 23.05.2013 , № 2447-VIII від 07.06.2018 , № 720-IX від 17.06.2020 }
11. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
13. Відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 301 і 314 цього Кодексу.
{Статтю 290 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Обов'язок відкриття стороні захисту доказів, які можуть підтвердити законність проведення НСРД, виникає у випадку, якщо допустимість цих доказів обґрунтовано поставлена під сумнів (ВС ККС справа № 737/838/16-к від 11.05.2021 р.)
У цій справі ВС ККС висловився щодо доводів касаційної скарги засудженого, які ґрунтувалися на тому, що стороні захисту не була відкрита ухвала апеляційного суду, якою було надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій (НСРД), при цьому результати таких були покладені на обґрунтування винуватості засудженого.
Осіб було засуджено вироком місцевого суду за ряд злочинів. Матеріалами справи встановлено, що такі, за попередньою змовою, з метою заволодіння майном проникли до будинку потерпілої, де були викриті потерпілою. Один із них, виходячи за межі попередньої домовленості - умисно вбив потерпілу не менш ніж 17 ударами ножа. Після цього засуджені заволоділи її майном, яке не має матеріальної цінності. Після вчиненого - з метою уникнення затримання, засуджені скоїли напад на працівників поліції, внаслідок чого завдали таким різного ступеню тілесних ушкоджень.
Також, вироком місцевого суду засудженим було інкриміновано незаконне проникнення в житло ще однієї, іншої особи – але апеляційна інстанція вирок суду першої інстанції у цій частині змінила: і виправдала засуджених, у зв’язку із недоведеністю їх винуватості у вчиненні злочину. В іншій частині – апеляційний суд залишив вирок без змін.
Один із засуджених, подаючи касаційну скаргу, зазначив ряд підстав, для скасування оскаржуваних судових рішень, та просив призначити справу новий розгляд у суді першої інстанції. Серед цих підстав, особливої уваги варта наступна: засуджений вважав на обґрунтування винуватості покладено результати проведення негласних слідчих дій, хоча всупереч вимогам статті 290 КПК України ухвала апеляційного суду, якою було надано дозвіл на проведення цих дій, не була відкрита стороні захисту. Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Відкриття матеріалів кримінального провадження стороною захисту проводиться ВИКЛЮЧНО за запитом прокурора, а усні показання свідка захисту можуть і не відкриватись (ВС/ККС у справі № 691/1358/15-к від 20.03.2020)
Чергове рішення Касаційного кримінального суду у якому останній висловився щодо допустимості доказів, які було зібрано адвокатом як доказів невинності клієнта.
Також хочу звернути увагу читача на яскраву роботу захисника яким було зібрано беззаперечні докази невинності свого підзахисного.
У даній справі особу було визнано невинуватою у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.
Апеляційний суд із такими висновками погодився.
Однак прокурор вирішив відстояти обвинувальну позицію у касаційному суді, проте такі намагання виявилися марними.
У свої касаційній скарзі обвинувач вказав, що, зокрема, стороні обвинувачення захисником не було відкрито зібрані ним матеріали кримінального провадження які свідчили про невинуватість обвинуваченого, а також не відкрито показання ключового свідка захисту.
Оцінюючи вказані доводи ККС зазначив, що відповідно до положень з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Тобто виникнення обов`язку сторони захисту щодо відкриття матеріалів кримінального провадження прямо пов`язане із наявністю відповідного запиту від прокурора.
Проте у цьому кримінальному провадженні відсутні будь-які докази того, що прокурор звертався із таким запитом до сторони захисту чи до суду, не наводить їх прокурор і в обґрунтуванні своєї касаційної скарги.
Водночас згідно ч. 6 ст. 290 КПК України матеріалами, до яких сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином, є лише будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них. А з огляду на вимоги ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. До того ж КПК України не зобов`язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання свідків захисту під час досудового розслідування.
Сукупність вказаних норм закону та фактичних обставин справи і стала підставою для залишення касаційної скарги прокурора без задоволення.
Аналізуйте судовий акт: Постанови про проведення НСРД із грифом обмеження мають бути відкриті захисту та долучені до матеріалів справи, інакше отримані на їх підставі докази - є недопустимими (ВС/ККС у справі № 748/3070/15-к, від 12 квітня 2018 р.)
Без перебільшення знакова постанова ВС, яка абсолютно конкретно тлумачить статус постанов прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій із грифом обмеження. Тлумачення просте: такі постанови ні чим не відрізняються від інших матеріалів досудового розслідування, і як усі інші матеріали досудового розслідування ці постанови незважаючи на гриф повинні бути залучені до матеріалів провадження та відкриті захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.
Якщо постанови про проведення НСРД не будуть долучені до матеріалів провадження та відкриті стороною обвинувачення на стадії закінчення досудового розслідування, то докази отримані на підставі цих постанов є недопустимими на підставі ст. 86 КПК України. Тобто суд не може посилатися на такі недопустимі докази при ухваленні судового рішення.
Все інше, зокрема гриф обмеження чи інші грифи секретності, щодо постанов про проведення НСРД, не мають значення.
Так, у цій справі хлопця, звинуватили у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 КК України. Обвинувачений себе винним не визнав. У матеріалах кримінального провадження містилося багато доказів його провини, проте всі вони були отримані на підставі постанов прокурора про проведення НСРД.
Суд першої інстанції ухвалив виправдувальний вирок. Суд виправдав обвинуваченого посилаючись саме на недопустиме порушення кримінального закону, тобто на порушення ст. ст. 290, 86 КПК України.
Суд апеляційної інстанції скасував виправдувальний вирок і ухвалив обвинувальний вирок. Суд касаційної інстанції скасував обвинувальний вирок і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зокрема ВС підкреслив неправильність позиції суду апеляційної інстанції про таке. «На час відкриття матеріалів постанови прокурора про проведення стосовно ОСОБА_2 негласних слідчих дій мали гриф обмеження та не могли бути долучені до матеріалів провадження. Крім того, постанови, як форма вираження процесуального рішення прокурора, відповідно до ст. 84 КПК України, не є доказом. Перевірка законності підстав для надання дозволу на проведення стосовно особи негласних слідчих дій віднесено до компетенції слідчого судді апеляційного суду, а не місцевого.»
Отже, постанова про проведення НСРД є і процесуальною формою вираження рішення прокурора, і доказом в розумінні ст. 84 КПК України. Оцінюючи цей документ суд може дійти висновку, чи були у органу досудового розслідування наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких виступають доказами у кримінальному провадженні.
Якщо така позиція колегії суддів Другої судової палати ККС/ВС «встоїть» у Великій Палаті Верховного Суду, то у майбутньому це кардинально змінить як усю судову практику з приводу допустимості доказів, так і саму роботу правоохоронних органів.
Аналізуйте судовий акт: Виправдувальний вирок стосовно судді - корпоративна змова представників судової влади або непрофесіоналізм правоохоронців? (Козятинський міськрайонний суд у справі 133/2572/13-к від 26.09.2017)
Не так часто судді підпадають під приціл правоохоронців. Звісно, що кожен такий випадок набуває не аби якого суспільного резонансу, аж до, у певних випадках, безпосереднього тиску на суди, що розглядають такі кримінальні справи.
Звісна річ, що такий суспільний резонанс кримінальні справи стосовно суддів набувають як з підстав певної дискредитації гілки судової влади з боку її окремих представників. Однак не слід забувати і про штучність родмухування такого негативу професійними "громадськими активістами", які переслідують свої, одним лише ним, відомі інтереси.
Як правило, оперативні працівники та слідчі, розуміючи усю серйозність такої категорії проваджень намагаються максимально серйозно та відповідально відноситись до їх розслідування.
Нещодавно Фейсбук спільнота дізналася про винесення Козятинським міськрайонним судом Вінницької області виправдувального вироку стосовно судді Бердичівського міськрайонного суду. Коментарі до цієї новини були в 99,9% однотипними - "ПРОДАЛИ СПРАВУ!", "ЦЕ СУДДЯ ІЗ СУДДЕЮ ДОМОВИВСЯ!" та інші істеричні "лозунги".
Намагаючись розібратися із фактичним станом речей я вивчив та проаналізував це судове рішення та зробив висновок про ПОВНУ професійну непридатність оперативників СБ України та слідчих Генеральної прокуратури (вже без України), які проводили негласні слідчі розшукові дій та проводили досудове розслідування цього провадження.
Після того, як я прочитав вирок суду у мене склалось враження, що правоохоронці зробили все можливе та неможливе, щоб суддя, якого підозрюють у отриманні хабаря, не був притягнутий до відповідальності,
Так, згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Зокрема, матеріали оперативно-розшукової діяльності повинні бути отримані уповноваженими на це субєктами та з відомого, що може бути перевірений, і не забороненого законом джерела; зібрані у встановленому законом порядку та з дотриманням встановленої форми, що гарантує захист прав і законних інтересів громадян.
Однак, у даній справі з незрозумілих причин у протоколах прослуховування аудіозаписів, отриманих внаслідок проведених ОРМ вказано, що таке прослуховування проведено одним оперативним працівником натомість підписано іншим. Водночас проведеною на клопотання судово-почеркознавчою експертизою встановлено ознаки підробки підпису працівника СБУ.
З таких підстав УСІ (sic!) протоколи прослуховування аудіозаписів визнано судом недопустими.
Також слід зазначити, що НСРД проведено на підставі неіснуючої ухвали апеляційного суду м. Києва, оскільки в протоколі в якості підставі зазначено ухвалу від 02.07.2012, хоча таку ухвалу винесено 03.07.2012.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобовязаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні.
За нормами ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Отже з наведеного вбачається, що відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення оперативно-розшукових дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
Проте, у даній справі вимоги закону у цій частині стороною обвинувачення не надано, що потягло за собою визнання усіх доказів отриманих в результаті НСРД недопустимими.
Окрім того, під час проведення досудового розслідування слідчим було призначено фоноскопічні експертизи на предмет з'ясування належності голосів тим чи іншим особам розмову яких зафіксовано під час проведення ОРМ.
Однак і тут "неудача постігла совєтского спортсмєна" ))) Виявилось, що експерти, які проводили вказану експертизу не внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів на час складання висновку, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" неможливлює проведення ними експертиз на надання відповідних висновків.
Також під час судового розгляду виявилося, що будинку за вказаним в ухвалі слідчого судді про обшук у м. Житомирі просто не існує! А тому, обшук було проведено без законних підстав, а його результати не можуть бути взяті судом до уваги.
Отже вся сукупність допущених порушень з боку правооохоронців потягла за собою винесення виправдувального вироку.
Саме непрофесійність та, не побоюсь цього слова, НЕХЛЮЙСТВО працівників прокуратури та СБ України потягло за собою винесення виправдувального вироку.
А "громадським активістам" хочу сказати - перед тим, як когось звинувачувати у упередженості дивіться в корінь.
Аналізуйте судовий акт: Невідкриття матеріалів НСРД, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК є підставою для визнання таких доказів недопустимими (ВСУ від 16.03.2017 № 5-364кс16)
Негласні слідчі (розшукові) дії – ним присвячена ціла глава 21 КПК України та ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність". Без них майже усі злочини розкрити неможливо, проте більшість зловживань слідства відбувається під час НСРД. Адвокати захищаючи та підозрюваних та обвинувачених завжди намагаються знайти процесуальні порушення допущені під час проведення НСРД. І єдиної та послідовної практики вищих судів у цій проблематиці немає.
Нарешті ВСУ висказався з приводу проблематики проведення оперативно-розшукових дій до внесення відомостей до ЄРДР та відкриття УСІХ матеріалів провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Як відомо, стороною обвинувачення як правило під час відкриття матеріалів провадження стороні захисту не надає документів, що стали підставою для проведення НСРД.
Верховний суд в совю чергу наголосив на те, що таке невідкриття, в порядку визначеному ст. 290 КПК України (відкриття матеріалів іншій стороні), дає усі підстави судам вважати докази, здобуті із порушенням вимог КПК неналежними (ст. 86 КПК України - допустимість доказу)