Слідчий суддя зобов`язав слідчого повідомити про підозру фігуранту у кримінальному провадженні, а отже вийшов за межі своїх процесуальних повноважень (ВС ККС, справа № 188/1146/22 від 05.05.2023 р.)

Фабула судового акту: На жаль, практика неможливості зобов’язати сторону обвинувачення діяти активно і процесуально вірно в ході кримінального провадження набирає обертів. То не можна слідчому судді зобов’язати їх визнати особу потерпілою, то не можна зобов’язати закрити кримінальне провадження (всі ці рішення аналізувались на порталі Протокол та додаються нижче). При чому, поза увагою залишається суть вимоги сторони захисту, яка очевидно, що має достатньо аргументів, якщо слідчий суддя задовольняє такі. Заради концепції “невтручання у дискреційні повноваження” сторони обвинувачення, ВС, фактично, створює для сторони захисту “патову ситуацію” позбавляючи останню інструментів легального впливу на порушення сторони обвинувачення. Відповідно до рішення в цій справі, до всіх цих "практик", додається неможливість зобов’язати слідчого повідомити про підозру відповідного фігуранта справи.

Так, адвокат подав клопотання слідчому, з проханням повідомити про підозру фігуранту справи. Слідчий відмовив у задоволенні такого. Ухвалою слідчого судді було скасовано постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про повідомлення про підозру та зобов`язано слідчого - здійснити це, а саме - повідомити про підозру фігуранту у кримінальному провадженні. Апеляційний суд на скаргу прокурора відмовив у відкритті провадження, водночас із цим не погодився ВС ККС, який вказав:

Перелік рішень, дій і бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено у ст. 303 КПК України.

Забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя, за результатами розгляду скарги представника потерпілого - адвоката на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні слідчий суддя, відповідно до положень ст. 307 вказаного Кодексу, міг: скасувати рішення слідчого, зобов`язати слідчого вчинити певну дію,зобов`язати припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень вторгатися в дискреційні повноваження слідчого та прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями ст. 276, 278 КПК України.

Повідомлення про підозру - це система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що одним із етапів процедури здійснення повідомлення про підозру особі є етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 цього Кодексу, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру.

Вищезазначене свідчить проте, що право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.

Отже у цій справі: Слідчий суддя зобов`язав слідчого вчинити процесуальну дію, а саме повідомити про підозру фігуранту у кримінальному провадженні, чим - на думку ВС - вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, тобто втрутився в дискреційні повноваження слідчого, визначені положеннями ст. 276, 278 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.

Таке рішення, на думку ВС, може бути оскаржено в апеляційному порядку - підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 цього Кодексу.

Аналізуйте судовий акт: Слідчий суддя не має повноважень зобов'язати прокурора закрити кримінальне провадження. Така ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку. (ВС ККС, справа № 405/680/22 від 14.02.2023 р.);

Слідчий суддя зобов’язав слідчого залучити заявника як потерпілого, а отже - на думку ВС - втрутився в процесуальні повноваження слідчого. Таку ухвалу слідчого судді можна оскаржити в апеляційному порядку (ВС ККС, справа №522/7836/21 від 01.12.2022 р.);

Надання доступу до матеріалів кримінального провадження має здійснюватися всім без виключення учасникам сторони захисту. Надання лише захиснику, не свідчить про надання підозрюваному (ВС ККС, справа №607/21493/20 від 27.12.2022 р.);

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного (ВС/КЦС, № 484/2781/19-ц).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 188/1146/22

провадження № 51-176 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року про відмову у відкритті провадження у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2022 року скасовано постанову слідчого СВ ВП № 4 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 07 листопада 2022 року про відмову в задоволенні поданого адвокатом клопотання в частині відмови в повідомленні про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302 від

03 грудня 2012 року.

Зобов`язано слідчого СВ ВП № 4 Синельниківського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 відповідно до статей 276-279 КПК України повідомити про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302 від 03 грудня 2012 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 на вказану ухвалу слідчого судді від 24 листопада 2022 року.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що слідчий суддя в ухвалі від 24 листопада 2022 року зобов`язав слідчого винести конкретне процесуальне рішення - повідомити про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12012040640000302 від 03 грудня 2012 року, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, та таким чином втрутився в дискреційні повноваження слідчого та прокурора, передбачені статтями 276, 278 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом. Вважає, що вказана ухвала слідчого судді підлягає перегляду в апеляційному порядку на підставі пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК України, а посилання суду апеляційної інстанції на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України є безпідставними. Доводи скарги обґрунтовує практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена у відповідних постановах. Крім того, зазначає про те, що вказівка в ухвалі слідчого судді на належне повідомлення судом сторони обвинувачення щодо часу та місця розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 не відповідає дійсності, оскільки до Першотравенської окружної прокуратури будь-які повідомлення щодо наведеного не надходили, а про результати розгляду скарги стало відомо під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Від потерпілого ОСОБА_9 та його представника адвоката ОСОБА_8 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, щоу випадках, коли положення цьогоКодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана ухвала слідчого судді не входить до переліку ухвал, зазначених у ст. 309 КПК України, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а тому не підлягає апеляційному перегляду.

Колегія суддів суду не погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції.

Перелік рішень, дій і бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено у ст. 303 КПК України.

Забезпечуючи ефективний доступ до правосуддя, за результатами розгляду скарги представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні слідчий суддя, відповідно до положень ст. 307 вказаного Кодексу, міг: скасувати рішення слідчого, зобов`язати слідчого вчинити певну дію, зобов`язати припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень вторгатися в дискреційні повноваження слідчого та прокурора в кримінальному провадженні, визначені положеннями статтями 276 278 КПК України.

Повідомлення про підозру - це система процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

За змістом ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно положень ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що одним із етапів процедури здійснення повідомлення про підозру особі є етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 цього Кодексу, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру.

Вищезазначене свідчить проте, що право прийняття рішення про повідомлення особи про підозру належить до дискреційних повноважень слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.

Натомість у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя зобов`язав слідчого вчинити процесуальну дію, а саме повідомити про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12012040640000302 від 03 грудня 2012 року, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги на бездіяльність слідчого, які визначені положеннями ст. 307 КПК України, тобто втрутився в дискреційні повноваження слідчого, визначені положеннями статтями 276, 278 вказаного Кодексу, отже постановив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.

Наведене узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постановах від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к, провадження № 51-3781км21), від 29 серпня 2022 року (справа № 757/61433/21-к, провадження

№ 51-372км22), від 30 листопада 2022 року (справа № 761/13804/22, провадження

№ 51-3067км22), від 02 березня 2023 року (справа № 757/12712/22-к, справа

№ 2460км22).

Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 цього Кодексу. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17, провадження № 13-19 кс18; справа № 243/6674/17-к, провадження № 13-16 сво18).

Таким чином, колегія суддів вважає слушними доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, і вбачає, що, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що право на апеляційне оскарження судового рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом, підлягає забезпеченню на підставі положень п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі

п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, в ході якого суду необхідно врахувати викладене вище та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неналежного повідомлення сторони обвинувачення про час та місце розгляду слідчим суддею скарги адвоката

ОСОБА_8 підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду.

Керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3