Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди

Цивільний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

17421

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

{Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону № 3261-IV від 22.12.2005 }

3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

{Абзац перший частини третьої статті 23 в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020 }

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розділ II
ОСОБИ

Підрозділ 1
ФІЗИЧНА ОСОБА

23/1341

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Порушення права на таємницю телефонних розмов спричиняє душевні страждання і є презумпцією нанесення моральної шкоди особі, якщо правопорушник НЕ доведе відсутність своєї вини (ВСУ від 27 вересня 2017р. у справі № 6-1435цс17)

Між позивачем та працівником автосервісу (ТОВ) відбулася телефонна розмова із грубою нецензурною лайкою при цьому позивача попередили, що розмова буде записана і він погодився. Через деякий час запис розмови був викладений на відеохостингу YouTube без згоди позивача.

Назва відео: "Урок хамства от быдла по фамилии Петров"

Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=3xqDBEA05qM

Обурений позивач подав позов на ТОВ про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди на суму понад 12 млн. грн. Цікаво, що наявність файлу із розмовою на ютубі підтверджувалася в суді висновком експертного дослідження комп’ютерної техніки та програмних продуктів КНІСЕ. Також цікаво, що позивач оцінював розмір моральної шкоди виходячи з кількості прослуховувань запису в інтернеті.

Суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з причини того, що хоча таємниця телефонної розмови і була порушена відповідачем, позивач НЕ довів, що він пережив душевні хвилювання внаслідок такого порушення, і тому НЕ довів заподіяння йому моральної шкоди. Сам по собі факт поширення відповідачем персональних даних про позивача ще НЕ є підставою для стягнення моральної шкоди. ВСУ був іншої думки, скасував відмовні рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВСУ принципово не погодився із тим, що позивач повинен доводи вину відповідача у своїх душевних хвилюваннях внаслідок порушення свого права, як підставу для стягнення моральної шкоди. ВСУ керується презумцією вини правопорушника (відповідача) у такого виду деліктах. Тобто, саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини в тому, що внаслідок порушення ним права на таємницю телефонних розмов позивач пережив душевні хвилювання. Лише тоді відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з правопорушника.

ВСУ також підкреслив, що доведення позивачем наявності в нього душевних страждань само по собі є неприпустимим з огляду на правову природу самого конституційного права на таємницю телефонних розмов.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у звязку із протиправною поведінкою щодо неї іншої особи. Водночас судами також була неврахована ст. 276 ЦК України відповідно до якої порушене особисте немайнове право має бути поновлено судом із відшкодуванням моральної шкоди, завданої його порушенням.

В даному випадку поновленням особистого немайнового права позивача на таємницю телефонної розмови було б видалення її запису з вільного доступу в мережі, тобто з ютубу. І відповідач повинен був би надати відповідні докази суду з цього приводу.

Правовий висновок ВСУ у справі № 6-1435цс17: Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зазначаючи, що факт розповсюдження персональних даних не може бути підтвердженням завдання моральної шкоди, суди не звернули уваги на те, що позивач пов’язував моральну шкоду із спричиненими йому неправомірними діями відповідача душевними стражданнями.

Встановивши неправомірність дій щодо поширення телефонної розмови та фактично порушення особистого немайнового права позивача, суди не звернули уваги на приписи статті 276 ЦК України щодо обов’язку особи, діями якої порушене особисте немайнове право фізичної особи, вчинити необхідні дії для його поновлення.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог з підстав недоведеності спричинення шкоди, суди фактично поклали на позивача обов’язок довести наявність у нього душевних страждань з приводу порушення його права на таємницю телефонного спілкування, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушень якого закріплені Конституцією України.

Суди мали б виходити з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем та обов’язку саме відповідача спростувати таку презумпцію.