Шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов'язків, має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах (ВС/КЦС, справа № 542/684/16-ц, 18.04.18)

Фабула судового акта: Позивач просив стягнути з відповідача 200 000 грн моральної шкоди та витрати, понесені у кримінальному провадженні, мотивуючи свої вимоги тим, що його дружина, працюючи майстром житлового фонду комунального підприємства внаслідок нещасного випадку на виробництві загинула. Вироком районного суду директора цього підприємства було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть дружини позивача.

Судом відмовлено у задоволенні цього позову, з чим також погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду. Позиция суду в цій справі свідчить про досить усталену практику, що зводиться до наступного.

Ч. 1 ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Отже, суди врахували вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшли висновку, що шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов'язків, має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з відповідача.

Наступна позиція відповідає зазначеному в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди», якою роз'яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Аналізуйте судовий акт: Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц)

ВС/КЦС: Ст. 1174 застосовується у випадку, коли є відомою конкретна посадова особа органу влади, місцевого самоврядуванням, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано шкоди (ВС/КЦС, № 638/13100/14-ц, 22.03.18)

ВСУ на підставі ст. 233 КЗпП України визначив, що є днем виявлення шкоди заподіяної працівником підприємству з якого починається строк в один рік позовної давності, незважаючи на наявність кримінальної справи

Постанова

Іменем України

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 542/684/16-ц

провадження № 61-11512св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року в складі судді Гавриленко Т. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року в складі суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.,

встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, внаслідок злочину.

Позовна заява мотивована тим, що дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6, працюючи майстром житлового фонду Кобеляцького комунального підприємства «Водоканал» (далі - Кобеляцьке КП «Водоканал»), ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві загинула від отруєння каналізаційними газами. Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року директора Кобеляцького КП «Водоканал» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, що спричинило смерть дружини позивача. Смертю близької людини ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які тривають по цей час, що кардинально змінило його звичайний спосіб життя і призвело до суттєвої втрати здоров'я. Вказував, що під час кримінального провадження ним понеено витрати, а саме на проїзд до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_5 200 000 грн моральної шкоди та вирішити питання витрат, понесених позивачем у кримінальному провадженні.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року в задоволенні позову про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за вимогами осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків, зокрема відшкодування моральної шкоди, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства. Оскільки ОСОБА_5 завдано шкоду під час виконання своїх трудових обов'язків, тому відсутні правові підстави для стягнення з останнього на користь позивача моральної шкоди.

Додатковим рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат у кримінальному провадженні відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами судових витрат під час кримінального провадження, зокрема понесених витрат на проїзд від його місця проживання до Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач реалізував своє право, звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Кобеляцького КП «Водоканал», працівником якого на час настання нещасного випадку був відповідач та якого за вироком суду визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другої статті 272 КК України, а саме в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, що спричинило загибель людей, в тому числі дружини позивача. Судовим рішення з Кобеляцького КП «Водоканал» на користь ОСОБА_4 стягнуто моральну шкоду, завдану працівником указаного підприємства. Судові витрати за розгляд справи в кримінальному провадженні не можуть бути відшкодовані за правилами ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що дружина позивача загинула саме з вини ОСОБА_5, тому останній зобов'язаний відшкодувати завдану моральну шкоду. Також судом безпідставно відмовлено у відшкодуванні судових витрат під час кримінального провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка була дружиною позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків, загинула майстер житлового фонду Кобеляцького КП «Водоканал» - ОСОБА_6

Відповідно до акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 16 липня 2008 року, нещасний випадок з ОСОБА_6 стався у зв'язку з порушенням Кобеляцьким КП «Водоканал» законодавства про охорону праці щодо незабезпеченості працівників засобами індивідуального захисту.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, з Кобеляцького КП «Водоканал» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 25 000 грн.

Встановлено, що вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року ОСОБА_5, який на час настання вказаного нещасного випадку працював на посаді директора Кобеляцького КП «Водоканал», визнано винним в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що спричинило загибель людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 272 КК України. Цивільний позов ОСОБА_4 за цим вироком задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2016 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_4 скасовано та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, в іншій частині вирок суду залишено без змін.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику в справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Отже, суди врахували вимоги вказаних норм права й обставини справи та дійшли правильного висновку, що шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов'язків, має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_5

Також суди вірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат, понесених під час кримінального провадження, оскільки відсутні підстави для стягнення витрат на проїзд до суду з наведених позивачем підстав. Витрати, понесені під час кримінального провадження, не підлягають відшкодуванню за правилами ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк