У випадку вчинення прокуратурою неправомірних дії шкода особі може також відшкодовуватись і на загальних підставах відповідно до приписів статей 1173, 1174 ЦК України (ВС/КЦС,справа № 638/6944/16-ц, 25.07.18)

Фабула судового акта: Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з 11 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено за заявою особи (позивач) відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Протягом 2015-2016 років слідчий прокуратури неодноразово закривав це кримінальне провадження, а також відмовив у визнанні позивача потерпілим, але ухвалами слідчих суддів вищевказані постанови було скасовано за скаргами позивача

Ці обставини обумовили позов особи до прокуратури області і Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 1166, 1174, 1176 ЦК України, для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури області. Суд встановив, що прийнятими рішеннями працівників прокуратури та їхньою тривалою бездіяльністю, неодноразовим закриттям кримінальних проваджень позивачу завдано моральну шкоду, що оцінена у 100 000,00 грн.

З такими висновками погодився апеляційний суд, проте, врахувавши положення статті 23 ЦК України, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем, до 5000,00 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора області судове рішення апеляційного суду залишив без змін, зазначивши, зокрема, наступне.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. В цих випадках шкода відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналізуйте судовий акт: При незаконному відстороненню від посади розмір шкоди заподіяної особі органами, які здійснюють ОРД, органами досудового розслідування, органами прокуратури визначається виключно цими органами, а не судом (Справа № 6-2089цс15, від 24. 02. 2016р.)

Протиправна бездіяльність слідчого, яка до того ж і встановлена актом суду, не є підставою для відшкодування особі шкоди, яка завдана органом ОРД, розслідування, прокуратури або судом в порядку ч. 1, ст.1176 ЦК України (ВСУ у справі №6-440цс16)

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

ВГСУ: Порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої ЮРИДИЧНІЙ особі незаконними діями органу розслідування, прокуратури, суду, спеціальним законом не врегульовано, а шкода відшкодовується на загальних підставах (спр. № 910/21951/16, 09.10.17)

ВС/КАС: Розмір відшкодовуваної шкоди, спричиненої незаконними діями «слідчих органів», визначають останні у місячний термін з дня звернення громадянина (ВС/КАС, справа №813/8146/14, 15.03.18)

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 638/6944/16-ц

провадження № 61-2986св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргузаступника прокурора Харківської області Гончаренко Андрія Миколайовича на рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 02 липня 2015 року він звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про вчинення прокурором відділу з питань розгляду листів та прийому громадян прокуратури Харківської області Роговим Д.О. кримінального правопорушення. На підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 липня 2015 року було внесено відомості про вище вказане кримінальне правопорушення 11 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Протягом 2015-2016 років слідчий прокуратури Харківської області неодноразово закривав кримінальне провадження. Постанови про закриття провадження, а також про відмову у визнанні його потерпілим було скасовано ухвалами Червонозаводського районного суду м. Харкова. Вказаними неправомірними діями та бездіяльністю посадової особи прокуратури Харківської області йому завдано значних моральних страждань. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив на підставі статті 1174 ЦК України стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 512 000 грн на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 100 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване порушенням права позивача. Підставою для відшкодування шкоди є ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року, від 21 квітня 2016 року, від 25 липня 2016 року відповідно до яких встановлена протиправна бездіяльність слідчих прокуратури Харківської області. У вказаних ухвалах зазначено про істотну неповноту під час досудового розслідування, порушення прав ОСОБА_4

Суд першої інстанції встановив факт завдання моральної шкоди діями відповідача, а саме: винесення незаконних рішень, тривала бездіяльність посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх обов'язків, непроведення комплексу дій передбачених КПК України, та закриття кримінального провадження.

Суд першої інстанції з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходив з того, що позивачу завдано моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційні скарги прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2017 року змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування заданої позивачу діями органу прокуратури моральної шкоди, оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи прокуратури Харківської області.

Апеляційний суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань позивача, ступеню вини відповідача, вимог розумності та справедливості змінив рішення суду першої інстанції у частині розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача: зменшив розмір відшкодування моральної шкоди до 5 000,00 грн.

У січні 2018 року заступник прокурора Харківської області Гончаренко А. М. звернувся до суду з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.

18 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

29 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області Гончаренка А. М.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відсутні будь-які докази протиправності діянь працівників прокуратури Харківської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015220000000615. Відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, зокрема, прокурора вищого рівня до компетенції якого відповідно до статті 308 КПК України належить розгляд скарг щодо недотримання слідчим (прокурором) розумних строків, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов'язків посадовими особами відповідача під час розслідування у цьому кримінальному провадженні. Доводи позивача щодо завдання йому моральної шкоди зводяться лише до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймаються слідчим у кримінальному провадженні та реалізації позивачем свого процесуального права на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, що не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не порушує його права. Безпідставними є посилання позивача та суду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, в якій зазначено, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою іншого суду протиправна бездіяльність начальника СВ Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Судами не мотивовано стягнення на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн, не наведені підстави визначення саме такої суми, зазначено лише про важливість для позивача питань з якими він звертався. Доданий до позову розрахунок шкоди не відповідає вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини. Суд помилково виходив із доведеності факту неправомірної бездіяльності службових осіб прокуратури, завдання позивачу моральної шкоди та застосуванню у спірних правовідносин за статей 1166 1167 1173 1174 ЦК України. Суд не врахував, що органи прокуратури та їх посадові особи, особливо слідчі не є суб'єктами відповідальності за статтею 1174 ЦК України, тому вказана норма матеріального права не застосовується до спірних правовідносин, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладено у постанові від 16 квітня 2008 року у справі №6-4969св08. Судами не враховано, що судовими рішеннями у справі №646/172/16-ц відмовлено у позові ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною тривалою бездіяльністю відповідача, а отже, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, докази протиправності їх дій під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке проводиться відповідно до вимог КПК України у розумінні статей 57-60 ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року №1618-IV.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають установленим обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 11 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015220000000615 було внесено за заявою ОСОБА_4 відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.

26 серпня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 24 грудня 2015 року, 07 червня 2016 року слідчим прокуратури Харківської області Пановим О. О. було винесено постанови про закриття кримінального провадження.

Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області молодшому раднику юстиції Панова О. О. від 28 серпня 2015 року відмовлено у визнання ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015220000000615 від 11 серпня 2015 року.

Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2015 року, від 23 жовтня 2015 року, від 30 листопада 2015 року, від 21 квітня 2016 року, від 25 липня 2016 року вищевказані постанови було скасовано за скаргами ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 1166 1174 1176 ЦК України, для покладення на відповідача відповідальності за моральну шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури Харківської області. Суд встановив, що прийнятими рішеннями працівників прокуратури та їхньою тривалою бездіяльністю, неодноразовим закриттям кримінальних проваджень позивачу завдано моральну шкоду.

З такими висновками погодився апеляційний суд, проте, врахувавши положення статті 23 ЦК України, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи прокуратури Харківської області щодо закриття кримінального провадження та відмови у визнанні позивача потерпілим.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи прокуратури Харківської області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази, і надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 5000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників прокуратури Харківської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки протиправна бездіяльність органів прокуратури Харківської області встановлена судом першої інстанції із викладенням мотивів у рішенні суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що органи прокуратури та їх посадові особи, зокрема, слідчі не є суб'єктами відповідальності за статтею 1174 ЦК України, не спростовують висновків апеляційного суду з урахуванням викладених судом касаційної інстанції мотивів.

Доводи касаційної скарги містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував. Моральна шкода, завдана органами прокуратури є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, зокрема суд стягнув кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174 1176 ЦК України.

Ці доводи не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням установлених обставин справи суди правильно здійснили тлумачення закону та застосували його до спірних правовідносин.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166 1167 1176 1173 1174 ЦК України викладено у правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати обставини та надавати оцінку доказам у справі.

Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області Гончаренка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик