Здійснивши продаж товарів із мальованими зображеннями, автором яких є позивач, і які розміщені на відповідному інтернет-ресурсі, відповідачі порушили авторські права. (ВС/КЦС, справа № 369/508/16-ц, 26.04.18)

Фабула судового акта: В цій судові справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з висновками апеляційного суду, який скасував негативне для позивачки рішення суду першої інстанції та задовольнив позов про захист авторських прав та стягнення компенсації за їх порушення фізичних осіб-підприємців, стягнувши з останніх суму компенсації у розмірі 27 560 та 68 900 грн, відповідно.

Вирішуючи справу, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за змістом ст.ст. 440, 441 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме: дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка є автором мальованих зображень, які розміщені на відповідному інтернет-ресурсі, що також було встановлено і преюдиційним рішенням суду, згоди відповідачам на використання та розповсюдження творів образотворчого мистецтва не надавала. Відтак, здійснивши продаж товарів із мальованими зображеннями, автором яких є позивачка, відповідачі порушили її авторські права. При цьому, суд нагадав про наявність в законодавстві матеріально-правової презумпції авторства (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), яка відповідачами спростована не була.

Щодо розміру компенсації за порушення авторських прав, то його визначено з урахуванням обставин справи, наданих доказів та вимог ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Аналізуйте судовий акт: Знищення картини «Коліївщина: Страшний суд» співробітниками ДП «Мистецький арсенал» суд вважає таким, що не порушує авторських прав художника, проте завдає йому моральної шкоди на суму 1000,00 грн (Печерський районний суд м. Києва. суддя Цокол Л. І)

ВС/ВГС: Публікація в соціальній мережі Facebook на сторінці, користувачем (розпорядником) якої є відповідач, відеозапису, що належить позивачеві, без його доволу є порушенням виключних майнових авторських прав (ВС/ВГС,справа № 918/186/17, 13.03.16)

"Ней та Колмісоппі проти Швеції": оператори та власники торрент-трекерів не можуть посилатись на порушення ст.10 Конвенції у разі їх бездіяльності. (ст.10 Конвенції, Заява № 40397/12 від 19 лютого 2013 року)

Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 369/508/16-ц

провадження № 61-14886 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7;

представник відповідачів - ОСОБА_8;

третя особа - приватне підприємство «Компанія Епізод»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - на постанову апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6.), фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7.), третя особа - приватне підприємство «Компанія Епізод» (далі - ПП «Компанія Епізод»), про захист авторських прав та стягнення компенсації за їх порушення.

Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2015 року у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться у торгово-розважальному центрі «Дрім Таун», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_6, представником позивача було придбано рюкзак з малюнком, в якому було використано твори образотворчого мистецтва, авторські права на які належать їй.

На бірці, прикріпленій до вказаного рюкзаку, зазначено, що його постачальником є ФОП ОСОБА_7, також міститься напис ПП «Компанія Епізод».

29 липня 2015 року представником позивачки на сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено закупівлю сумки - планшету з малюнками, у яких було використано чотири твори образотворчого мистецтва - мальовані зображення, які було створено нею за допомогою матеріалів з сайту http:ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зазначала, що відповідачам згоди на використання немайнових і виключних прав, а саме на публічний показ і розповсюдження продукції з використанням об'єктів авторських прав, які їй належать, вона не надавала. Вважала, що такими діями відповідачів порушено її немайнові та майнові авторські права.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 просила суд захистити порушені відповідачами її авторські права та стягнути: з ФОП ОСОБА_6 суму компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що складає 27 560 грн; з ФОП ОСОБА_7 суму компенсації у розмірі 50 мінімальних заробітних плат, що складає 68 900 грн, а також понесені нею судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що зображення на рюкзаку виготовлено з використанням об'єктів її авторського права, а також факт порушення відповідачами її авторських прав.

Постановою апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму компенсації у розмірі 27 560 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму компенсації у розмірі 68 900 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі без згоди позивача здійснювали розповсюдження шляхом продажу та використання мальованих зображень, авторські права на які належать позивачу, що є порушенням її майнових та немайнових прав, які охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права».

У лютому 2018 року представник ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено належність їй авторських прав на твори образотворчого мистецтва, як і не доведено факти розповсюдження цих творів відповідачами, оскільки відеозаписи, на яких відображено продаж рюкзаку в магазині ФОП ОСОБА_6, є недопустимими доказами. Також позивачем не надано доказів того, що станом на 25 липня 2015 року саме ФОП ОСОБА_6 здійснював діяльність у торгово-розважальному центрі «Дрім таун». Крім того, не доведено факт розповсюдження ФОП ОСОБА_7 товарів із зображенням творів образотворчого мистецтва за допомогою сайту http:ІНФОРМАЦІЯ_2, так як вона не здійснювала господарську діяльність через цей сайт, не є його власником, а з ПП «Компанія Епізод»нею укладено ліцензійний договір від 12 квітня 2007 року, яким вона надала підприємству виключну ліцензію на використання знаку для товарів і послуг (торговельної марки).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Перелік об'єктів авторського права закріплений у статті 433 ЦК України та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

У силу вимог частини першої статті 437 ЦК України та статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає з моменту створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

За змістом статей 440 441 ЦК України та статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме: дозволяти або забороняти, зокрема розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», судам роз'яснено, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Вирішуючи спір, апеляційний суд належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 є автором мальованих зображень, які розміщені на інтернет-ресурсі http:ІНФОРМАЦІЯ_3, що також встановлено преюдиційним рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2016 року (а.с. 134-135 т. 1), докази іншого авторства відсутні, ОСОБА_4 згоди відповідачам на використання та розповсюдження творів образотворчого мистецтва, авторські права на які належать їй, не надавала. Відтак, здійснивши продаж товарів із мальованими зображеннями, автором яких є позивач, відповідачі порушили її авторські права. При цьому, апеляційний суд правильно виходив із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), яка відповідачами не спростована.

Розрахунок компенсації за порушення авторських прав ОСОБА_4 здійснено з урахуванням обставин справи, наданих доказів та вимог статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Доводи касаційної скарги про недоведеність того, що ОСОБА_7 здійснює діяльність на сайті http:ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставні та спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Вебкрафт» (а.с. 163 т. 1), договором про надання інформаційних послуг від 27 грудня 2011 року (а.с. 148-150 т. 1. ).

Посилання касаційної скарги зводяться не до спростування порушення авторських прав позивачки, що й є предметом позову та доказування, а щодо доведеності позивачкою факту належної оплати за придбаний товар, що не є предметом спору.

При цьому апеляційний суд дав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, обґрунтував свої висновки, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги є безпідставними й на законність оскаржуваної постанови апеляційного суду не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк