Застраховане майно, якому заподіяна шкода, але яке знаходиться на території АТО, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування (ВСУ від 3 лютого 2016р. у справі № 3-1289гс15)

Застраховане майно, якому заподіяна шкода, але яке знаходиться на території АТО, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування (ВСУ від 3 лютого 2016р. у справі № 3-1289гс15)

Аналізуйте судовий акт: Страховий акт визнається недійсним, якщо його зміст "випадок, який стався не є страховою подією" є безпідставним (Апеляційний суд Вінницької області, справа № 137/544/15-ц)

Без борьбы страховая компание не заплатит, или заплатит мало... (Суворовський районний суд м.Одеси, рішення від 27 квітня 2016р., суддя Шепітко І. Г)

Регрес або право зворотної вимоги є завжди у особи яка відшкодувала потерпілому шкоду за винуватця ДТП (ВСУ від 16 листопада 2016р. № 6-2188цс16)

МТСБУ відшкодовує шкоду заподіяну у ДТП потерпілому невстановленим транспортним засобом, який втік та зник (ВССУ у справі № 6-2328св13)

Навіть якщо автомобіль був застрахований шкода заподіяна при ДТП може бути відшкодована судом у загальному порядку без звернення потерпілого до страховика (ВСУ від 20 січня 2016р.)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі – Страхова компанія) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 910/12274/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Европласт” (далі – ТОВ “Европласт”) до Страхової компанії, третя особа – публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк”, про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

Страхова компанія у заяві від 23 грудня 2015 року порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 910/12274/15 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), та просить зупинити виконання і скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року залишити в силі.

У заяві про перегляд постанови Страхова компанія посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 979–991 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 8, 16, 25, 26 Закону України “Про страхування”, статей 1–19 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, статей 284, 369, 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 11, 14–1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, статей 1, 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви Страховою компанією надано копії постанов Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2015 року у справі № 910/4372/15-г, від 22 вересня 2015 року у справі № 910/195/15-г, від 08 вересня 2015 року у справі № 910/27351/14 та від 07 вересня 2015 року у справі № 910/8885/15.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб’єктом права на звернення до Верховного Суду України обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову є стягнення зі Страхової компанії 24 290 522,40 грн, з яких 16 835 049,00 грн – вартість страхового відшкодування за договором добровільного страхування, 4 607 268,00 грн – пеня, 321 019,01 грн – 3 % річних, 6 784 524,75 грн – інфляційні втрати, 10 000,00 грн – витрати на оплату послуг експерта та 73 080,00 грн – судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем (страховиком) договору добровільного страхування майна підприємств та підприємців від 06 червня 2014 року № 1565ип/14д/цп (далі – Договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто зі Страхової компанії на користь ТОВ “Европласт” 16 835 049,00 грн страхового відшкодування, 4 607 268,00 грн пені, 321 019,01 грн – 3 % річних, 6 784 524,75 грн інфляційних втрат, 10 000,00 грн витрат на оплату послуг експерта і 73 080,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року зазначене рішення Господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове, яким у позові ТОВ “Европласт” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2015 року залишено в силі.

Обґрунтовуючи постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про визнання заявленої події страховим випадком і про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують наявність форс-мажорних обставин або терористичного акту, тобто обставин, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами Договору.

Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що Договір було укладено після видання Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” щодо проведення антитерористичної операції, у тому числі на території с. Піски Донецької обл., де розташовано застраховане майно, а тому Страхова компанія мала усвідомлювати, що ризики, включені до переліку страхових випадків, передбачених Договором, можуть настати.

Також суд касаційної інстанції наголосив, що матеріали справи містять акт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Нацкомфінпослуг) від 30 квітня 2015 року № 312/13-15/13/6, в якому відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування визнано неправомірною.

Крім того, в оскаржуваній постанові Вищий господарський суд України послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 47/279, відповідно до якої страховик, згідно зі статтею 26 Закону України “Про страхування”, статтею 991 ЦК України, має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Вищий господарський суд України також зауважив, що позивач належним чином повідомив відповідача про настання страхового випадку.

У постановах від 20 жовтня 2015 року у справі № 910/4372/15-г, від 22 вересня 2015 року у справі № 910/195/15-г, від 08 вересня 2015 року у справі № 910/27351/14 та від 07 вересня 2015 року у справі № 910/8885/15 Вищий господарський суд України, на думку заявника, дійшов протилежного висновку про застосування норм чинного законодавства України при розгляді аналогічного спору та зазначив, що підстави для кваліфікації події як страхового випадку відсутні з огляду на обмеження дії Договору внаслідок проведення антитерористичної операції, у тому числі за місцем розташування застрахованого майна.

Наведене свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору застави 06 червня 2014 року ТОВ “Европласт” уклало Договір зі Страховою компанією, за умовами якого було застраховано інженерне, виробничо-технологічне і торгівельне обладнання, у тому числі екструзійна установка для виробництва поліпропіленових труб та екструзійна установка для виробництва полівінілхлоридних труб, яке розташоване за адресою: Донецька обл., с. Піски, вул. Леніна, 14б.

Підпунктами 13.1, 13.3 і 13.4 пункту 13 Договору сторони передбачили страхові ризики, страхові випадки та винятки зі страхових випадків відповідно. Так, підпунктами 13.1.1–13.1.6 пункту 13 Договору до страхових ризиків віднесено пожежі, вибухи, удари блискавки, стихійні лиха, дію води або протиправні дії третіх осіб.

Відповідно до підпунктів 13.4.1–13.4.14 пункту 13 Договору не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок, зокрема, військових дій, а також маневрів або інших військових заходів, громадянської війни, терористичних актів, народних хвилювань будь-якого роду або страйків.

Підпунктами 15.1.1, 15.1.2, 15.16–15.1.8 пункту 15 Договору встановлено, що при настанні події, яка за умовами цього договору може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник (вигодонабувач) зобов’язаний: негайно, але не пізніше ніж протягом 24 годин повідомити компетентні органи; негайно, але не пізніше ніж протягом 24 годин, у будь-який спосіб повідомити страховика та протягом 2 робочих днів після настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, надати страховикові письмову заяву про настання події, яка має ознаки страхового випадку; забезпечити представникові страховика можливість огляду місця події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, та самостійної попередньої оцінки понесенного збитку; забезпечити представникові страховика можливість огляду пошкодженого майна для з'ясування причин і розмірів понесеного збитку, а також забезпечити участь представника страховика в будь-яких комісіях, створюваних для встановлення причин і визначення розміру збитків; надати всі необхідні документи згідно з розділом 16 Договору.

Позивач зазначив, що відповідача було повідомлено про настання події, яку може бути кваліфіковано як страховий випадок телефоном гарячої лінії та оформлено відповідне звернення до правоохоронних органів, у зв’язку з чим порушено кримінальну справу, про що свідчить витяг із кримінального провадження № 12014050380001234.

24 вересня 2014 року ТОВ “Европласт” направило на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку.

Листом від 05 листопада 2014 року № 9610/26 Страхова компанія з посиланням на підпункти 13.4.2 та 13.4.3 пункту 13 Договору повідомила страхувальника про відсутність підстав для кваліфікації зазначених подій як страхового випадку і, відповідно, відсутність підстав для виникнення зобов’язань страховика за Договором.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України “Про страхування” (далі – Закон), за змістом якої договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом положень статті 988 ЦК України і статті 20 Закону обов’язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто згідно з приписами наведених норм момент виникнення обов’язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми та настання страхового випадку нерозривно пов’язані. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є винятком зі страхових випадків, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною другою зазначеної статті територія проведення антитерористичної операції – це територія України, на якій розташовано населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання вимог абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено с. Піски Донецької області.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства с. Піски Донецької області, на території якого розташовано застраховане майно, є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

Відтак, з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем розташування застрахованого майна, та на підставі підпункту 13.3.3 пункту 13 Договору, заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” протягом терміну дії цього Закону єдиним належним і достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд касаційної інстанції не звернув уваги, що вимоги цієї статті поширюються виключно на відносини, які виникають у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань і встановлюють форму посвідчення підстав звільнення від відповідальності – сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції. Отже, необхідність застосування приписів статті 10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” у цій справі спростовується відсутністю у відповідача обов’язку щодо виплати страхового відшкодування.

Наявність чи відсутність у Страхової компанії належних документів, які підтверджують обставини непереборної сили (форс-мажору), не впливає на зміст прав і обов’язків сторін, оскільки відповідно до положень Договору заявлена ТОВ “Европласт” подія є винятком із числа страхових ризиків, її настання не вважається страховим випадком. За таких обставин ця подія не може бути підставою для виникнення зобов’язання з виплати страхового відшкодування, що об’єктивно усуває можливість розгляду питання про наявність підстав для звільнення від відповідальності за його порушення в аспекті застосування положень статті 617 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Положення “Про застосування Національною комісією заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги”, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг 20 листопада 2011 року № 2319, до її повноважень не віднесено вирішення питань про стягнення виплат за зобов’язаннями сторін. А також, з огляду на те, що між Страховою компанією і ТОВ “Европласт” є спір про стягнення виплат за Договором, який розглядається в судовому порядку, акт Нацкомфінпослуг від 30 квітня 2015 року № 312/13-15/13/6 про правопорушення, вчинені Страховою компанією на ринку фінансових послуг, не може бути безумовною підставою для стягнення страхового відшкодування.

Беручи до уваги наведені обставини, можна дійти висновку, що заява Страхової компанії підлягає задоволенню, постанову Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року слід скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року залишити в силі як законну та обґрунтовану.

Відповідно до частини шостої статті 49 ГПК України у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, тому обов’язок зі сплати судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 49, 111¹⁶, 111²³, 111²⁴, 111²⁵, ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 910/12274/15 скасувати.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 910/12274/15 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Европласт” на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” 268 710,00 грн (двісті шістдесят вісім тисяч сімсот десять гривень) витрат зі сплати судового збору.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий П.І. Колесник