ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №804/15260/15

адміністративне провадження №К/9901/62357/18 К/9901/62565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у складі судді Ляшко О.Б. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у складі колегії суддів Шальєвої В.А., Білак С.В., Юрко І.В. у справі № 804/15260/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому, у з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатору Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» від 25 лютого 2015 року, укладеного між позивачем і ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк, банківський вклад), оформлені листом від 23 вересня 2015 року № 8821/312;

- зобов`язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу;

- зобов`язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в розмірі 161148,68 грн. за банківським вкладом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , оформлені листом № 8821/312 від 23.09.2015.

Зобов`язано Уповноважену особу включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, за договором банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 у сумі 161148,68 грн.

Зобов`язано Уповноважену особу надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , якій необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 161148,68 грн. по договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 на суму 161148,68 грн. по договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 скасована ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, справа направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просять скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційних скарг заявниками зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".

Відзиву на касаційні скарги позивачем до суду не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (вкладник) та банком укладено договір банківського вкладу у доларах США, на виконання умов підпункту 1.6 якого позивачу відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з підпунктом 1.2 договору сума вкладу становила 6 тис. доларів США. Підпунктом 1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами договору.

Пунктом 1 додаткової угоди від 25 лютого 2015 року № 1 до договору банківського вкладу передбачено, що зарахування вкладу на рахунок може бути здійснено шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента.

25 лютого 2015 року (в день укладення договору) на рахунок позивача з рахунку ОСОБА_2 перераховано суму вкладу у розмірі 6 тис. доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, № 46454462.

Відповідно до підпункту 1.3 договору вклад залучався на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок по 26 травня 2015 року, тобто на три календарні місяці.

У підпункті 1.10 договору сторонами було визначено, що у разі закінчення строку залучення вкладу або в разі дострокового припинення дії цього договору вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, відкритий на ім`я вкладника в установі Банку.

2 березня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ від цієї ж дати № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», за яким з 3 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку призначено Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 8 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію у банку запроваджено на шість місяців - з 3 березня 2015 року до 2 вересня 2015 року включно.

26 травня 2015 року закінчився строк дії договору, у зв`язку з чим позивач звернувся до банку з вимогою повернути їй як вкладнику кошти, що були нею розміщені у банку згідно з умовами договору.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 3 серпня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у банку продовжено до 2 жовтня 2015 року включно.

Постановою НБУ від 2 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано банк.

Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду ухвалено рішення № 181 про початок процедури ліквідації банку з 5 жовтня 2015 року по 4 жовтня 2017 року включно.

На виконання наказу уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 27 липня 2015 року № 174/15 Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями банку здійснено перевірку щодо виявлення договорів (правочинів) за вкладними операціями, що є нікчемними з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VI).

За результатами цієї перевірки названа Комісія дійшла висновку, що умови, зокрема, договору банківського вкладу, укладеного ОСОБА_1 та банком, за якими здійснювалося перерахування коштів на вкладний рахунок позивача з рахунку іншої фізичної особи-вкладника банку, надають позивачу як кредитору банку переваги перед іншими кредиторами, а отже, такий договір є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. У зв`язку з наведеним тимчасова адміністрація банку направила позивачу лист від 23 вересня 2015 року № 8821/312 (отриманий на початку жовтня 2015 року), яким повідомлено, що згідно із зазначеною вище нормою Закону № 4452-VI договір банківського вкладу є нікчемним та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції, з доводами якого погодився і апеляційний суд, вказав на безпідставність висновку уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу з визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI передумов, а відтак і відсутність підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", оскільки на підставі цих договорів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих договорів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідачі, в свою чергу, не довели належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договорів банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Дельта Банк" щодо зарахування суми коштів на депозитні рахунки, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Суди в межах даної справи правильно не взяли до уваги посилання відповідача на порушення при перерахуванні коштів на рахунки позивача положень пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк", як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки положення вказаного пункту (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. За таких обставин, укладення між позивачем та банком додаткових угод №1 до договорів банківського вкладу не суперечить приписам чинного законодавства та Правилам банківського обслуговування в банку.

При цьому колегія суддів зазначає, що приписи пункту 2.7 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" визначають, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами Договору, положення цих Правил мають пріоритетну силу та застосовуються Сторонами до взаємовідносин, які виникають/діють відповідно до Договору, якщо в конкретному Договорі за продуктом банку сторони прямо не передбачили протилежне. Враховуючи викладене, пріоритетну силу мають саме положення додаткових угод №1, а не пункту 5.11 Правил.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на укладення договорів банківського вкладу під час дії постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ "Про віднесення ПАТ „Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ "Дельта Банк" обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Посилання скаржника на те, що переваги від укладення договорів банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом касаційної інстанції сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями Уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Як встановили суди, позивач уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 008-03616-250215 від 25 лютого 2015 року, відповідно до умов якого сума вкладу складає 6000,00 доларів США. Вказані кошти були зараховані на рахунок позивача, що підтверджено платіжним дорученнями № 46454462 від 25.02.2015.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (02 березня 2015 року).

Отже, вклади розміщено на рахунку ПАТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладами на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» від 25.02.2015, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , оформлені листом № 8821/312 від 23.09.2015, з огляду на таке.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, №910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "Дельта банк" та позивачем, відтак, не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 підлягають скасування з прийняттям нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 343, 350, 354, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Провадження в справі № 804/15260/15 в частині вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатору Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» від 25 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк», оформлені листом від 23 вересня 2015 року № 8821/312 закрити.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, за договором банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 у сумі 161148,68 грн.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , якій необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 161148,68 грн. по договору банківського вкладу (депозиту) № 008-03616-250215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплачений судовий збір в сумі 974 (дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій