ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/15026/20

адміністративне провадження № К/990/2422/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/15026/20

за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року

(головуючий суддя: Добрянська Я.І.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 пред`явила позов до Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення №10 прийняте Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України 26 лютого 2020 року в частині приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

- визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України №817/5 від 5 березня 2020 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним і скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №376/6 від 12 березня 2020 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення і накази прийняті за відсутності обґрунтованих законом для цього підстав.

Зауважила, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №817/5 від 5 березня 2020 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я ОСОБА_1 , анульоване з двох підстав, а саме: підпунктів «е» і «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Позивачка вбачає, що жодна з указаних правових підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не є застосовною до неї, адже фактичні обставини спірних правовідносин свідчать про ненастання жодної з цих подій. З огляду на це, оскаржувані рішення і накази, на переконання позивачки, належить скасувати.

Вважаючи ці рішення відповідачів протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою їхнього оскарження і відновлення своїх порушених прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 26 лютого 2020 року №10 в частині анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 30 березня 2009 року за НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат»;

- визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України від 5 березня 2020 року № 817/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » в частині анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 30 березня 2009 року за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення і накази суб`єктів владних повноважень прийняті з посиланням, зокрема, на положення підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», підставою для застосування якого зазначено «неодноразове порушення приватним нотаріусом чинного законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні нотаріальних дій».

Одночасно, окружний суд зауважив, що обов`язковою ознакою для правозастосування указаної норми є завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено обставини щодо наявності у спірних правовідносинах шкоди, завданої у результаті дій позивачки під час здійснення нею нотаріальної діяльності, які відповідачі кваліфікували як порушення, суд першої інстанції скасував рішення і накази в частині застосування положення підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Одночасно, порушень з боку відповідачів щодо застосування до позивачки підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» при анулюванні її свідоцтва, суд першої інстанції не встановив.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року скасовано в частині задоволення позову і у цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю, апеляційний суд виходив з того, що при покликанні на положення підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» при неодноразовому порушенні норм законодавства не береться до уваги факт завдання діями нотаріуса шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян. На переконання колегії суддів апеляційного суду, в такому разі йдеться виключно про неодноразове порушення, що свідчить про постійне неналежне виконання нотаріусом своїх обов`язків.

З висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо застосування підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» до спірних правовідносин апеляційний суд погодився.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно правомірності анулювання свідоцтва позивачки про право на зайняття нотаріальною діяльністю за підпунктом «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 6 березня 2019 року у справі №826/7176/17 і від 11 березня 2021 року у справі №826/7176/17.

Скаржниця наголошує, що у цих постановах Верховний Суд зауважив, що факт завдання шкоди інтересам держави, фізичним та юридичним особам, спричиненої діями нотаріуса як при неодноразовому порушені нотаріусом законодавства, так і при грубому порушенні закону, є обов`язковим.

До того ж, наполягала, що встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, а також факту завдання указаної шкоди, належить до компетенції суду.

Окрім цього, скаржниця зазначила, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Так, на переконання позивачки, анулюванню свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю за цим підпунктом, має передувати наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Позивачка заперечує факт наявності такого судового рішення. Зауважує, що в тих судових рішеннях, на які здійснюють покликання суди попередніх інстанцій як на підтвердження правомірності анулювання свідоцтва за підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», відсутнє встановлення порушення з боку ОСОБА_1 «законодавства при вчиненні нотаріальної дії».

Верховний Суд ухвалою від 7 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами попередніх інстанцій із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України свого відзиву на касаційну скаргу не надало, копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження отримало 14 лютого 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27 листопада 2019 року на підставі довідки від 21 листопада 2019 року за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, Міністерством юстиції України видано наказ №3660/5 «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Позивачка оскаржила вказаний наказ, проте рішенням Окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року у справі №640/1205/20 у задоволенні позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відмовлено у повному обсязі.

У подальшому, Міністерством юстиції України видано наказ від 2 грудня 2019 року №1417/8 «Про проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 ».

На підставі зазначеного наказу проведено позапланову комплексну перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 , дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, за результатами якої складено довідку від 9 грудня 2019 року у якій йдеться, що позивачка не в повній мірі дотримується вимог чинного законодавства щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства. За результатом проведеної перевірки встановлено, що організація нотаріальної діяльності, дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства здійснюється «незадовільно». З огляду на вказане, на підставі пункту 3 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» комісією запропоновано тимчасово зупинити нотаріальну діяльність позивача для підвищення кваліфікації.

Наказом Міністерства юстиції України від 22 січня 2020 року №221/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» задоволено скаргу Компанії Т&А Industries Ltd від 22 січня 2020 pоку, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 22 січня 2020 року за №1945-33-20 та №2044-33-20, скаргу ОСОБА_2 від 22 січня 2020 pоку, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 22 січня 2020 року за №1947-33-20 та №2038-33-20, скарги Компанії Vantaris Ltd від 22 січня 2020 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 січня 2020 року за №1954-33-20 та №2042-33-20 на реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 січня 2020 року №10741070072004438, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 01387432); скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 січня 2020 року №10741070072004438 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 01387432); виконання покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України»; анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконання покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» та направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Позивачка, вважаючи зазначений наказ незаконним, звернулася з позовом до суду з вимогами про його скасування. Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року у справі №640/1862/20 адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

З огляду на указаний наказ Міністерство юстиції України звернулось із поданням до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 30 березня 2009 року за НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпунктів «е» і «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» за неодноразове порушення приватним нотаріусом чинного законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні нотаріальних дій, а також у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

У подальшому, 26 лютого 2020 року на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України прийнято рішення №10 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 30 березня 2009 року за НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на підставі підпунктів «е» і «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» за неодноразове порушення приватним нотаріусом чинного законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні нотаріальних дій, а також у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

На підставі зазначеного рішення, Міністерство юстиції України прийняло наказ від 5 березня 2020 року №817/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 якого наказано анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю виданого Міністерством юстиції України 30 березня 2009 року за НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Одночасно, з огляду на прийняття зазначеного наказу, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняло наказ №376/6 від 12 березня 2020 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 », відповідно до пункту 1 якого наказано припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 13 березня 2020 року.

З оскаржуваного рішення та наказів вбачається, що останні прийняті на підставі підпунктів «е» і «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: за неодноразове порушення приватним нотаріусом чинного законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні нотаріальних дій, а також у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про нотаріат», правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Згідно із частиною другою статті 2-1 Закону України «Про нотаріат», контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про нотаріат», порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, визначений Порядком, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року №357/5 (далі - «Порядок №357/5»).

Відповідно до пункту 2 Порядку №357/5, перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.

Пункт 6 Порядку №357/5 передбачає, що проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.

Згідно з пунктом 13 Порядку №357/5, позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.

Пунктом 14 Порядку №357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.

Відповідно до пункту 15 Порядку №357/5, у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.

Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці.

За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

Відповідно до пункту 31 Порядку №357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із пунктом 33 Порядку №357/5, за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно».

Відповідно до частин дев`ятої-одинадцятої статті 10 Закону України «Про нотаріат», питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.

Так, з метою удосконалення процесу внесення Міністерством юстиції України (Мін`юст), головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління юстиції) або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату розроблено Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року №1904/5 (далі - «Порядок №1904/5»).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №1904/5, подання Мін`юсту, управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.

Згідно з пунктами 11-12 Порядку №1904/5, на засіданні Комісії ведеться протокол, який підписують головуючий на засіданні та секретар.

За результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України у разі неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Відповідно до підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України у разі набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Одночасно, згідно з пунктами 13-17 Порядку №1904/5, рішення Комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів від числа присутніх членів Комісії.

Копія рішення Комісії надсилається Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управлінню юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання.

На підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

Копія наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю надсилається особі, щодо якої видано цей наказ, та Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управлінню юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання.

У разі якщо Подання було внесене Департаментом державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту або Нотаріальною палатою України, копія наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю також надсилається управлінню юстиції для вжиття заходів, передбачених Законом.

Анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України.

Рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд ухвалою від 7 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи оцінку ухваленим судовим рішенням в цій справі у межах доводів касаційної скарги, Суд виходить із наступного.

З оскаржуваного рішення і наказів вбачається, що вони прийняті на підставі підпунктів «е» і «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме: за неодноразове порушення приватним нотаріусом чинного законодавства у сфері державної реєстрації при вчиненні нотаріальних дій, а також у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Стосовно покликання в оскаржуваному рішенні та наказах на підпункт «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Підпункт «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» визначає одну з умов, за яких свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано.

Так, відповідно до підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадку неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Зокрема, аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Одночасно, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.

Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, якими позивачці анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинено нотаріальну діяльність, суди мають дослідити наявність факту вчинення позивачкою неодноразового порушення чинного законодавства та встановити, чи завдали такі порушення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Аналогічний висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах сформований у постанові Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №826/7176/17, на яку доречно покликається позивачка в обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також у постановах від 20 грудня 2019 року №826/3746/17, від 29 квітня 2019 року у справі №817/800/17, від 25 червня 2020 року №2340/5084/18, від 5 жовтня 2020 року №140/1382/19 та від 21 квітня 2021 року у справі №640/7645/20.

Отже, враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинні дослідити наявність факту вчинення позивачкою саме неодноразового порушення чинного законодавства та встановити, чи завдали такі порушення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Колегія суддів наголошує, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.

Варто також додати, що законодавець дещо розширив зміст (Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» №775-IX від 14 липня 2020 року) підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», зазначивши про те, що указані порушення мають бути встановлені рішенням суду.

Тож, у постановах Верховного Суду від 20 липня 2018 року у справі №809/1649/17, від 18 березня 2020 року у справі №826/3090/17, від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, від 5 жовтня 2020 року у справі №140/1382/19 сформована правова позиція, відповідно до якої встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій належить до компетенції суду.

Отже, застосуванню відповідачами правил підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення позивачем як нотаріусом певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.

Також вказані рішення містять висновки Верховного Суду про те, що Законом України «Про нотаріат» не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчиненні нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.

Встановивши відсутність завданої шкоди у результаті дій ОСОБА_1 під час здійснення нею нотаріальної діяльності, які відповідачі кваліфікували як порушення, окружний суд дійшов правильного висновку, що підпункт «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не є застосовним до позивачки.

Тож, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення апеляційним судом норм матеріального права та неврахування указаних висновків Верховного Суду.

Стосовно покликання в оскаржуваному рішенні та наказах на підпункт «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Підпункт «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» визначає ще одну умову, за якою свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано.

Так, указана норма передбачає, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадку набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

В основу оскаржуваних судових рішень, якими встановлено правомірність анулювання свідоцтва позивачки про право на зайняття нотаріальною діяльністю за підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» покладені рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року у справі №754/12148/14-ц і рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі №761/12901/13-ц, а також відповідні судові рішення за наслідками перегляду цих справ у апеляційному та касаційному порядку.

Зі змісту рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2015 року у справі №754/12148/14-ц вбачається, що нотаріус ОСОБА_1 , будучи обізнаною про те, що спірна квартира (предмет договору) належала на праві власності не ОСОБА_3 , а зовсім іншій особі - ОСОБА_4 , все ж посвідчила договір купівлі-продажу цієї квартири від 4 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

У справі №754/12148/14-ц суди дійшли висновку, що нотаріус ОСОБА_1 мала б відмовити у реєстрації права власності за указаним договором, проте цього не зробила; оспорюваний договір посвідчила, чим порушила права спадкоємця (позивача у справі) на спадкове майно.

Указане рішення суду у справі №754/12148/14-ц містить висновок, що нотаріус ОСОБА_1 порушила вимоги законодавства щодо реєстрації права власності та посвідчення договору купівлі-продажу від 4 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 .

За наслідками розгляду справи №754/12148/14-ц суд витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 спірну квартиру на користь ОСОБА_8 . Визнав за ОСОБА_8 право власності на цю квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, указаним судовим рішенням доведено до відома прокуратури міста Києва і Головного управління юстиції у місті Києві для належного реагування про виявлені порушення закону приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Указаних висновків апеляційний і касаційний перегляд справи №754/12148/14-ц не змінив. До того ж, переглядаючи указану справу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив наступне:

«Постановляючи окрему ухвалу відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для посвідчення останньою договору купівлі-продажу від 4 червня 2014 року, оскільки станом на 3 червня 2014 року нотаріус мала відомості про те, що предмет зазначеного договору купівлі-продажу належить на праві власності не ОСОБА_3 , а ОСОБА_4 ».

Тож, зі змісту судових рішень №754/12148/14-ц очевидним вбачається порушення нотаріусом ОСОБА_1 норм законодавства при вчиненні нотаріальної дій, а саме посвідчення договору купівлі-продажу квартири. Судовими рішеннями у зазначеній справі зафіксовано, що будучи обізнаною про належність на праві приватної власності предмета договору (квартири) зовсім іншій особі, ОСОБА_1 посвідчила договір та зареєструвала право власності за покупцем, чим вочевидь порушила права власника (у цьому випадку права спадкоємця після смерті власниці квартири).

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі №761/12901/13-ц вбачається, що в судовому порядку оскаржувалась дійсність договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , посвідченого 5 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

За наслідками розгляду справи №761/12901/13-ц, суд визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений 5 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 .

До цього висновку дійшов суд з огляду на те, що на момент укладення спірного договору, ОСОБА_9 був визнаний у судовому порядку недієздатним, а тому не міг бути відчужувачем власного майна.

Попри указану обставину (недієздатність продавця), договір між сторонами все ж був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1, а право власності від ОСОБА_9 перейшло до іншої особи.

Вказані судові рішення, ухвалені у справах №754/12148/14-ц і №761/12901/13-ц були покладені в основу прийняття відповідачами оспорюваних рішень щодо анулювання свідоцтва позивачки про право на зайняття нотаріальною діяльністю за підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог, адже судовими рішеннями у справах №754/12148/14-ц і №761/12901/13-ц встановлено факти порушення нотаріусом ОСОБА_1 законодавства при вчинення нотаріальних дій, а саме: посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Варто відзначити, що аналіз підпункту «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» дає підстави для висновку, що судовими рішеннями не обов`язково має бути конкретизовано яку норму права порушив нотаріус при вчиненні ним нотаріальної дії. Обов`язковою умовою для правозастосування підпункту «з» указаної норми, має бути саме рішення суду, яке набрало законної сили, з якого убачається порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.

Очевидно, що суд, розглядаючи спір стосовно дійсності нотаріально посвідченого договору, на підставі якого було відчужене нерухоме майна, як у цьому випадку, не зобов`язаний надавати кваліфікаційну оцінку діям нотаріуса (яку саме норму права він порушив, посвідчуючи спірний договір), адже це не входить до предмета доказування. Одночасно, в такому спорі суд надає оцінку саме правомірності вчинення такої нотаріальної дії нотаріусом за фактичних обставин, які їй передували.

Тож, покликання позивачки на те, що вона була залучена до справ №754/12148/14-ц і №761/12901/13-ц лише як третя особа, а також на те, що цими рішеннями не конкретизовано пункт, частину та статтю законодавства, яку вона порушила, посвідчуючи оспорювані у цих справах договори, Верховний Суд відхиляє, оскільки указаними судовими рішеннями достатньо встановлені фактичні обставини, які дозволяють визначити дії нотаріуса ОСОБА_1 при посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна як такі, що порушують вимоги законодавства.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 було правомірно скасоване за підпунктом «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивачки про скасування оскаржуваного рішення і наказів щодо скасування свідоцтва ОСОБА_1 про право на зайняття нотаріальною діяльністю за підпунктом «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».

За наведеного правового регулювання і обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отож, касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції.

З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року в справі №640/15026/20.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………

………………

………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду