ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №826/17458/17

адміністративне провадження №К/9901/47284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/17458/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у місті Києві, Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 01879 від 01 вересня 2017 року, постанови про накладення адміністративного стягнення № 01900 від 01 вересня 2017 року, постанови про накладення адміністративного стягнення № 01901 від 01 вересня 2017 року, постанови про накладення адміністративного стягнення №01902 від 01 вересня 2017 року, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 26 січня 2018 року у складі судді Кузьменко А.І. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції України в частині неналежного розгляду скарги та скасувати постанови Державної екологічної інспекції у місті Києві про накладення на позивача адміністративних стягнень.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, позовну заяву повернуто без розгляду у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги.

Позивач заявив такі вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції України в частині порушення законодавства, а саме, неналежного розгляду поданої скарги на постанови про накладення адміністративного стягнення №01900, №01901, №01902, №01879 від 01 вересня 2017 року, припис №05/157п від 18 серпня 2017 року та акт № 05/280а від 18 серпня 2017 року та зобов'язати прийняти належне рішення.

- визнати незаконними та скасувати постанови про накладення на позивача адміністративних стягнень за порушення вимог природоохоронного законодавства від 01 вересня 2017 року № 01879, від 01 вересня 2017 року № 01900, від 01 вересня 2017 року № 01901, від 01 вересня 2017 року № 01902 як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Позовну заяву повернуто без розгляду судом першої інстанції на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що вимоги, заявлені позивачем щодо оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень за порушення вимог природоохоронного законодавства віднесені до виключної підсудності місцевих загальних судів як адміністративних.

При цьому, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними правами, які виявилися в необґрунтованому та штучному об'єднанні позовних вимог з метою зміни підсудності справи, оскільки з матеріалів позовної заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується саме з винесеними щодо нього постановами про накладення адміністративних стягнень за порушення вимог природоохоронного законодавства, пропуск ним строку звернення до місцевого загального суду з відповідним позовом, що, в свою чергу, слугувало підставою для його звернення до Державної екологічної інспекції України з відповідними скаргами, суть яких зводить до незгоди із діями посадових осіб Державної екологічної інспекції у місті Києві під час проведення перевірки ОСББ «Кропивницький-10» та складання щодо останнього припису № 05/157п від 18 серпня 2017 року та акту №05/280а від 18 серпня 2017 року.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Так, частиною 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Справи із виключною підсудністю визначаються статтею 27 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 3 якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності встановлюються статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 вказано статті, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, справи про оскарження рішень про накладення адміністративних стягнень розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами, однак у ній не зазначено, що має місце саме виключна підсудність цієї категорії справ.

Таким чином, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій, що вимоги, заявлені позивачем щодо оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень віднесені саме до виключної підсудності місцевих загальних судів як адміністративних.

При цьому, частиною 3 статті 21 КАС України передбачено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Частиною першою статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; а відповідно до частини другої цієї статті - всі інші адміністративні справи підсудні окружним адміністративним судам.

Отже, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції України щодо неналежного розгляду скарги підсудна окружному адміністративному суду.

Таким чином, враховуючи, що одна з вимог, заявлених позивачем підсудна окружному адміністративному суду, а інша - місцевому загальному суду як адміністративному суду, з урахуванням положень частини 3 статті 21 КАС України, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Суд не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій щодо зловживання позивачем процесуальними правами, які виявилися в необґрунтованому та штучному об'єднанні позовних вимог з метою зміни підсудності справи.

Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 не погоджується саме з винесеними щодо нього постановами про накладення адміністративних стягнень, що, в свою чергу, слугувало підставою для його звернення до Державної екологічної інспекції України з відповідними скаргами, суть яких зводить до незгоди із діями посадових осіб Державної екологічної інспекції у місті Києві під час проведення перевірки ОСББ «Кропивницький-10» та складання щодо останнього припису № 05/157п від 18 серпня 2017 року та акта №05/280а від 18 серпня 2017 року.

Проте, як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_1, адресованої Державній екологічній інспекції України, в ній поставлено питання про скасування не лише припису № 05/157п від 18 серпня 2017 року та акта № 05/280а від 18 серпня 2017 року а й постанов про накладення адміністративного стягнення № 01900, № 01901, № 01902, № 01879 від 01 вересня 2017 року, які стосуються саме ОСОБА_1 А тому, оскарження ОСОБА_1 бездіяльності щодо не розгляду вказаної скарги безпосередньо стосується його прав та не може бути розцінено, як зловживання процесуальними правами, які виявилися в необґрунтованому та штучному об'єднанні позовних вимог з метою зміни підсудності справи.

Суд дійшов висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі № 826/17458/17 скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду