ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/1076/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Лошадкіної В.О.,

відповідача 1 - Василевич Д.С.,

відповідача 2 - не з`явились,

відповідача 3 - не з`явились,

відповідача 4 - Гонтаря О.М.,

третьої особи - Пекар А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" та ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 (головуючий суддя - Філіпов Т.Л., судді: Василишин А.Р., Грязнов В.В.)

у справі №902/1076/21

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ,

2. Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

3. Приватного акціонерного товариства "Вінницький універмаг",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), Приватного акціонерного товариства "Вінницький універмаг" (далі - ПрАТ "Вінницький універмаг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" (далі - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг") (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:

- витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк";

- зобов`язання АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк";

- зобов`язання ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", номінальна вартість цінного паперу: дві гривні шістдесят копійок на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 у депозитарній установі - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг".

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані вибуттям спірних акцій з власності позивача поза його волею, оскільки позивач не укладав договір купівлі-продажу цих акцій з ОСОБА_3 , яка в подальшому шляхом укладення договору дарування відчужила ці акції на користь ОСОБА_2 . Позивач вважає, що оскільки цей договір не був ним укладений, то відповідно і не виконувався, а докази його укладення та виконання не є належними та допустимими.

2.Виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. Процесуальні дії судів, вчинені за наслідками надання сторонами пояснень, звернення з заявами та клопотаннями, для встановлення обставин справи

2.1.Cтаном на 01.08.2014 ОСОБА_1 був власником простих бездокументарних іменних цінних паперів - акцій емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 01.08.2014, що складає 51% акцій товариства. Право власності на зазначені цінні папери підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 .

2.2.З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 (далі також договір купівлі-продажу) вбачається, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 , від імені якої на підставі договору доручення від 04.08.2014 №БД 155 діяло ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" (повірений покупця), цінні папери, зазначені в п.п.1.2-1.3 цього договору, а покупець зобов`язався прийняти вказані цінні папери і сплатити за них суму, зазначену в п.1.4 цього договору на умовах цього договору (п.1.1 договору купівлі-продажу).

2.3.В п.1.1 договору купівлі-продажу визначено реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - Публічне акціонерне товариство "Вінницький універмаг"; код ЄДРПОУ - 01557213; номінальна вартість цінного паперу - 2,60 грн; форма випуску/існування - бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер (код ISN) - НОМЕР_1 .

2.4.Пунктами 1.3-1.4 договору купівлі-продажу передбачено кількість цінних паперів - 9 792 474 штук та суму договору купівлі-продажу цінних паперів - 145 000,00 грн.

2.5.Згідно п.4 договору купівлі-продажу строк оплати за цим договором встановлено на момент підписання сторонами тексту цього договору. Вид розрахунків: передача готівки в національній валюті України від покупця до продавця. Продавець стверджує, що на момент підписання тексту цього договору він отримав від покупця всю суму грошей, яку покупець був зобов`язаний йому сплатити у відповідності з п.1.4 цього договору, а саме 145 000 (сто сорок п`ять тисяч) грн 00 коп. Всі дії, що пов`язані з набуттям/припиненням прав на цінні папери, зазначені в п.п.1.2-1.3 цього договору, від продавця до покупця здійснюються в депозитарних установах покупця та продавця в межах Депозитарної системи України. При цьому за зарахування, переказ цінних паперів в депозитарній установі на рахунок у цінних паперах покупця оплату здійснює покупець самостійно. Передача прав власності на цінні папери від продавця до покупця здійснюється з моменту зарахування прав на ці цінні папери на рахунок в цінних паперах покупця у депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання продавцем своїх зобов`язань по передачі цінних паперів, вказаних в п.п.1.2-1.3 цього договору, є момент зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах покупця у його депозитарній установі. Сторони цим встановили, що моментом повного виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті цінних паперів, вказаних в п.п.1.2-1.3 цього договору, є момент передачі грошової суми визначеної у п.1.4 цього договору до продавця.

2.6.Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання ними зобов`язань згідно умов цього договору в повному обсязі, що підтверджується підписанням акта про повне виконання сторонами зобов`язань, або укладання додаткового договору про розірвання цього договору (п.8.2 договору купівлі-продажу).

2.7.Відповідно до копії акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 (далі також акт про повне виконання) сторони підтвердили передачу у власність цінних паперів та сплату за них суми, що визначена у договорі купівлі-продажу.

2.8.Вказані копії договору купівлі-продажу та акта про повне виконання містять підпис та печатку повіреного покупця - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" та підпис продавця - ОСОБА_1 .

2.9.Позивач заперечував факт власноручного підписання договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156.

2.10.Відповідно до наданих ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" виписок про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_3 , остання станом на 01.08.2014 не була власником спірних цінних паперів, тоді як їх набуття датується 04.08.2014 (а саме: 9 792 474 штук, що становить 51% від загальної кількості акцій).

2.11.Протягом 2018 року ОСОБА_3 придбала ще 230 простих бездокументарних іменних акції емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг", що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах станом: на 25.06.2018, на 09.10.2018, на 10.10.2018, на 17.10.2018, на 24.10.2018, на 26.10.2018 та випискою про операції з цінними паперами за період 02.01.2014 - 26.09.2019.

ОСОБА_3 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ "Вінницький універмаг", що підтверджується випискою б/н від 18.01.2022 про операції з цінними паперами за період з 02.01.2014 по 26.09.2019, виданою ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг".

2.12.У період з 03.12.2009 по 11.10.2021 ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з депозитарною установою на посаді фахівця з депозитарної діяльності зберігача цінних паперів ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр- Консалтинг".

2.13.30.09.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування акцій (далі - договір дарування), відповідно до п.1.1 якого дарувальник ( ОСОБА_3 ) передала безоплатно у власність обдаровуваній особі ( ОСОБА_2 ) прості іменні акції емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук. Сторони визначили реквізити ідентифікації цінних паперів, а саме: вид цінного паперу - акції прості іменні; найменування емітента - ПрАт "Вінницький універмаг"; код ЄДРПОУ - 01557213; номінальна вартість цінного паперу - 2,60 гривень; форма існування - бездокументарна; код ISN -UA4000067334.

Згідно з п.2 договору дарування дарувальник є законним і єдиним власником простих іменних акцій, які даруються, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.09.2021 за №300053-UA10162719, виданою АТ "Райффайзен Банк" за вих. №6807.

Дарувальник на дату укладання цього договору ознайомив обдаровувану із переліком матеріальних і нематеріальних активів, що містяться на балансі товариств та їх балансовою вартістю та переліком всіх відкритих банківських рахунків товариств із зазначенням суми валюти грошових коштів, розміщених на таких рахунках, а також загальної суми грошових коштів, яка знаходиться у касах товариств, та з переліком всіх відкритих судових, виконавчих проваджень, стороною або третьою стороною в яких виступають товариства, із обов`язковим зазначенням сторін провадження та суми вимоги, та з загальною сумою поточної кредиторської заборгованості та переліком поточних кредиторів товариств (п.2.3 договору дарування).

Пунктом 2.5 договору дарування передбачено, що "...цей договір укладається за згодою чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яку викладено у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Хоменко Л.В. 30 вересня 2021 року за реєстром №324".

Пунктом 4 договору дарування сторони узгодили, що право власності на дарунок виникає у обдаровуваної з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваною примірника цього договору - є прийняттям дарунка.

Внаслідок укладення цього правочину ОСОБА_2 стала кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ "Вінницький універмаг" з прямим вирішальним впливом, відсоток частки у статутному капіталі якої становить 100%, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 28.10.2021, випискою АТ "Райффайзен Банк" про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , станом на 05.01.2022 №300053-UA10162718.

2.14.На день звернення ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна простих бездокументарних іменних акцій емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, останні перебували на її рахунку в цінних паперах, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 28.10.2021 та випискою про операції на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 .

2.15.У січні 2022 року за наслідками процедури squeeze-out, що передбачена статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", ОСОБА_2 набула права власності на пакет акцій ПрАТ "Вінницький універмаг" у розмірі 19 200 930 штук простих іменних акцій ПрАТ "Вінницький універмаг", що становить 100% від загальної кількості простих іменних акцій ПрАТ "Вінницький універмаг", у тому числі на акції у кількості 9 792 474 штук, що є предметом спору про витребування майна з чужого незаконного володіння в рамках цієї господарської справи.

2.16.ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" є депозитарною установою, яка провадить діяльність з депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів і корпоративних операцій позивача ОСОБА_1 , а відповідач АТ "Райффайзен Банк" є депозитарною установою, яка здійснює обслуговування обігу цінних паперів відповідача ОСОБА_2 .

2.17.Надана депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг", на запит ОСОБА_1 від 24.12.2020 №2, випискою про стан рахунку в цінних паперах підтверджує, що про продаж належних йому цінних паперів він дізнався лише 30.12.2020.

2.18.18.01.2021 депозитарна установа - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" надала відповідь на запит ОСОБА_1 від 11.01.2021 №2 про вибуття із власності ОСОБА_1 прав на цінні папери внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156.

2.19.Для вирішення питання про те, чи виконано підпис на договорі купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акті б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 особисто ОСОБА_1 чи іншою особою, суд першої інстанції призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Призначаючи судову почеркознавчу експертизу, місцевий господарський суд ухвалою від 02.03.2022 витребував у ОСОБА_3 та зобов`язав її протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту цієї ухвали надати Господарському суду Вінницької області:

1) два примірники оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та один примірник акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156;

2) письмові пояснення та докази стосовно того, де з 2014 перебували всі примірники договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156, про які визначено в пункті 8.13 вказаного договору.

У разі відсутності можливості у ОСОБА_3 подати запитувані докази у встановлений судом строк, суд зобов`язав ОСОБА_3 повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також суд витребував у ОСОБА_5 та зобов`язав її протягом п`яти днів з дня отримання повного тексту цієї ухвали надати Господарському суду Вінницької області оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 .

Ухвалами від 26.11.2022 суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №902/1076/21. Забезпечено докази, про забезпечення яких просив позивач у своєму клопотанні, шляхом їх витребування у ПрАТ "Вінницький універмаг" та у ОСОБА_2 (а.с.233-249, т.1).

07.12.2021 від ПрАТ "Вінницький універмаг" надійшла відповідь на ухвалу суду від 26.11.2021 про забезпечення доказів, в якій відповідач зазначив, зокрема, про те, що витребувані судом документи не перебувають у володінні відповідача, водночас ним визнається їх існування (а.с.11-12, т.2).

8.02.2022 в системі "Електронний суд" представник відповідачів ( ОСОБА_2 , ПрАТ "Вінницький універмаг") та третьої особи ОСОБА_3 адвокат Люлик Р.І. сформував клопотання (а.с.42-46, т.3), яким просив відмовити у клопотанні позивача про призначення судом почеркознавчої експертизи з огляду на те, що позивачем не надано суду "... належний матеріал, що може бути досліджений на підставі судової експертизи". Також адвокат Люлик Р.І. повідомив суду, що оригінали витребуваних у клопотанні представника позивача документів відсутні у володінні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Обставин щодо наявності обов`язку зберігати вказані документи у покупця, як і доказів наявності документів у ОСОБА_3 , представник позивача не навів. Таким чином, за твердженнями представника відповідачів і третьої особи, витребувані оригінали документів відсутні як у покупця ОСОБА_3 , так і у ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції констатував, що оригінал договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та оригінал акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 не були надані ані позивачем, з огляду на заперечення ним укладення такого договору, ані відповідачем ОСОБА_2 , ані третьою особою ОСОБА_3 , з тих підстав, що договір купівлі-продажу та акт про повне виконання зберігалися у повіреного покупця та були знищені ним 30.09.2021 згідно з актом про знищення документів б/н від 30.09.2021 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання.

При цьому, з пояснень директора відповідача 4 та наявних в матеріалах справи нотаріально посвідчених заяв свідків - працівників ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідує, що документи, у тому числі оригінали Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ 156 від 04 серпня 2014 року не були знищені, а акт про їх знищення від 30.09.2021 складено під примусом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.12, 13, т.5).

Ненадання учасниками справи оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи, оскільки:

-відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 8 жовтня 1998 року (далі Інструкція) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису;

-об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань;

-відповідно до п.1.3 Інструкції, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації;

-вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи. При цьому, відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об`єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити (п.1.6. Інструкції);

-отже, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. За відсутності оригіналів досліджуваних документів, судовий експерт не зміг провести почеркознавчу експертизу та вирішити поставлені перед ним питання.

2.20.До відзиву на позов ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" надано заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Суд першої інстанції також в судовому засіданні 05.10.2022 допитав як свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які заявили про те, що ОСОБА_2 забрала з офісу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр- Консалтинг" оригінали документів, зокрема, Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, акт від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до цього договору.

2.21.Суд першої інстанції на підставі оцінки доказів також встановив нижчевикладені обставини та виснував таке:

-з п.8.13 договору №БВ 156 від 04.08.2014 слідує, що він укладений в п`яти примірниках, що мають однакову юридичну силу по одному примірнику для: Продавця ( ОСОБА_1 ), Покупця ( ОСОБА_3 ), Повіреного Покупця ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" та два примірника для Депозитарних установ Сторін (ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг");

-з викладеного слідує, що ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" мало би отримати три примірники оригіналів оспорюваного Договору, а саме: один - як повірений покупця та два - як депозитарна установа сторін;

-із змісту акта ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" "на знищення документів та справ" від 30.09.2021 слідує, що один примірник оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та один примірник акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 - знищені (а.с.49-52, т.3);

-при цьому директор депозитарної установи - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" у відзиві на позов, усних та письмових поясненнях, наданих до суду стверджує, що зазначені документи не були ним знищені, натомість відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом тиску на працівників ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" самовільно забрали такі документи (том 3, а.с.3-6);

-дані обставини підтвердили суду допитані як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

-з урахуванням представлених доказів та заяв свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд приходить до висновку, що оригінали Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 не були знищені згідно акта, однак не надані відповідачами на вимогу суду;

-посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на акт про знищення документів б/н від 30.09.2021 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання, з огляду на пояснення представників відповідача - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" суд оцінює критично та приймає до уваги, що Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 за №735, дозволено знищувати первинні документи на паперовому носії, якщо строк їх зберігання становить 5 років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, проте, ця вимога не є обов`язковою. Натомість, як слідує із заяв свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагали від них негайно зібрати усі оригінали документів, зокрема ті, що стосуються Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, та негайно скласти акт про їх знищення з підстав того, що строк зберігання цих документів перевищив вже 5 років від дати проведення операції;

-як слідує із заяв свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагали від них негайно зібрати усі оригінали документів, зокрема, ті, що стосуються Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, та негайно скласти акт про їх знищення з підстав того, що строк зберігання цих документів перевищив вже 5 років від дати проведення операції;

-окрім того, як пояснили суду вказані свідки, в результаті морального тиску на них з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вони були вимушені скласти та підписати акт про знищення шляхом спалення документів та справ, датований 30.09.2021, зокрема щодо знищення оригіналу Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, акта від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, розпорядження та звіту тощо;

-також за свідченнями свідків комісія у складі ОСОБА_8 , як керуючого підрозділом депозитарної діяльності, ОСОБА_7 - фахівця з продажу цінних паперів та фахівця з депозитарної діяльності та керівника служби внутрішнього аудиту ОСОБА_3 не була затверджена керівником депозитарної установи ОСОБА_10 як того вимагає пункт 10 розділу II Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 за №735;

-складанню акта про знищення документів мав передувати ряд дій, зокрема наказ керівника депозитарної установи про створення комісії зі знищення документів, якого не надано. Також акт на знищення документів та справ від 30.09.2021 не був скріплений печаткою ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг", яка перебувала у керівника депозитарної установи ОСОБА_11 в сейфі. Фактично оригінали документів, перелік яких міститься в акті від 30.09.2021, зокрема Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, акт від 04.08.2014, розпорядження та звіт не були знищені, їх забрала ОСОБА_2 з офісу депозитарної установи ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг". Подальша доля цих документів свідкам не відома;

-також слід зазначити, що відповідно до примітки 1 статті 186 "Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств, організацій, із зазначенням строку зберігання документів", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, у разі виникнення спорів (суперечок) документи зберігаються до остаточного ухвалення рішення;

--у своїх письмових поясненнях відповідач ОСОБА_2 пояснила суду про те, що заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є неправдивими, не відповідають дійсності, а відтак кваліфікуються як завідомо неправдиве показання свідка, за частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України. Станом на дату надання даних пояснень здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022020010000142, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2022;

-оскільки на час прийняття рішення у справі відсутній вирок, яким би стверджувалась неправдивість заяв свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у сукупності з іншими доказами суд розцінює заяви свідків як такі, що відповідають дійсності та приймаються судом до уваги;

-згідно зі статті 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;

-за таких обставин акт про знищення шляхом спалення документів та справ, датований 30.09.2021, розцінюється судом як недостовірний доказ;

-з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про існування вказаних доказів в наявності та розцінює ненадання відповідачами оригіналів Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 як ухилення відповідачів від подання суду документів, необхідних для проведення експертизи, що в свою чергу унеможливило її проведення;

-відповідно до статті 102 ГПК у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні;

-оскільки проведення судової почеркознавчої експертизи з дослідження оригіналів Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 було необхідним для оцінки судом твердження позивача про непідписання ним Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта "про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014", суд в даному випадку застосовує положення статті 102 ГПК та, за сукупністю встановлених обставин, визнає доведеним твердження позивача про непідписання ОСОБА_12 . Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта "про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014";

-надаючи оцінку доводам позивача про те, що 04.08.2014 у день підписання спірного правочину він перебував у місті Києві, на робочому місці, а не місті Вінниця, суд встановив, що витягом з табеля обліку відпрацьованого робочого часу народного депутата України сьомого скликання, члена Комітету ВР України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики ОСОБА_12 за серпень та листопад 2014 року підтверджується перебування члена Комітету ОСОБА_2 на робочому місці. Натомість у Договорі купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 місцем вчинення правочину зазначено місто Вінниця;

-в матеріалах справи відсутні докази отримання коштів ОСОБА_12 як Продавцем за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014;

-судом також взято до уваги пояснення директора депозитарної установи, яка здійснювала обслуговування рахунків сторін в цінних паперах, про те, що позивач не надавав їй жодних розпоряджень з приводу передачі належних йому майнових прав на спірні цінні папери на користь ОСОБА_3 ;

-за твердженнями депозитарної установи, ОСОБА_12 не подавав розпорядження до депозитарної установи ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" про списання (переказ) на підставі Договору купiвлi-продажу цінних паперів №БВ 156 вiд 04.08.2014 належних йому цiнних паперiв емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кiлькостi 9 792 474 штук з його рахунку в цiнних паперах на рахунок в цiнних паперах, вiдкритий на iм`я ОСОБА_3 або iншої особи, зокрема у серпнi 2014 року, як цього вимагає частина 2 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України". Також ОСОБА_12 не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" для припинення за ним прав на спірні цiннi папери емітента - Приватного акціонерного товариства "Вінницький універмаг" у кiлькостi 9 792 474 штук, зокрема, у серпнi 2014 року. Оскiльки ОСОБА_12 не звертався до депозитарної установи щодо припинення за ним прав на вказанi цінні папери, оплату витрат, пов`язаних з цим, він також не здiйснював.

2.22.Апеляційний суд врахував та виснував на підставі встановлених ним обставин таке.

Відповідач ОСОБА_2 наведені позивачем обставини щодо того, що акції вибули з власності позивача поза його волею, оскільки ним не укладався та не виконувався договір купівлі-продажу цих акцій з ОСОБА_3 , а докази його укладення і виконання не є належними і допустимими, заперечує, стверджує, що договір був не лише укладений, а також і виконаний в порядку, встановленому договором, у відповідності до його умов, а також вимог Закону України "Про депозитарну систему України". Правова позиція відповідача 1 підтримана третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 .

Доказами на підтвердження цих обставин, на думку сторони та третьої особи, є надані в засвідчених належним чином копіях Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, Акт б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014, Розпорядження (наказ) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери, складеного станом на 04.08.2014, реєстраційний номер в журналі розпоряджень 59/08-14Р.

Оцінюючи докази укладення та виконання договору від 04.08.2014 року , апеляційний суд приймає до уваги стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. За цим стандартом доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (стаття 79 ГПК).

Щодо обставин укладення спірного договору, прийнявши до уваги пояснення сторін, апеляційний суд вважає не спорстованим твердження апелянта ОСОБА_2 про підписання договору його учасниками 04.08.2014 у м. Вінниця , оцінюючи при цьому критично доводи позивача про неможливість особистої участі ОСОБА_1 у процедурі підписання договору, яка на думку позивача підтверджується Табелем обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року (т.1, а.с.56), в якому зазначено, що ОСОБА_1 , як членомом Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України відпрацьовано 8 робочих годин.

Із матеріалів справи апеляційним господарським судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" розпорядження (накази) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери від 04.08.2014, реєстраційний номер в журналі розпоряджень 63/08-14р від 04.08.2014, № та дата проведення операції за журналом депозитарних операцій 60 від 04.08.2014.

Так, депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" було видано розпорядження (накази) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які скріплені підписами останніх (т.5, а.с.208-213).

Факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, як позивачем так і депозитарною установою не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому суд вважає, що копія даного розпорядження (наказу) є належним, допустимим та достовірним доказом у відповідності до норм статей 76 77 78 86 ГПК.

Також в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження неправомірності розпорядження (наказу) від 04.08.2014 або ж протиправності дій депозитарної установи - ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" при його видачі чи виконанні.

Таким чином, внаслідок виконання вказаних розпоряджень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 04.08.2014, відбувся фактичний перехід прав на цінні папери емітента ПрАТ "ВОПАС 10599", у кількості 1 294 223 штук від ОСОБА_1 (продавця) до ОСОБА_3 (покупця) відбулося фактичне списання депозитарною установою прав на цінні папери з рахунку продавця - ОСОБА_1 та їх зарахування на рахунок покупця - ОСОБА_3 відповідно до положень частини другої статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України".

Вказані вище дії сторін свідчать про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 158 від 04.08.2014 виконувався сторонами, а відтак не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Оскільки на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 у ОСОБА_3 виникли права на цінні папери емітента ПрАТ "Вінницький універмаг", у кількості 9 791 474 штук, є цілком правомірним що вона, як власник, розпорядилась ними в подальшому, уклавши з ОСОБА_2 договір дарування від 30.09.2021, а ОСОБА_2 у законний спосіб на підставі договору дарування від 30.09.2021 набула право власності на цінні папери емітента ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 791 474 штуки.

В силу положень частини другої статті 87 ГПК пояснення (заяви) свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можуть підтверджувати обставини втрати документів із депозитарної установи, а тому вони не приймаються апеляційним судом.

Оскільки депозитарною установою ТОВ "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" не було створено у встановленому порядку комісії щодо перевірки обставин втрати документів, акт про втрату документів із депозитарної установи не складався, до правоохоронних органів відповідач 3 не звертався, а також враховуючи суперечливість пояснень щодо причин відсутності оригіналів документів (оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014), апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухилялись від надання оригіналів спірного Договору та Акта. До того ж, ОСОБА_2 не могла свідомо ухилятись від надання витребуваних судом першої інстанції оригіналів доказів, оскільки не була стороною цих правовідносин і не повинна була володіти ними. Щодо неправомірних дій ОСОБА_2 стосовно втрати цих документів, матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких суд міг би встановити такі обставини.

Висновок суду першої інстанції про неукладеність договору ґрунтується на припущеннях, оскільки суд вважав, що про обставини непідписання ОСОБА_12 договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 156 від 04.08.2014 та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних б/н від 04.08.2014 свідчить бездіяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо виконання покладених на них судом обов`язків по наданню суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи документів та положень статті 102 ГПК. Такий висновок спростовується аналізом та оцінкою з застосуванням критерію вірогідності наявних доказів, які підтверджують виконання укладеного договору, що, в свою чергу, виключає висновок про його неукладеність.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Вінницької області рішенням від 14.10.2022 у справі №902/1076/21 позов задовольнив повністю; витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницький Універмаг", які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк"; зобов`язав АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницький Універмаг", які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк"; зобов`язав ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницький Універмаг" на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг"; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 033,07 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним твердження позивача про непідписання ним договору купівлі-продажу акцій ПрАТ "Вінницький універмаг" від 04.08.2014, відтак визнав цей договір неукладеним, таким, що не відбувся.

За висновками суду першої інстанції, оскільки спірне майно вибуло з власності ОСОБА_1 поза його волевиявленням, внаслідок визнання судом неукладеним договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156, то ОСОБА_3 не набула прав власника на прості іменні акції емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, а відтак не мала прав на їх відчуження на користь ОСОБА_2 , оскільки вказане майно ОСОБА_3 , як дарувальнику, не належало.

3.3.З огляду на висновок про те, що ОСОБА_3 , уклавши з ОСОБА_2 договір дарування акцій від 30.09.2021, здійснила відчуження майна, яке їй не належало і перебувало у власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 незаконно заволоділа часткою позивача, без відома та згоди останнього (стаття 41 Конституції України, частина перша статті 317, стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Цей договір (правочин) порушує публічний порядок (частини перша, друга статті 228 ЦК і є нікчемним в силу закону, визнання його недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК).

Наведене стало підставою для задоволення вимоги позивача про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 простих іменних акцій емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" (статті 330 387 388 ЦК), у кількості 9 792 474 штук на користь позивача із зобов`язанням депозитарних установ, а саме: АТ "Райффайзен Банк" провести безумовну облікову операцію списання простих іменних акцій емітента ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк", ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" провести безумовну облікову операцію зарахування простих іменних акцій емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук на рахунок в цінних паперах ОСОБА_1 у депозитарній установі ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг".

3.4.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.03.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/1076/21 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 33 049,59 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 26 439,70 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.11.2021 у справі №902/1076/21.

3.5.Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вважав неспростованим твердження ОСОБА_3 про підписання договору купівлі-продажу його учасниками 04.08.2014 у місті Вінниця, оцінивши при цьому критично доводи позивача про неможливість особистої участі у процедурі підписання договору купівлі-продажу, що підтверджується табелем обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 як член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України відпрацював 8 робочих годин.

3.6.За висновками апеляційного суду, подання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" розпоряджень (наказів), підписання (існування) яких як позивачем, так і депозитарною установою не заперечується, та виконання цих розпоряджень, внаслідок якого відбувся фактичний перехід прав на цінні папери та фактичне списання депозитарною установою прав на цінні папери з рахунку продавця - ОСОБА_1 та їх зарахування на рахунок покупця - ОСОБА_3 , свідчать про виконання сторонами договору купівлі-продажу.

3.7.Висновок апеляційного суду про виконання сторонами договору купівлі-продажу від 04.08.2014 випливає, зокрема, із положень статей 4, 6 Закону України "Про депозитарну систему України" і пунктів 3.4, 4.3, 5.1 договору купівлі-продажу, виходячи з яких виконання умов договору купівлі-продажу щодо своєчасного переходу прав власності на цінні папери обумовлено діями самого позивача, оскільки саме на продавця за договором купівлі-продажу покладено обов`язки належного оформлення пакету документів, на підставі яких перехід права власності від продавця до покупця оформлюється депозитарною установою.

3.8.При цьому, апеляційний суд: (1) вважав непереконливим твердження позивача про його необізнаність протягом тривалого часу про факт вибуття з його власності контрольного пакету акцій (51%); (2) не прийняв пояснення (заяви) свідків, оскільки вони не можуть підтверджувати обставини втрати документів із депозитарної установи; (3) вважав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання оригіналів договору купівлі-продажу та акта, оскільки депозитарною установою ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" не було створено у встановленому порядку комісії щодо перевірки обставин втрати документів, акт про втрату документів із депозитарної установи не складався, до правоохоронних органів відповідач 4 не звертався, а також враховуючи суперечливість пояснень щодо причин відсутності оригіналів документів (оригіналу договору купівлі-продажу та акта про повне виконання).

4.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 у цій справі та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2.Підставою касаційного оскарження відповідач 4 визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи про розгляд справи за відсутності та належного повідомлення відповідача 4 про дату та час судового засідання (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК).

4.3.Доводи відповідача 4 зводяться до того, що апеляційний суд: (1) незважаючи на подане представником відповідача 4 клопотання про визнання першої неявки його представника поважною та відкладення у зв`язку з цим розгляду справи, здійснив розгляд справи за відсутності представника, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо права особи (відповідача 4) на справедливий судовий розгляд та права на користування правничою допомогою, а також статей 16 42 61 202 270 ГПК; (2) належним чином не повідомив відповідача 4 про дату, час та місце розгляду справи.

4.4.Крім цього, відповідач 4 вважає, що в порушення статей 73-80 ГПК апеляційний суд встановив факт подачі позивачем та третьою особою розпоряджень і видачу депозитарною установою розпоряджень за відсутністю відповідних доказів в матеріалах справи, тобто суд встановив обставини справи без наявності доказів, які їх підтверджують. В матеріалах справи наявні копії розпоряджень (наказів), подані третьою особою разом із її письмовими поясненнями, які поставлені під сумнів позивачем, проте суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не надав цим документам жодної правової оцінки.

4.5.Зазначаючи, що факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014 не заперечувався депозитарною установою, апеляційний суд не конкретизував, яке саме розпорядження мав на увазі. В свою чергу, відповідач 4 як в суді першої, так й в суді апеляційної інстанцій неодноразово висловлював позицію стосовно того, що позивач не звертався до депозитарної установи із розпорядженням або іншим документом про переказ цінних паперів із свого рахунку на рахунок ОСОБА_3 . Тобто, помилкове або умисне встановлення судом апеляційної інстанції факту незаперечення відповідачем 4 існування розпорядження (наказу) від 04.08.2014 призвело до встановлення обставин, які не існували, проте стали підставою для скасування цілком законного рішення суду першої інстанції.

4.6.АТ "Райффайзен Банк" подало відзив на касаційну скаргу відповідача 4, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

4.7.Доводи відповідача 2 зводяться до того, що: (1) банк жодним чином не порушував та не порушує права позивача; (2) банк, як депозитарна установа, може виконати облікову операцію по списанню 9 792 474 штук простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента ПрАТ "Вінницький універмаг" лише при задоволенні первісної позовної вимоги позивача, при цьому вказане списання повинно бути здійснено з якоюсь метою, тобто в рішенні суду повинні бути описані параметри списання оспорюваних цінних паперів; (3) вимога позивача про списання цінних паперів на ім`я позивача не підлягає захисту, оскільки в разі задоволення основних позовних вимог останній в силу діючого законодавства має право після списання зарахувати належні йому цінні папери на рахунок у будь-якій депозитарній установі.

4.8. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу відповідача 4, в якій просить залишити її без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

4.9.Відповідачка 1 вважає правомірним відхилення клопотання представника відповідача 4 про відкладення розгляду справи, вказуючи на те, що представник відповідача не надав ні інформації про особу, чиї інтереси представляв адвокат, ні доказів надання правничої допомоги саме цим адвокатом, ні інформації про суд, який понад чотири години вирішував питання про обрання запобіжного заходу, ні номеру справи, в межах якої розглядалося відповідне клопотання. Відповідних доказів дійсної зайнятості адвоката на слідчих діях не було надано і до касаційної скарги відповідача 4.

4.10.На переконання відповідачки 1, з огляду на недоведеність реальної зайнятості представника у слідчих діях та неможливості прийняти участь у судовому засіданні іншим представником, зокрема в порядку самопредставництва, а також з урахуванням того, що явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою, а представник відповідача 4 вже приймав участь у попередніх судових засіданнях у цій справі в суді апеляційної інстанції та надав власні пояснення по суті апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про непідтвердження адвокатом поважності причин неможливості явки в судове засідання та про можливість слухання справи 17.03.2023 за його відсутності, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норми процесуального права.

4.11.Також відповідачка 1 вважає суперечливими доводи відповідача 4 про неналежне повідомлення його про дату та час судового засідання 17.03.2023, вказуючи на те, що на початку касаційної скарги скаржник зазначає про безпідставне відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи, що було призначено на 17.03.2023, однак вже в подальшому скаржник вказує на його неналежне повідомлення про дату та час наступного розгляду справи, який відбувся 17.03.2023, та про який представник відповідача 4 був безпосередньо повідомлений в попередньому судовому засіданні 07.03.2023.

4.12.Наведене, на переконання відповідачки 1, свідчить про порушення відповідачем 4 принципу добросовісності та необхідності застосування доктрини "venire contra factum proprium" до спірних правовідносин.

4.13.Також відповідачка 1 стверджує, що єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови у перших трьох редакціях касаційної скарги скаржник зазначав про розгляд справи за його відсутності та належного повідомлення про дату та час розгляду справи, четверта ж редакція касаційної скарги була подана з порушенням встановленого строку, а тому не повинна прийматись до розгляду Верховним Судом.

4.14. ОСОБА_3 також подала відзив на касаційну скаргу відповідача 4, в якій просила залишити її без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

4.15.Позиція третьої особи співпадає з вищенаведеною позицією відповідачки 1, зокрема стосовно обґрунтованого відхилення апеляційним судом клопотання про відкладення розгляду справи та належного повідомлення відповідача 4 про дату та час розгляду справи, а також стосовно необхідності залишити без розгляду четверту редакцію касаційної скарги, як таку, що подана з порушенням встановленого законом строку.

4.16.Водночас стосовно доводів відповідача 4, викладених в четвертій редакції касаційної скарги, третя особа зазначила, що дії сторін договору купівлі-продажу свідчать про те, що такий договір виконувався сторонами, а відтак цей договір не можна вважати неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами, що встановлено апеляційним судом на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, яким була надана належна оцінка, так само, як і положенням договору купівлі-продажу та відповідного законодавства.

4.17. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 у цій справі і залишити в силі рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022.

4.18.Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, вказуючи на те, що: при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 15.07.2022 у справі №921/184/21, від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18, від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, щодо застосування норм матеріального та процесуального права; судом апеляційної інстанції встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу).

4.19.За твердженнями позивача, суд апеляційної інстанції, застосовуючи стандарти доказування, надав перевагу твердженням третьої особи - ОСОБА_3 , які в силу положень статті 73 ГПК не є доказами, над доказами, наданими позивачем на підтвердження обставин перебування його 04.08.2014 (в день укладення договору купівлі-продажу) у м. Києві, а не у м. Вінниця. Зокрема, суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи позивача про неможливість його особистої участі у процедурі підписання договору купівлі-продажу та не прийняв надані на підтвердження цих обставин докази, а саме: табель обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року, в якому зазначено, що позивач, як член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України, 04.08.2014 відпрацював 8 робочих годин.

4.20.На переконання позивача, факт подання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до депозитарної установи розпоряджень (наказів) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери апеляційний суд встановив: (1) на підставі неіснуючого в матеріалах справи розпорядження №63/08-14р від 04.08.2014 (№ та дата проведення операції за журналом депозитарних операцій 60 від 04.08.2014); (2) всупереч заперечень позивача щодо цих обставин; (3) на підставі копій цих розпоряджень (наказів), що містяться в матеріалах справи і були надані третьою особою ОСОБА_3 , проте поставлені позивачем під сумнів на їх відповідність оригіналу.

4.21.Факт видання ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" відповідного розпорядження (наказу) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які скріплені підписами останніх, апеляційний суд встановив також за відсутності доказів, які б підтверджували наявність цього факту.

4.22.Встановлюючи факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що ці обставини не заперечували ні позивач, ні депозитарна установа, адже як в суді першої, так й в суді апеляційної інстанцій, позивач неодноразово заперечував як факт підписання договору купівлі-продажу та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до цього договору, так і факт підписання (і взагалі існування) та подання розпорядження до депозитарної установи.

4.23.Відтак позивач вважає, що на підставі встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які заперечувались сторонами, і докази на підтвердження наявності яких в матеріалах справи відсутні, врахувавши копію розпоряджень (наказів) від 04.08.2014, як доказ, без дослідження його оригіналу, апеляційний суд помилково встановив факт виконання сторонами договору купівлі-продажу позивачем та третьою особою, що призвело до неправильної кваліфікації цього договору судом як укладеного.

4.24.Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою його твердження про: (1) відсутність у нього наміру відчужувати спірні акції ОСОБА_3 та іншим особам, визнавши непереконливими твердження позивача про його необізнаність протягом тривалого часу про факт вибуття з його власності контрольного пакету акцій (51%), з огляду на те, що своєчасний перехід прав власності на цінні папери обумовлено діями самого позивача, адже саме на продавця за договором купівлі-продажу покладено обов`язки належного оформлення пакету документів, на підставі яких перехід права власності від продавця до покупця оформлюється депозитарною установою; (2) непідписання договору купівлі-продажу, неподання до депозитарної установи пакету документів про переказ належних йому цінних паперів із свого рахунку на рахунок ОСОБА_3 , а також пакету документів про припинення за ним права власності на ці цінні папери.

4.25.Крім цього, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував показання свідків та доводи позивача і депозитарної установи про те, що втрати документів не було, їх винесла ОСОБА_2 із офісу депозитарної установи разом із працівником цієї депозитарної установи ОСОБА_3 і паралельно з цим працівниками цієї депозитарної установи був складений акт про нібито їх знищення у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

4.26. ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4.27.Відповідачка 1 наголошує, що доводи позивача зводяться виключно до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів.

4.28.За твердженнями відповідачки 1, наданий позивачем табель обліку відпрацьованого часу народних депутатів за серпень 2014 є неналежним доказом, оскільки з нього неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту перебування позивача 04.08.2014 у м. Києві та неможливість у зв`язку з цим підписати договір купівлі-продажу у м. Вінниці, матеріали справи не містять. Відтак дана обставина є недоведеною, а відповідний висновок суду апеляційної інстанції є абсолютно законним та обґрунтованим, адже в основу цього висновку суд поклав виключно оцінку положень законодавства України, положень відповідного договору купівлі-продажу та наданого позивачем доказу, а не доводи ОСОБА_2 чи ОСОБА_13 , як стверджує позивач.

4.29.Відповідачка 1 зазначає, що у матеріалах справи наявні копії розпоряджень (наказів) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на переказ прав на цінні папери (між депонентами депозитарної установи) від 04.08.2014 №59/08-14р та від 04.08.2014 №60/08-14р, на підставі яких виконана депозитарна операція щодо переказу прав на акції ПрАТ "Вінницький універмаг" від 04.08.2014 №58. Допущені апеляційним судом описки в частині номерів розпоряджень та депозитарної операції, проведеної на їх виконання, підлягають усуненню в порядку статті 243 ГПК та не можуть свідчити про посилання апеляційного суду на відсутні у матеріалах справи докази.

4.30.На переконання відповідача 1, зазначаючи про наявність сумнівів у відповідності поданих копій розпоряджень їх оригіналам, позивач взагалі не обґрунтував свої сумніви та не зазначив, у чому саме полягає така невідповідність, та не надав жодних доказів, які б підтверджували їх наявність.

4.31.Відповідачка 1 також стверджує про безпідставність посилання позивача на неврахування апеляційним судом посилання позивача на висновки Верховного Суду про необхідність дослідження судом оригіналів документів, які поставлені під сумнів учасником справи, що містяться у постановах від 20.04.2021 у справі №873/131/20, від 17.07.2018 у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18 та від 07.08.2019 у справі №925/2151/14 (помилково зазначена позивачем як №925/2124/14), вказуючи, зокрема, на неподібність правовідносин у цих справах зі справою, що розглядається.

4.32.За твердженнями відповідачки 1, у суду апеляційної інстанції не було жодних підстав для встановлення факту винесення документів з офісу ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" ОСОБА_2 на підставі показів свідків, адже факт винесення документів з офісу мав підтверджуватися повідомленням ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" до Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків, наказом про призначення комісії, актом за результатами роботи комісії. Дане діяння фактично підпадає під ознаки злочину, факт вчинення якого мав бути підтверджений заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення та обвинувальним вироком суду. Проте ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" до правоохоронних органів не зверталося.

4.33. ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу позивача, в якій просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4.34.Доводи третьої особи зводяться до того, що: (1) суд апеляційної інстанції об`єктивно та законно, зокрема керуючись положенням ГПК щодо належності доказів, не взяв до уваги табель обліку робочого часу народного депутата України як доказ факту перебування ОСОБА_1 станом на 04.08.2014 у м. Києві; (2) списання цінних паперів з рахунку ОСОБА_1 без наданого ним розпорядження та зарахування цінних паперів на рахунок ОСОБА_3 без наданого нею розпорядження є неможливим; (3) ОСОБА_3 дійсно не долучила до матеріалів справи оригінали розпоряджень від.04.08.2014, однак виключно тому, що вона не є зберігачем оригіналів вказаних документів, а копії цих розпоряджень (наказів) отримала від депозитарної установи після подання ОСОБА_1 позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про що надавала пояснення суду апеляційної інстанції; (4) заперечуючи проти очевидного факту видачі розпорядження, ані позивач, ані депозитарна установа не були обмежені в праві надати на спростування цього факту відповідні докази, зокрема журнали розпоряджень та журнал депозитних операцій ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг"; (5) з огляду на відсутність в матеріалах справи акта про втрату документів, суд апеляційної інстанції правомірно не взяв до уваги покази свідків у цій частині; (6) оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують факт перебування документів, зокрема договору купівлі-продажу у ОСОБА_3 , та, відповідно, що підтверджують факт ухилення останньої від проведення експертизи, суд апеляційної інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин частину четверту статті 102 ГПК та не поклав на ОСОБА_3 відповідальність за неможливість проведення експертизи; (7) позивач не був позбавлений права звернутись до депозитарної установи та отримати свій примірник договору купівлі-продажу та акта про повне виконання тощо.

4.35.Під час перегляду справи Верховним Судом сторони, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавали додаткові письмові пояснення стосовно обставин справи в межах доводів касаційних скарг та висновків апеляційного суду, судове рішення якого є предметом оскарження у цій справі.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.За змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.2.Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

5.3.Тобто правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

5.4.Стаття 207 ЦК встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

5.5.Варто відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

5.6.Частиною другою статті 207 ЦК визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

5.7.Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

5.8.Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК).

5.9.Згідно із частиною першою статті 627 ЦК і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.10.Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК).

5.11.Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Належність підпису особі є обов`язковою умовою при констатації волевиявлення сторони, тобто визнання договору таким, що відбувся. Натомість відсутність волевиявлення однієї із сторін згідно з наведеними нормами права дає правові підстави вважати, що вказаний правочин є неукладеним.

Щодо обставин укладення договору купівлі-продажу

5.12.Апеляційний суд, прийнявши до уваги пояснення сторін, вважав не спростованим твердження ОСОБА_3 про підписання договору купівлі-продажу його учасниками 04.08.2014 у м. Вінниця, оцінюючи при цьому критично доводи позивача про неможливість особистої участі ОСОБА_1 у процедурі підписання договору купівлі-продажу, яка (неможливість участі), на думку позивача, підтверджується табелем обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , як член Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України, відпрацював 8 робочих годин.

Апеляційний суд вважав, що оскільки зі змісту табелю не вбачається, що 04.08.2014 року ОСОБА_1 брав участь у пленарному засіданні Верховної Ради України або засіданні Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України, то такий доказ не підтверджує перебування позивача 04.08.2014 у м. Києві.

5.13.Натомість позивач (скаржник) стверджує, що застосовуючи стандарти доказування, апеляційний суд помилково надав перевагу твердженням третьої особи ОСОБА_3 , які в силу положень статті 73 ГПК не є доказами, над доказами, наданими ОСОБА_1 на підтвердження обставин його перебування 04.08.2014 у м. Києві, а не у м. Вінниця.

5.14.Верховний Суд погоджується з такими доводами скаржника з огляду на таке.

5.15.Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

5.16.Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.17.Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.18.Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

5.19.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

5.20.Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.21.Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

5.22.Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

5.23.Оцінюючи докази укладення договору купівлі-продажу від 04.08.2014 із застосуванням такого стандарту доказування, як вірогідність доказів, апеляційний суд без дотримання вимог процесуального законодавства відхилив наданий позивачем доказ на підтвердження його перебування 04.08.2014 у м. Києві, а саме табель обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року, хоча: (1) в останньому фіксується кількість днів і годин відпрацьованих працівником, а також причини неявок, серед яких відпустка, лікарняний, відрядження тощо, (2) ведення цього табелю здійснюється з метою забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи, (3) зазначені відомості у згаданому табелі не спростовані іншими належними доказами.

Таким чином, апеляційний суд фактично надав перевагу поясненням третьої особи ОСОБА_3 , яка не робила ці пояснення у формі заяви свідка, а тільки стверджувала про підписання договору купівлі-продажу його учасниками 04.08.2014 у м. Вінниця, які самі по собі не є доказом по справі. Також нею не надано на підтвердження цих обставин жодних належних та допустимих доказів, в той час як ОСОБА_1 такі обставини заперечував з посиланням на відповідний доказ, а саме табель обліку, який було правомірно взято до уваги та оцінено у сукупності з іншими доказами судом першої інстанції.

5.24.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.25.Згідно зі статтею 87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

5.26. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (стаття 88 ГПК).

5.27.Отже, відповідні доводи третьої особи, які апеляційний суд вважав не спростованими, в силу приписів статті 73 ГПК, не є самі по собі доказом щодо обставин справи, та підлягають доведенню в загальному порядку. Засобом доказування є лише такі пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, які зафіксовані у відповідній заяві, із зазначенням в ній підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань, з підтвердженням підпису свідка нотаріусом (стаття 88 ГПК).

Проте, матеріали справи такої заяви ОСОБА_3 не містять, як не містять й будь-яких інших доказів, дослідження та співставлення яких із застосуванням такого стандарту доказування, як вірогідність доказів, спростовувало б наведену в табелі обліку інформацію щодо відпрацювання позивачем 8 робочих годин 04.08.2014 на своєму робочому місці, яке знаходилось у м. Києві. Тобто застосування такого принципу оцінювання доказів, як вірогідність, не застосовується коли доказ, наданий стороною, має конкурувати з поясненнями, які не є доказами, оскільки не є заявою свідка (за відсутності будь-яких інших доказів). За наведеного суд апеляційної інстанції помилково прийняв до уваги пояснення третьої особи, які не є доказом в силу норм ГПК.

5.28.Разом з цим, з метою з`ясування питання про те, чи мало місце волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу від 04.08.2014 №БВ 156 шляхом його особистого скріплення власним підписом та виконання вказаного договору сторонами, суд першої інстанції призначив у справі судову почеркознавчу експертизу та витребував у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" оригінали договору купівлі-продажу від 04.08.2014 №БВ 156 та акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156.

Проте, як констатував місцевий господарський суд, оригінали договору купівлі-продажу від 04.08.2014 №БВ 156 та акта про повне виконання не були надані ані ОСОБА_1 - з огляду на системне заперечення ним укладення такого договору, що є його фундаментальною позицією у справі, ані відповідачкою 1 ОСОБА_2 , ані третьою особою ОСОБА_3 , з тих підстав, що договір купівлі-продажу та акт про повне виконання зберігалися у повіреного покупця та були знищені ним 30.09.2021 згідно з актом на знищення документів б/н від 30.09.2021 у зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну їх зберігання.

Взявши до уваги показання свідків, які були допитані судом першої інстанції, і підтвердили свої заяви, викладені письмово, та розцінивши акт на знищення документів як недостовірний доказ, що не було спростовано апеляційним судом, суд першої інстанції виснував про існування вказаних доказів в наявності на момент складання відповідного акта та вважав ненадання відповідачами оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 як ухилення відповідачів від подання суду документів, необхідних для проведення експертизи, що в свою чергу унеможливило її проведення.

Відповідно до статті 102 ГПК, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про можливість застосування у цьому випадку статті 102 ГПК та визнання доведеним з боку ОСОБА_1 його твердження стосовно непідписання ним договору від 04.08.2014 №БВ156, визнання його неукладеним і таким, що не відбувся.

5.29.Вважаючи необґрунтованими висновки суду першої інстанції про ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання оригіналів договору купівлі-продажу та акта про повне виконання, апеляційний суд не прийняв пояснення (заяви) свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості доказів у справі та вважав, що вони не можуть підтверджувати факт втрати документів із депозитарної установи, з огляду на те, що депозитарна установа не дотрималась алгоритму дій у разі втрати документів, а саме не склала акт, в якому повинна була зафіксувати обставини втрати документів із депозитарної установи.

Проте, поясненнями свідків не підтверджувався факт втрати документів депозитарною установою, що вимагало б дотримання наведеного судом алгоритму дій. Свідки, як встановив суд першої інстанції, стверджували лише про складання акта про знищення документів при їх фактичному незнищенні. А також стверджували те, що фактично оригінали документів, перелік яких міститься в акті від 30.09.2021, зокрема договір купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акт про повне виконання від 04.08.2014, не були знищені, їх забрала ОСОБА_2 з офісу депозитарної установи, змусивши при цьому разом із ОСОБА_3 , яка також була працівником цієї депозитарної установи та підписала цей акт, працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скласти акт на знищення цих документів.

5.30.Будь-якого іншого обґрунтування, окрім недотримання депозитарною установою алгоритму дій при втраті документів, для відхилення пояснень (заяв) свідків як доказів, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність певних обставин справи, апеляційний суд не навів.

5.31.Вказуючи на суперечливість пояснень щодо причин відсутності оригіналів документів (оригіналу договору від 04.08.2014 БВ 156 та акта про повне виконання від 04.08.2014), апеляційний суд не зазначив, які саме пояснення є суперечливими та в чому полягає така суперечливість.

5.32.Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилив згадані пояснення (заяви) свідків, і, як наслідок, не спростував обставин, які ними доводились, та які правомірно були прийняті до уваги судом першої інстанції, оцінені останнім з встановленням наведених в рішенні суду першої інстанції обставин того, що оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 не були знищені згідно акта, однак не надані відповідачкою 1 та третьою особою на вимогу суду.

Так, поза увагою апеляційного суду залишились наведені свідками в показаннях та враховані судом першої інстанції обставини стосовно того, що: (1) 30.09.2021 під вчиненням морального тиску на них з боку ОСОБА_14 та ОСОБА_3 вони зібрали всі оригінали документів, зокрема ті, що стосуються договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014 про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156, розпорядження та звіту, та склали акт про їх знищення шляхом спалення. Після чого ОСОБА_15 та ОСОБА_2 самовільно забрали такі документи; (2) комісія у складі ОСОБА_8 , як керуючого підрозділом депозитарної діяльності, ОСОБА_7 , як фахівця з продажу цінних паперів та фахівця з депозитарної діяльності, та ОСОБА_3 (третя особа у цій справі), як керівник служби внутрішнього аудиту, не була затверджена керівником депозитарної установи ОСОБА_11 ; (2) акт на знищення від 30.09.2021 не був скріплений печаткою ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг".

Згідно статті 78 ГПК достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За наведеного судом апеляційної інстанції не було спростовано висновок суду першої інстанції про недостовірність в силу приписів статті 78 ГПК доказу, а саме акта про знищення шляхом спалення документів та справ, датований 30.09.2021.

5.33.Крім цього, апеляційний суд не спростував встановлені судом першої інстанції обставини, за результатами оцінки пункту 8.13 договору від 04.08.2014 №БВ 156 та акта на знищення документів від 30.09.2021, стосовно того, що ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" мало би отримати три примірники оригіналів договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 та акта б/н від 04.08.2014, а саме: один - як повірений покупця та два - як депозитарна установа сторін, а в акті на знищення від 30.09.2021 зазначено про знищення лише одного примірника оригіналу договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ156 та одного примірника акта про повне виконання сторонами зобов`язань до договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156.

5.34.Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції про ухилення ОСОБА_3 від надання суду оригіналів договору купівлі-продажу та акта про повне виконання, апеляційний суд не встановив об`єктивного існування обставин, на які посилалась ОСОБА_3 , а саме обставин відсутності у неї належного їй примірника оригіналу договору купівлі-продажу та акта про повне виконання, з огляду на те, що вони зберігались у її повіреного - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг". Жодними належними та допустимими доказами третя особа не довела, а суд апеляційної інстанції не встановив, обставин щодо передачі ОСОБА_3 її примірника договору купівлі-продажу та акта про повне виконання повіреному, а також їх знищення депозитарною установою (повіреним) саме як документів депозитарної установи, які підлягали знищенню після спливу п`ятирічного строку.

5.35.Таким чином, апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції про ухилення, відповідачів та ОСОБА_3 від надання оригіналів документів, копії яких наявні в матеріалах справи, витребовувались у них, що унеможливило проведення судової почеркознавчої експертизи, та стало правомірною і обґрунтованою підставою застосування судом першої інстанції статті 102 ГПК та визнання доведеним з боку ОСОБА_1 його твердження стосовно непідписання ним договору купівлі-продажу від 04.08.2014 №БВ156, визнання його неукладеним і таким, що не відбувся.

Щодо обставин виконання договору купівлі-продажу

5.36.Закон України "Про депозитарну систему України" (тут і далі в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного правочину) визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.

5.37.Статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" встановлено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків, про емітентів, власників цінних паперів, що мають права за цінними паперами та права на цінні папери, обмежень прав на цінні папери, уповноважених ними осіб, управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів, яка містить дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), а також інша передбачена законодавством інформація (далі - система депозитарного обліку).

5.38.Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.

5.39.Частиною 1 статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що Депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі.

При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

5.40.Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку на підставі, зокрема, розпорядження, що подається кожним депонентом, що є стороною правочину, - у разі вчинення депонентами однієї депозитарної установи правочину щодо цінних паперів поза фондовими біржами без додержання при розрахунках принципу "поставка цінних паперів проти оплати".

5.41.Положенням про провадження депозитарної діяльності, яке затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735 (надалі Положення) визначався порядок провадження депозитарної діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - Центральний депозитарій) та депозитарними установами з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах, вимоги до порядку відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, порядку проведення операцій на рахунках у цінних паперах та їх видів, порядку зарахування цінних паперів до системи депозитарного обліку при емісії, їх обліку та зберігання, а також списання цінних паперів у зв`язку з їх погашенням та/або анулюванням, порядку внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника, стосовно всього випуску цінних паперів, стосовно здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів тощо, вимоги до діяльності учасників депозитарної системи та взаємовідносин між ними, вимоги до порядку складання реєстру власників іменних цінних паперів, у тому числі порядку взаємодії депозитарних установ з Центральним депозитарієм щодо складання реєстру, вимоги до змісту внутрішніх документів професійних учасників депозитарної системи України та інші вимоги, встановлення яких належить до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України".

5.42.Розділ II даного Положення визначає загальні вимоги до обслуговування цінних паперів у депозитарній системі України.

5.43.Відповідно до п. 7 Розділу II Положення (в редакції, чинній на момент вчинення договору купівлі-продажу) систему депозитарного обліку цінних паперів складають: первинні документи; облікові регістри оперативного обліку; активні та пасивні аналітичні рахунки депозитарного обліку; реєстр кодів цінних паперів. До первинних документів належать документи, які є підставою для здійснення депозитарних операцій, а саме: розпорядження (накази).

5.44.Пунктом 10 Розділу II Положення, первинні документи та облікові регістри оперативного обліку можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа. При складанні їх у формі електронного документа Центральний депозитарій, депозитарна установа мають забезпечувати за потреби друк таких документів на паперовому носії. Строк зберігання первинних документів на паперовому носії становить п`ять років з моменту виконання депозитарною установою депозитарної операції за наслідками прийняття таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

5.45.Таким чином, систему депозитарного обліку цінних паперів складають первинні документи, яким є розпорядження (накази), які можуть складатись у формі паперового та/або електронного документа.

5.46.В оскаржуваній постанові апеляційний суд виснував, що договір купівлі-продажу виконувався сторонами, а відтак його не можна вважати неукладеним

Такі висновки апеляційного суду мотивовані, зокрема, тим, що за матеріалами справи суд встановив: (1) подання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" розпоряджень (наказів) на одержання цінних паперів, прав на цінні папери/поставку цінних паперів, прав на цінні папери; (2) видання депозитарною установою - ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" розпоряджень (наказів) від 04.08.2014 про переказ прав на цінні папери між депонентами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які скріплені підписами останніх.

Апеляційний суд констатував, що факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, як позивачем так і депозитарною установою не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому вважав, що копія даного розпорядження (наказу) є належним, допустимим та достовірним доказом відповідно до норм статей 76 77 78 86 ГПК.

5.47.Проте, як при подачі позову, так й під час розгляду цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій, позивач (у позовній заяві, у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, у відзиві на апеляційну скаргу та у наданих ним письмових поясненнях суду апеляційної інстанції) неодноразово заперечував як факт підписання договору купівлі-продажу та акта про повне виконання сторонами зобов`язань за цим договором, так і факт підписання (і взагалі існування) та подання розпорядження (наказу) до депозитарної установи. Подання позивачем розпорядження (наказу) також заперечувала і сама депозитарна установа.

Тобто, встановлюючи факт підписання (існування) вказаного розпорядження (наказу) від 04.08.2014, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що ці обставини не заперечували ні позивач, ні депозитарна установа.

5.48.Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 91 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною шостою цієї статті встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

5.49.Відтак, оскільки копії розпоряджень (наказів), що містяться в матеріалах справи та надані ОСОБА_3 до своїх письмових пояснень, зокрема розпорядження (наказу) ОСОБА_1 , були поставлені останнім та депозитарною установою під сумнів на їх відповідність оригіналу та існування взагалі, а відповідні оригінали не були надані на вимогу суду, апеляційний суд в силу приписів частини шостої статті 91 ГПК не повинен був брати такі копії доказу до уваги.

Натомість суд апеляційної інстанції без дослідження оригіналу цих розпоряджень (наказів) в порушення норм процесуального права прийняв до уваги ці копії, які не є письмовими доказами, та не врахував наведені позивачем в касаційній скарзі висновки, викладені в раніше ухваленій Верховним Судом постанові від 20.04.2021 у справі №873/131/20 з урахуванням правових позицій Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 року у справі №915/1145/17, від 18.06.2019 у справі №920/330/18 та від 07.08.2019 у справі №925/2151/14, стосовно необхідності дослідження судом оригіналів документів, які поставлені під сумнів учасником справи, про що слушно стверджує позивач у своїй касаційній сказі та додаткових письмових поясненнях.

5.50.Крім цього, враховуючи як доказ згадану копію розпорядження (наказу), апеляційний суд: (1) не надав оцінки тій обставині, що копія розпорядження ОСОБА_1 була надана ОСОБА_3 , яка своїм підписом підтвердила, що відповідна копія розпорядження відповідає оригіналу, проте на вимогу суду такого оригіналу не надала; (2) не зважив на обставини наявності лише у ОСОБА_3 розпорядження (наказу) ОСОБА_1 , зокрема з урахуванням норм Закону України "Про депозитарну систему України", який передбачає, що відповідне розпорядження (наказ) повинно подаватись до депозитарної установи та не встановлює надання примірника та/або копії цього розпорядження (наказу) іншій стороні правочину. Коли і за яких обставин ОСОБА_3 отримала цей матеріал від депозитарної установи, апеляційний суд не з`ясував, оскільки відповідні обставини судом апеляційної інстанції не встановлено за відсутності в матеріалах справи відповідних доказів.

5.51.В контексті вищевикладеного, суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою твердження відповідачки 1 та третьої особи стосовно того, що зазначені копії розпоряджень (наказів) були отримані ОСОБА_3 від колишнього директора ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" після подання ОСОБА_1 позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим остання і підтвердила відповідність копій розпоряджень їх оригіналам. Втім, у зв`язку з висловленими позивачем та депозитарною установою сумнівами стосовно таких копій, самі такі твердження не можуть свідчити про відповідність таких копій оригіналу та не позбавляє суд обов`язку дослідити їх (оригінали). Здійснення напису "копія вірна" з проставленням дати та підпису з копії суперечить приписам чинного законодавства (при тому, що апеляційним судом не встановлено обставин отримання копій третьою особою, а на самій копії відсутня відмітка депозитарної установи про відповідність оригіналу та дату посвідчу вального напису), що не підтверджує наведених тверджень про отримання копій від депозитарної установи.

5.52.Наведене свідчить, що прийнявши до уваги копію розпорядження (наказу) позивача від 04.08.2014, як доказу, без дослідження його оригіналу або копії, посвідченої позивачем чи депозитарною установою, суд апеляційної інстанції помилково встановив факт виконання сторонами договору купівлі-продажу, що призвело до неправильної кваліфікації судом цього договору, як укладеного, та жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції в цій частині.

5.53.Вказуючи, що висновок апеляційного суду про виконання сторонами договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ156 випливає, зокрема, із наведених положень статей 4, 6 Закону України "Про депозитарну систему України" та пунктів 3.4, 4.3, 5.1 договору купівлі-продажу, відповідно до яких виконання умов договору щодо своєчасного переходу прав власності на цінні папери обумовлено діями самого позивача, оскільки саме на продавця за договором купівлі-продажу покладено обов`язки належного оформлення пакету документів, на підставі яких перехід права власності від продавця до покупця оформлюється депозитарною установою, суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних та допустимих доказів виконання позивачем цих умов та не спростував твердження останнього, які суд першої інстанції визнав доведеними, стосовно непідписання ним договору купівлі-продажу від 04.08.2014 №БВ156

Наведені апеляційним судом положення Закону України "Про депозитарну систему України" та умови договору купівлі-продажу, укладення якого позивач заперечує, не підтверджують виконання сторонами, зокрема позивачем, умов такого договору купівлі-продажу.

5.54.Стверджуючи про волевиявлення позивача та виконання ним договору купівлі-продажу з посиланням на те, що виконання депозитарною установою відповідної депозитарної операції могло бути проведено виключно на підставі належним чином оформлених розпоряджень кожного депонента - сторони правочину (обох сторін цього договору), відповідачка 1 та третя особа не довели, а суд апеляційної інстанції, відповідно, не встановив на підставі належних та допустимих доказів факту подання позивачем такого розпорядження (наказу) до депозитарної установи та здійснення депозитарної операції саме на підставі належним чином оформлених розпоряджень сторін правочину, зокрема на підставі розпорядження позивача, оформленого належним чином (на підставі оригіналу цього документу).

Факт виконання вказаної депозитарної операції, в результаті якої права на акції були списані з рахунку ОСОБА_1 та зараховані та рахунок ОСОБА_3 , не заперечується жодною із сторін цього спору, проте можливе вчинення депозитарною установою порушень (наприклад здійснення відповідної операції на підставі неналежним чином оформленого розпорядження (наказу) ОСОБА_1 або лише на підставі розпорядження ОСОБА_3 , або без його/їх наявності взагалі) не може свідчити про волевиявлення позивача на відчуження належних йому акцій на користь ОСОБА_3 та виконання ним договору купівлі-продажу. Відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів щодо обставин неправомірності дій депозитарної установи при виконанні депозитарної операції по переказу прав на акції з рахунку у цінних паперах також не доводить волевиявлення позивача на відчуження належних йому акцій на користь третьої особи ОСОБА_3 ..

5.55.Крім цього, вказуючи про виконання сторонами договору купівлі-продажу, апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів отримання коштів ОСОБА_1 як продавцем за договором купівлі-продажу №БВ 156 від 04.08.2014.

5.56.Все наведене свідчить, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції, який з урахуванням аналізу встановлених ним обставин у всій сукупності, та на підставі оцінки наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів виснував, що: (1) спірне майно вибуло із володіння позивача ОСОБА_1 поза його волевиявленням, внаслідок визнаного судом неукладеним договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156; (2) ОСОБА_3 не набула майнових прав власника цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 №БВ 156 щодо цiнних паперiв емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, а відтак, не маючи встановленого законом права власності щодо спірного майна, не мала права на його відчуження на користь ОСОБА_2 , оскільки вказане майно ОСОБА_3 як дарувальнику не належало.

5.57.З огляду на наведене, Верховний Суд вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 простих іменних акцій емітента - ПрАТ "Вінницький універмаг" у кількості 9 792 474 штук, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 за нікчемним правочином дарування, який порушує публічний порядок та не вимагає визнання його недійсним, відповідно, зобов`язання депозитарних установи здійснити списання цих акцій з рахунку ОСОБА_2 та їх зарахування на рахунок депонента - позивача.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг"

5.58.Доводи касаційної скарги відповідача 4 зводяться до того, що апеляційний суд, незважаючи на подане представником відповідача 4 клопотання про визнання першої неявки його представника поважною та відкладення у зв`язку з цим розгляду справи, здійснив розгляд справи за відсутності відповідно представника.

5.59.Частиною першою статті 13 ГПК установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

5.60.Відповідно до частини першої статті 216 ГПК суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

5.61.Згідно з частиною другою статті 202 ГПК суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах установленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

5.62.17.03.2023 на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ТОВ "Фондова компанія "ТЦП "Реєстр-Консалтинг" про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника прибути у судове засідання, призначене на 17.03.2023, та взяти участь у цьому засіданні, оскільки він перебуває на невідкладних слідчих діях, які відбуваються в межах кримінального провадження, де представник здійснює захист підозрюваного щодо розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при розгляді якого участь захисника є обов`язковою у відповідності до положень Кримінального процесуального кодексу України.

5.63.Проте наведені скаржником підстави неявки в судове засідання не можуть вважатись поважними, адже сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді та, відповідно, у можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

5.64.Твердження відповідача 4 про неможливість здійснити заміну представника Верховний Суд вважає безпідставними, адже заявляючи відповідне клопотання, представник відповідача 4 не надав жодних доказів на підтвердження того, що про проведення відповідних слідчих дій він дізнався лише 17.03.2023, в дату судового засідання у цій справі, що позбавило відповідача 4 можливості здійснити заміну представника.

Крім цього, представник відповідача 4 не надав суду жодної інформації ані стосовно того, в межах якої справи проводились відповідні слідчі дії, ані щодо особи чиї інтереси представляв адвокат, як не надав і доказів того, що саме цей адвокат здійснював представництво інтересів відповідної особи в межах конкретної справи.

5.65.Відтак наведені скаржником підстави неявки в судове засідання не обмежували суд апеляційної інстанції у розгляді апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду та у можливості апеляційного суду самостійно перевірити та встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення цього спору, зокрема з огляду на те, що позиція відповідача 4 викладена у відзиві на апеляційні скарги та підтримана представником у попередніх судових засіданнях.

5.66.З огляду на викладене вище, а також урахувавши, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду апеляційних скарг.

5.67.Стовоно доводів відповідача 4 щодо його неповідомлення про дату та час наступного розгляду справи, який відбувся 17.03.2023, Верховний Суд зазначає таке.

5.68.Як вбачається з матеріалів справи, оголошення перерви на 17.03.2023 відбулось в судовому засіданні 07.03.2023, в якому був присутній представник відповідача 4 - ОСОБА_16 , що підтверджується протоколом судового засідання від 07.03.2023 (а.с.114-115, т.10) та ухвалою про оголошення перерви від 07.03.2023 (а.с.121, т.10).

В судовому засіданні 07.03.2023 за участі представника відповідача 4 судом оголошено перерву на 17.03.2023, про що учасників справи, зокрема представника відповідача 4 було повідомлено під розписку (а.с.116, т.10), що відповідає нормам частини третьої статті 216 ГПК, яка передбачає, що про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні.

Направлення ухвали про перерву учаснику, який був присутній в судовому засіданні і під розписку повідомлений про дату та час наступного судового засідання ГПК не визначає обов`язковим.

5.69.При цьому Верховний Суд звертає увагу на суперечливість доводів відповідача 4, який спочатку вказує на безпідставне відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи, призначене на 17.03.2023, та невизнання судом апеляційної інстанції причин його першої неявки поважними, що в контексті пункту 2 частини другої статті 202 ГПК передбачає повідомлення такого учасника справи про дату, час і місце судового засідання, а в подальшому стверджує про неналежне його повідомлення про дату та час такого судового засідання з огляду на ненадходження на адресу відповідача 4 відповідної ухвали суду.

5.70.Таким чином, доводи відповідача 4 щодо процесуальних порушень, які полягають у неналежному повідомленні апеляційним судом відповідача 4 про дату, час та місце розгляду справи, та необґрунтованому відхилені клопотання про відкладення, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.За приписами пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2.Згідно із статтею 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3.З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та часткового задоволення касаційної скарги відповідача 4, з огляду на те, що останній не довів наявність підстав для направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК. Відтак оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

7. Судові витрати

7.1.Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 44 066,14 грн за розгляд касаційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129 300 301 308 312 314 315 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг" задовольнити частково.

2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

3.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023 у справі №902/1076/21 скасувати.

4.Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 у справі №902/1076/21 залишити в силі.

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) 44 066 (сорок чотири тисячі шістдесят шість) грн 14 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6.Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець