Постанова КГС ВП від 19.12.2022 року у справі №910/16004/20

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний господарський суд Верховного Суду

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/16004/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.)

від 07.09.2022

у справі № 910/16004/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 1 033 763, 20 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення грошових коштів в розмірі 1 033 763, 20 грн.

1.2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 1608000596 від 26.08.2016 в частині повної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не спростовано факту укладення між позивачем та відповідачем угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу № 1807000316 від 18.07.2018, а тому зобов`язання AT "Укртрансгаз" за договором № 1608000596 від 26.08.2016 щодо сплати заборгованості є припиненими на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" 831 970,23 грн основної заборгованості, 127 667, 22 грн інфляційних втрат, 67 571, 30 грн 3 % річних. Також з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 031, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що угода від 17.07.2018 про припинення зобов`язання прощенням боргу є неукладеною, тобто такою, що не відбулась, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють та впливають на спірні відносини.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3.2. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/2181/20, від 30.06.2020 у справі №333/6816/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України; частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України в системному аналізі зі статтею 605 Цивільного кодексу України в частині визначення правомірності договору прощення боргу у разі заперечення його підписання однією стороною, проте при його фактичному виконанні, сплаті податків та відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій за цим договором.

Крім того, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, оскільки скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення; безпідставно відхилив обґрунтоване клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів та проведення експертизи, що мало суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи; безпідставно задовольнив клопотання позивача про долучення доказів на стадії апеляційного перегляду справи.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" на адресу Суду надійшла заява про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" (підрядник) та Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (замовник) 26.08.2016 уклали договір № 1608000596.

Згідно з п. 1 договору його об`єктом є ГРС Вузлове, с. Вузлове, Радехівський р-н, Львівська область.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик власними матеріалами і механізмами та обладнанням замовника, згідно з проектно-кошторисною документацією, розробленою згідно з умовами договору, за технічним завданням замовника, виконати наступну роботу:

Ремонт пунктів вимірювання витрат на ГРС УМГ "Львівтрансгаз" (об`єкт) (лот № 4), зокрема:

- Розробити проектно-кошторисну документацію. Склад і об`єм робіт визначаються згідно з "Технічними вимогами і якісними характеристиками предмета закупівлі" та Технічними умовами замовника і дефектними актами, які є невід`ємною частиною Технічного завдання. При цьому, повинні бути враховані всі вимоги нормативних документів в т.ч. відомчих розпорядних документів Замовника, які регулюють предмет цього договору.

Погодити готову проектно-кошторисну документацію з Замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також провести експертизу проектно-кошторисної документації у встановленому вимогами нормативних документів в т.ч. відомчими розпорядчими документами порядку і в строк встановлений цим договором.

- Здійснити поставку обладнання за переліком і вимогами, зазначеними в кошторисній частині затвердженої проектно-кошторисної документації.

- Виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та провести атестацію (підтвердження відповідності) вузлів обліку територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, та здати в експлуатацію об`єкт, який є предметом цього договору.

Пунктом 3.1. договору від 29.08.2016 №1608000596 передбачено, що загальна ціна цього договору - 13 059 002, 71 грн.

Згідно з п. 3.4. договору розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання - передачі обладнання, або іншими, не забороненими чиним законодавством способами.

Відповідно до п. 3.8. договору остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт, визначених у п. 2.1. цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

В пункті 5.1. договору сторони передбачили, що строк здачі робіт за договором складає 240 днів після підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 14.1. договору, приймання-передача виконаних робіт здійснюється відповідно до чинного порядку і оформляється актом. Порядок і черговість здачі об`єкта, обов`язки сторін визначаються календарним планом та технічним завданням.

Згідно з п. 21.1. договору він набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 240 днів з дати підписання, за умови наявності з 01 січня 2017 року фактичного обсягу видатків замовника на оплату послуг, що є предметом цього договору.

На виконання умов договору № 1608000596 від 26.08.2016 позивач поставив обладнання та виконав роботи, а відповідач прийняв обладнання та роботи на суму 12 246 456, 47 грн, що підтверджується відповідними актами та видатковими накладними.

Також відповідач за виконані позивачем роботи та поставлене обладнання розрахувався лише частково в сумі 11 414 486, 24 грн, що підтверджується виписками по особовим рахункам за 17.02.2017, за 28.02.2017, за 14.03.2017 (копії яких містяться в матеріалах справи), відтак, за рахунками позивача, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором № 1608000596 від 26.08.2016 року, яка становить 831 970, 23 грн.

Окрім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 831 970, 23 грн також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки розрахунків за період з 01.08.2016 по 30.09.2017, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2017 становить 831 970, 23 грн.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що на адресу АТ "Укртрансгаз" 17.07.2018 надійшов лист позивача за № 17/07 відповідно до якого було ініційовано прощення боргу на підставі ст. 605 ЦК України, який виник у зв`язку з невиконанням умов договорів від 29.08.2016 № 1608000593, № 1608000594, № 1608000595, № 1608000596, № 1608000597 на загальну суму 2 408 551, 44 грн. На підставі даного листа між сторонами підписано угоду про припинення зобов`язання прощенням боргу (договір зареєстровано у філії АТ "Укртрансгаз"-"Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 18.07.2018 № 1807000316), отже зобов`язання щодо врегулювання заборгованості у розмірі 831 970, 23 грн, яка виникла у позивача перед відповідачем при виконанні умов договору № 1608000596 від 26.08.2016, врегульовані на підставі угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу від 18.07.2018 № 1807000316.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі заступника директора УМГ "Львівтрансгаз" (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" (кредитор) укладено угоду про припинення зобов`язання прощенням боргу. Дану угоду внесено до реєстру договорів УМГ "Львівтрансгаз" № 1807000316 від 18.07.2018.

Відповідно до п. 1 угоди, предметом цієї угоди є прощення частини кредиторської заборгованості боржника перед кредитором в сумі 2 408 551, 44 грн, яка виникла внаслідок належного виконання останнім умов договорів № 1608000593 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Звижень Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз"", № 1608000594 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Буськ Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", № 1608000595 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Жовква Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", № 1608000596 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Вузлове Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз" та № 1608000597 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрата газу на ГРС Луцьк Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз". Кредиторська заборгованість боржника перед кредитором на момент підписання цієї угоди складає 2 408 551, 44 грн, що підтверджується актами звірки станом на 01.05.2018 на суму 2 408 551, 44 грн.

Згідно з п. 3 угоди кредитор з моменту укладення цієї угоди набуває обов`язку простити борг в сумі 2 408 551, 44 грн, а боржник - право погодитися з прощенням боргу в сумі 2 408 551, 44 грн та не виконувати зобов`язання.

Сторони беруть на себе обов`язок після укладення цієї угоди невідкладно і належно, відповідно до вимог чинних на момент укладення цієї угоди нормативних актів України, відобразити зміст операції, яка є предметом цієї угоди в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому відповідальність кожна із сторін несе самостійно за допущені нею порушення ведення бухгалтерського та податкового обліків, якщо вони виникли з цієї угоди (п. 5 угоди).

Відповідно до п. 6 угоди з моменту укладення та підписання даної угоди, сторони підтверджують відсутність претензій одна до одної з приводу форми, змісту цієї угоди та з приводу кредиторської заборгованості, зазначеної у п. 1 даної угоди.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Однією з підстав касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/2181/20, від 30.06.2020 у справі №333/6816/17.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Так, у постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 за позовом керівника комунальної установи про визнання недостовірними відомостей відносно нього, які зазначені у довідці інспектора ДАС за результатами перевірки дотримання законодавства під час закупівельних процедур, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

-ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою;

-не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи);

-недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим;

-такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу).

Наведені правові висновки враховані також у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №910/2181/20, на яку посилається скаржник. Предметом спору в зазначеній справі є матеріально-правова вимога товариства про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації, інформації, що опублікована аудиторською фірмою у висновку дослідженні спеціаліста стосовно діяльності товариства та зобов`язання аудиторську фірму спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення відповідного листа на адресу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Посилаючись на наведені правові позиції, скаржник зазначає, що в цій справі позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача сплатити кошти за договором підряду, заборгованість за яким була врегульована на підставі угоди про припинення зобов`язань прощенням боргу, яка надана до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, а відомості які просить спростувати позивач, є предметом доведення у рамках кримінального провадження.

Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення заборгованості за договором № 1608000596 від 26.08.2016 в розмірі 1 033 763, 20 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що правовідносини в цій справі, що переглядається, та в справах №910/2181/20, №333/6816/17 не є подібними, оскільки відрізняються не лише за суб`єктним складом, предметом та підставами позовів, правовим регулюванням, але й за змістом таких правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

5.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено угоду про припинення зобов`язання прощенням боргу № 1807000316 від 18.07.2018, а тому зобов`язання AT "Укртрансгаз" за договором № 1608000596 від 26.08.2016 щодо сплати заборгованості є припиненими на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився з огляду на таке.

Матеріали справи містять підписані без зауважень акти виконаних робіт. Крім цього, як встановив суд апеляційної інстанції, протягом усього часу з моменту підписання актів виконаних робіт грудень 2016 - червень 2017 року не було заявлено будь-якої претензії щодо якості виконаних робіт та не витребовувалось будь-яких документів, зокрема сертифікатів.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не заперечується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 29.08.2016 №1608000596, який підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Надаючи оцінку угоді про припинення зобов`язання прощенням боргу № 1807000316 від 18.07.2018, суд апеляційної інстанції врахував долучений до матеріалів справи висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів за №22101/21-32/22102/21-33 від 11.11.2021, яка була проведена у господарській справі №910/16008/20 за позовом "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 335 860, 70 грн заборгованості за договором №1608000595 від 26.08.2016. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що як і у даній справі №910/16004/20, так і у справі №910/16008/20 відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, вказав, що на адресу АТ "Укртрансгаз" 17.07.2018 надійшов лист позивача за номером 17/07, відповідно до якого було ініційовано прощення боргу на підставі ст.605 ЦК України, який виник у зв`язку з невиконанням умов договорів від 29.08.2016 року №1608000593, №1608000594, №1608000595, №1608000596, №1608000597 на загальну суму 2 408 551, 44 грн. На підставі даного листа між сторонами підписано угоду про припинення зобов`язання прощенням боргу. А тому, за твердженням відповідача, зобов`язання щодо врегулювання заборгованості у розмірі, яка виникла у відповідача перед позивачем при виконанні умов договорів підряду від 29.08.2016 року №1608000596 та №1608000595, врегульовані на підставі угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу від 18.07.2018 року №1807000316. Окрім того, як і у даній справі №910/16004/20, так і у справі №910/16008/20 позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначає, що у реквізитах листа від 17.07.2018 вих. № 17/07 про прощення боргу та у п. 10 Угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу від 17.07.2018 в графі "Банківські реквізити та підписи сторін" підпис виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до експертного висновку від 11.11.2021 підписи від імені ОСОБА_1, що містяться в п. 10 угоди від 17.07.2018 та в листі № 17/07 від 17.07.2018 про прощення боргу виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, експерти також встановили, що у наданих на дослідження листі № 17/07 від 17.07.2018 та в угоді прощення боргу від 17.07.2018 відтиски печатки від імені ТОВ "Енергетичне об`єднання "Проект монтаж наладка" нанесені не тією печаткою, експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.

Оскільки експертним висновком підтверджено, що директор позивача не підписував угоду від 17.07.2018 про прощення боргу, а відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що у директора ТОВ Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" ОСОБА_1, як уповноваженого представника позивача, було відсутнє волевиявлення на укладення даного договору. Врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що угода від 17.07.2018 про припинення зобов`язання прощенням боргу є неукладеною, тобто такою, що не відбулась, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють та впливають на спірні відносини.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц з урахуванням обставин, встановлених судами, за якими спірні договори позивач не підписував та, відповідно, з істотних умов цих договорів не погоджував, зазначено, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

5.4. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині, підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Укртрансгаз" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 204 Цивільного кодексу України; частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України в системному аналізі зі статтею 605 Цивільного кодексу України в частині визначення правомірності договору прощення боргу у разі заперечення його підписання однією стороною, проте при його фактичному виконанні, сплаті податків та відображенні у бухгалтерському та податковому обліку операцій за цим договором. При цьому скаржник також посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Так, скаржник посилається на те, що на виконання угоди про прощення боргу від 18.07.2018 вчинено відповідні дії, зокрема, відображено в податковому та бухгалтерському обліку операцію прощення боргу, складено податкову накладу, яка належним чином зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджує сплату відповідачем до державного бюджету 401 425, 24 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 наведено правову позицію, відповідно до якої не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У контексті наведених норм матеріального права, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, щодо порушеного у касаційній скарзі правового питання, колегія суддів зазначає, що про вчинення правочину мають свідчити дії обох сторін, тобто на його виконання кожна із сторін має вчинити відповідні дії.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не перевірив які дії були вчинені як відповідачем, так і позивачем на виконання угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу № 1807000316 від 18.07.2018.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором (стаття 647 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту наведених статей, суд апеляційної інстанції також не перевірив ким було ініційовано укладення угоди про припинення зобов`язання прощенням боргу № 1807000316 від 18.07.2018, в якій формі було надано відповідь (акцепт), в який спосіб та в якому місці таку угоду було укладено.

5.5. Також колегія суддів враховує, що в постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача як покупця заборгованості за договором.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Посилаючись на наведену правову позицію, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції ухилився від всебічного розгляду справи, враховуючи інтереси обох сторін.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об`єднання "Проект Монтаж Наладка" посилалось на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором № 1608000596 від 26.08.2016 в частині повної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (том 1, арк. спр. 171-175) вказувало на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості виникла за двома актами виконаних робіт від 30.06.2017 на суму 761 710, 88 грн та від 10.07.2017 на суму 70 259, 35 грн. При цьому, посилаючись на умови пункту 3.4. договору, а саме передбачений ним 90-денний строк, відповідач зазначив про те, що трирічна позовна давність за визначеними в цих актах сумами спливла до подання позову в цій справі. У зв`язку з наведеним відповідач вважав, що позивач зловживає своїми процесуальними правами в розумінні пункту 3 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим позивач у відповіді на відзив (том 1, арк. спр. 211-215) заперечував проти таких доводів відповідача та зазначав про те, що ним роботи були виконані в повному обсязі, за які відповідач не розрахувався, а позов подано в межах позовної давності.

Отже, виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи подані відповідачем заперечення, до предмета доказування в цій справі входять обставини щодо того чи підтверджується належне виконання робіт підрядником на визначену ним суму та день настання строку оплати таких робіт замовником. Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо пропуску позовної давності.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Разом з тим наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України.

З урахування наведеного у своїй сукупності суд констатує, що апеляційним господарським судом в межах наданих йому повноважень (стаття 86 269 Господарського процесуального кодексу України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, оскільки судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог у цій справі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в частині посилання на висновки Верховного Суду в постановах від 10.02.2022 у справі №910/2181/20, від 30.06.2020 у справі №333/6816/17 щодо спростування обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини в цій справі, що переглядається, та в справах №910/2181/20, №333/6816/17 не є подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в цій частині.

6.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.3. Враховуючи те, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково знайшли своє підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, та з огляду на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статей 605 та 638 Цивільного кодексу України щодо підстав визнання неукладеним договору про прощення боргу, і суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема, надати оцінку змісту заявлених вимог здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірної заборгованості за договором з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених Господарським процесуальним кодексом України. В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги позивача та заперечення відповідача з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/16004/20, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо спростування обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні.

2. В іншій частині касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 скасувати, а справу № 910/16004/20 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець

Популярні новини