Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 753/19690/14-к

провадження № 51-3425км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Короля В. В., Макаровець А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кононської І. Є.,

прокурора Піх Ю. Г.,

захисника ШевчукаВ.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № 12014100020006830 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ст. 348 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бориспільського міжрайонного суду Київської області від 13 березня 2012 року і визначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено, дії останнього перекваліфіковано зі ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. У решті судові рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2016 року ухвала апеляційного суду від 02 листопада 2015 року скасована, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено, дії останнього перекваліфіковано зі ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України, по якій йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. У решті судові рішення залишено без змін.

Судом ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він вчинив злочин за наступних обставин.

Так, приблизно о 16 год. 13 серпня 2014 року заступник начальника Дарницького РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_3 разом зі слідчим цього районного управління ОСОБА_4 перебували біля будинку № 43 на вул. Леніна у м. Києві, поряд з яким було виявлено мотоцикл, що схожий на мотоцикл «КТМ 125 DUK» реєстраційнийномер НОМЕР_1, по факту незаконного заволодіння яким здійснювалося кримінальне провадження № 12014100020005165 від 29 червня 2014 року. Там же перебували оперуповноважені ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та дільничний інспектор міліції цього ж районного управління ОСОБА_7

В той же час до вказаного мотоцикла підійшов ОСОБА_2 та став відстібати ланцюг, що знаходився на задньому колесі. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який знаходився у форменному одязі, підійшли до нього, представились працівниками міліції, пред'явили свої службові посвідчення та стали з'ясовувати хто є власником мотоциклу. Усвідомлюючи, що працівники міліції перебувають при виконанні службових обов'язків, з метою уникнення відповідальності та втечі, ОСОБА_2 різко відскочив від них на декілька кроків назад, дістав правою рукою з кобури, що знаходилася під футболкою, предмет, схожий на пістолет (револьвер) марки «Kornet-C», та здійснив один постріл у їхній бік, однак ні в кого не влучив. ОСОБА_3 наказав ОСОБА_2 опустити зброю, однак останній ніяк не відреагував та в свою чергу наказав всім відійти назад, а то він всіх повбиває. При цьому ОСОБА_2 здійснив ще один постріл в напрямку ОСОБА_3, але не влучив. Відразу після пострілу ОСОБА_2 почав тікати, а ОСОБА_3 став його наздоганяти, перебуваючи на відстані приблизно п'яти метрів. Втікаючи, ОСОБА_2 здійснив ще один постріл в бік ОСОБА_3, але не влучив.

За ОСОБА_3 також побігли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Пробігши приблизно 50-70 метрів, ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_2 та зробив підніжку, внаслідок чого останній впав на землю. Усвідомлюючи, що ОСОБА_3 перебуває при виконанні службових обов'язків та реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 з лежачого положення здійснив три постріли в ОСОБА_3, який в цей час стояв над ним, а саме в тулуб і один в ліву ногу, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечними для його життя та здоров'я.

Через деякий час ОСОБА_2 знову підвівся на ноги та став тікати. При цьому, продовжуючи свої злочинні дії, тримаючи пістолет в правій руці, направлений в їхній бік, натискав на спусковий гачок, так як було чутно клацання курка по металу. В подальшому ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_2 та повалив на землю, де його і було затримано.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 зі ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України, не врахував, що засудженим було відстрелено весь барабан набоїв револьвера.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Піх Ю. Г. підтримала подану касаційну скаргу.

Захисник Шевчук В.С. заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Кримінальна відповідальність за ст. 348 КК України настає за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку.

Тобто, злочин, передбачений ст. 348 КК України, з об'єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв'язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку і державного кордону. Суб'єктивна сторона зазначеного злочину характеризується умисною формою вини, за якою винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням працівником службових обов'язків, передбачає настання смерті або свідомо допускає її настання.

Як убачається з матеріалів провадження та технічних носіїв інформації з аудіозаписами судових засідань суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 придбав у невідомої особи пістолет «Корнет-С», заряджений 3 патронами з резиновим наповнювачем та 3 патронами з газовим наповнювачем, який носив при собі, наміру вбивати працівників правоохоронних органів він не мав, постріли здійснював з метою втечі від працівників міліції, постріли здійснював не прицільно. Після того, як його наздогнав потерпілий, вистрелив йому в живіт та в ногу з відстані близько 2 метрів, не передбачаючи настання смертельних наслідків.

Судом апеляційної інстанції дано правильну оцінку тому, що зазначені показання ОСОБА_2 узгоджуються з висновком судово-балістичної експертизи від 02 вересня 2014 року № 667, відповідно до якої наданий на дослідження предмет, схожий на револьвер, є 6-зарядним револьвером моделі «КОРНЕТ-С» серії «ПО» № 018444 калібру 380R, призначений для відстрілу патронів «несмертельної дії», споряджених гумовим або аналогічними за своїми властивостями метальним снарядами. Цим же висновком було встановлено, що відстріляні з револьвера предмети, схожі на гільзи до боєприпасів, до вогнепальної зброї не відносяться, є стріляними гільзами револьверних патронів калібру 380R «ТЕРЕН-3» (3 патрони) та «АЛ» (3 патрони), що були споряджені гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами.

Зазначені обставини отримали належну оцінку суду апеляційної інстанції, який за результатами апеляційного розгляду, враховуючи всі обставини вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінки винуватого та потерпілого під час вчинення злочину, перекваліфікував дії ОСОБА_2 зі ст. 348 КК України на ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

При цьому при прийнятті рішення апеляційний суд не давав іншої оцінки доказам по справі, натомість виходив лише із оцінки фактичних обставин кримінального провадження, наведеної місцевим судом у вироку, а тому відповідні доводи прокурора про порушення під час апеляційного розгляду принципу безпосередності дослідження доказів є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич В.В. Король А.М. Макаровець