ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 748/701/20

провадження № 61-312св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Чернігів-Гео», Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в особі юридичної особи підпорядкування - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Петрушина Людмила Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області, у складі судді

Олещенко В. І., від 16 серпня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., від 21 грудня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном.

2. Позов обґрунтований тим, що він з 2016 році на підставі договору купівлі-продажу є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки, загальною площею 0,2196 га, кадастровий номер 7425589100:01:000:0450, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3. ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Чернігівського районного суду від 21 січня 2019 року.

4. Житловий будинок відповідача розташований на неприватизованій земельній ділянці. У порушення будівельних, санітарно-епідеміологічних та пожежних норм відповідачем було протиправно побудовано два сараї, туалет та літній душ, які частково знаходяться на земельній ділянці, що належить йому на праві власності.

5. Також позивач виявив бажання поставити паркан між земельними ділянками сторін, проте ОСОБА_2 знищила бетонні стовпчики та демонтувала встановлену сітку.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання знесення: сараю

літ. Б-1, сараю літ. Г-1, літнього душу та туалету, що знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в облаштуванні огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

7. У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне підприємство «Чернігів-Гео», Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в особі юридичної особи підпорядкування - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Петрушина Л. М., про визнання недійсними технічної документації із землеустрою, рішення Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, правовстановлюючих документів, реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України та зобов`язання відновити межі земельної ділянки.

8. Зустрічний позов обґрунтований тим, що 29 серпня 2019 року вона звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про реєстрацію земельної ділянки під її житловим будинком, проте їй було відмовлено, оскільки в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, встановлено перетин із земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 , площа ділянок співпадає на 3,0312 %.

9. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд

- визнати недійсною та скасувати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування будинку господарських будівель та споруд, загальною площею 0,2196 га, виготовлену ПП «Чернігів-Гео» у 2011 році на земельну ділянку, кадастровий номер 7425589100:01:000:0450, яка розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , як невідповідну землевпорядній документації, картографічним матеріалам, виконаним в минулі роки та Закону України «Про землеустрій»;

- визнати незаконним та скасувати рішення Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22 листопада 2011 року, на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 585991, виданий Халявинською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області

30 травня 2012 року;

- визнати недійсним та скасувати державний акт (та додаток до нього) на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №585991, виданий Халявинською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області

30 травня 2012 року;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку господарських будівель та споруд, загальною площею 0,2196 га, кадастровий номер 7425589100:01:000:0450;

- скасувати у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер № 7425589100:01:000:0450;

- скасувати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер № 7425589100:01:000:0450.

10. Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 22 грудня 2021 року Халявинську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області замінено на належного відповідача Новобілоуську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

11. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 16 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

12. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову

ОСОБА_1 , вказав, що позовні вимоги про зобов`язання

ОСОБА_2 не чинити перешкоди є передчасними з огляду на наявні помилки у технічній документації позивача та зміщення фактичних меж по всьому периметру земельної ділянки.

13. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлено відмінність фактичного користування відносно користування, визначеного правовстановлюючими документами; технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки ОСОБА_1 в цілому відповідає вимогам законодавства, чинного станом на 03 лютого

2012 року, але має незначні невідповідності за складом, які не впливають на результати заходів, передбачених цією документацією.

14. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 16 серпня 2022 року оскаржувалось та переглядалось в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення її вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. 04 січня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Кравченко В. В. подав касаційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 748/701/20.

17. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

18. У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 348/3355/13-ц, від 27 січня 2022 року у справі № 653/4022/18,

від 17 червня 2021 року у справі № 339/321/19, від 27 січня 2021 року у справі № 621/3138/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 606/621/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Наголошує, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка на місцевості не відповідає розмірам, визначеним технічною документацією, і така помилка має бути усунута шляхом виготовленням нової технічної документації.

22. Зауважує, що межі земельної ділянка ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку ОСОБА_2 таким чином, що належні останній житловий будинок, господарські будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 має привести у відповідність свої правовстановлюючі документи та внести нові відомості про свою земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

23. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази по справі, зокрема висновок експертів, складений за результатами проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1398-1401/21-24 від 19 жовтня 2021 року, який підтверджує відмінність фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 в порівнянні з користуванням, визначеним правовстановлюючим документам.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судами

24. Рішенням Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22 вересня 2011 року попереднім власникам спірної земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною, площею 0,22 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

25. Рішенням Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22 листопада 2011 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,2196 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

26. На підставі рішення Халявинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22 листопада 2011 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 585991

від 28 травня 2012 року.

27. ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та земельної ділянки, загальною площею 0,2196 га, кадастровий номер 7425589100:01:000:0450, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 29 квітня 2016 року, укладених між ним та ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 .

28. ОСОБА_2 є власником будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року.

29. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1398-1401/21-24

від 19 жовтня 2021 року:

- площа земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 , становить 0,2095 га;

- виявлено відмінність фактичного користування в порівнянні з користуванням, визначеним правовстановлюючими документами земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 . Невідповідність полягає в зміщенні фактичних меж по всьому периметру земельної ділянки, що наведено в додатку 2 до висновку;

- об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

сарай Б-1, літній душ та туалет г-1, 1950 року забудови, відповідають будівельним нормам пункту 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Пригребиця Г-1, 1950 року забудови, знаходиться на межі земельних ділянок;

- виявлено накладання, загальною площею 0,0076 га, що наведене в

додатку 3 до висновку. Внаслідок цього накладення земельна ділянка

ОСОБА_2 зменшилась на 0,0076 га;

- технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки ОСОБА_1 в цілому відповідає вимогам законодавства, чинного станом на 03 лютого 2012 року, але має незначні невідповідності за складом, які не впливають на результати заходів, передбачених цією документацією.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

31. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша - друга статті 321

ЦК України).

35. У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

36. Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

37. Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

38. Відповідно до статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

39. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

40. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

41. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

42. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

43. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

44. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

45. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

46. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

47. Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

48. Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

49. Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

50. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

51. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

52. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п`ята статті 158 ЗК України).

53. За змістом статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

54. У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

55. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

56. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

57. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

58. Відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня

2012 року № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру

в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня

2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

59. Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, зокрема допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у справі, що розглядається, відсутні докази того, що

ОСОБА_2 скористалась вказаним порядком.

60. Доводи ОСОБА_2 зводяться передусім до неможливості внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі розробленого на її замовленням проєкту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в

АДРЕСА_2 . За наслідками проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 1398-1401/21-24 від 19 жовтня 2021 року встановлено, що об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_2 , знаходяться на межі земельних ділянок. Накладення земельних ділянок зумовлено відмінністю фактичного користування в порівнянні з користуванням, визначеним правовстановлюючими документами земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як сама технічна документація із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки в цілому відповідає вимогам законодавства, чинного станом на

03 лютого 2012 року, але має незначні невідповідності за складом, які не впливають на результати заходів, передбачених цією документацією.

62. Враховуючи викладене, наразі не доведено, що оформлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 неможливе без визнання недійсними та скасування документів, які посвідчують право власності на суміжну земельну ділянку, належну ОСОБА_1 .

63. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що земельна ділянка по

АДРЕСА_3 не є сформованою в розумінні частини четвертої статті 791 ЗК України, натомість земельна ділянка по АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних прав, зареєстрована ще у 2012 році.

64. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, загалом дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

65. За встановлених обставин, наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 липня 2020 року у справі

№ 362/2698/15-ц, та не суперечить висновкам, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 348/3355/13-ц, від 27 січня 2022 року у справі № 653/4022/18, від 17 червня 2021 року у справі

№ 339/321/19, від 27 січня 2021 року у справі № 621/3138/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 606/621/15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

66. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до статті 89 ЦПК України.

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

68. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

69. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

70. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

71. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

72. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 16 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

2. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 16 серпня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников