Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 320/2866/17

провадження № 61-12788св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року у складі судді Редько О. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. 3., Крилевої О. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єкатеринбурзі Російської Федерації.

Спадкодавцю належали на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_2 . Крім вищевказаного майна до складу спадщини входять грошові кошти на рахунках у банківських установах Російської Федерації.

Спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом після ОСОБА_6 є його син ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 (син спадкодавця) відмовився від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви про відмову під спадщини.

ОСОБА_1 14 жовтня 2011 року подав заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору Російської Федерації за місцем останнього місця проживання батька, проте нотаріус йому не повідомив, що він повинен подати заяву про прийняття спадщини ще й на території України.

У березні 2015 року позивач через свого представника подав заяву про прийняття спадщини за заповітом до Бердянської нотаріальної контори Запорізької області, оскільки у нього виникла необхідність оформити документ на отримане у спадок майно.

Проте, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів та пропуску шестимісячного строку для подачі заяви.

Вказував, що у нього немає юридичної освіти і він не знав про необхідність подання до Бердянської нотаріальної контори Запорізької області протягом шести місяців з дня смерті батька заяви про прийняття спадщини, також на позивача був складений заповіт, тому вважав, що строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України, пропущений з поважних причин.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк у два місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий двохмісячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Єкатеринбурга Російської Федерації.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, які були зумовлені існуванням заповіту на його ім`я, позивач є юридично необізнаним та був впевненим у правильному оформленні документів на спадкове майно, а також проживав на території іншої держави. Позивач у встановлений законодавством строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на території Російської Федерації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, які були зумовлені юридичною необізнаністю щодо правильного оформлення документів на спадкове майно та проживанням на території іншої держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що юридична необізнаність може бути підставою для поновлення строку на прийняття спадщини. Крім того, сам факт проживання позивача в іншій державі також не може бути підставою для поновлення строку на прийняття спадщини.

Суди дійшли помилкового висновку, що позивач подавав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори Російської Федерації, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаної обставини. Отже, ОСОБА_1 не вказав поважних причин, які йому перешкоджали прийняти спадщину протягом чотирьох років після смерті батька.

Також апеляційний суд помилково застосував норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки цей Порядок не регулював порядок прийняття спадщини на час виникнення спірних правовідносин та набрав законної сили пізніше.

Позивач вказав неправдиві відомості, що він на час відкриття спадщини проживав у Російській Федерації, оскільки у цей період він перебував у Україні та продавав по довіреності спірне майно.

Так, ОСОБА_1 діяв недобросовісно, неправомірно заволодів спадковою нерухомістю, знаючи про смерть батька, використав від імені останнього довіреність, яка втратила силу, та відчужив це майно після смерті власника ( ОСОБА_6 ) на користь іншої особи.

Разом з тим, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року у справі № 320/3935/14, яке набрало законної сили, визнано недійсним правочин, який вчинено ОСОБА_1 від імені та після смерті ОСОБА_6 , щодо відчуження спадкової квартири АДРЕСА_2 .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Єкатеринбурзі Російської Федерації.

ОСОБА_6 належали на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_2 , які є спадковим майном.

Крім вищевказаного майна до складу спадщини входять грошові кошти на рахунках у банківських установах Російської Федерації.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3

14 жовтня 2011 року позивач подав заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору Російської Федерації.

ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк у нотаріальну контору Російської Федерації у м. Єкатеринбурзі.

Крім того, ОСОБА_2 16 вересня 2011 року звернувся до Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

З рішення суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини шляхом подання відповідної заяви про відмову під спадщини, заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори в Україні не подавав.

У березні 2015 року позивач через свого представника подав заяву про прийняття спадщини за заповітом до Бердянської нотаріальної контори Запорізької області.

На заяву представника позивача про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно державний нотаріус Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Сальник О. Ю. відмовив у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів та пропуску шестимісячного строку, про що виніс постанову від 17 серпня 2016 року.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_6 його сином ОСОБА_1 було відчужене належне спадкодавцю майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 04 жовтня 2011 року та квартиру АДРЕСА_2 за договором дарування від 14 липня 2011 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року у справі № 320/3935/14-ц визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 та витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 цю квартиру. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та застосовано для сторін цього договору купівлі-продажу двосторонню реституцію.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у справі № 320/3935/14-ц рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року скасовано в частині витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 , ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 320/3935/14-ц встановлено, що ОСОБА_1 після смерті та від імені ОСОБА_6 всупереч вимогам статті 203 ЦК України відчужив квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , чим порушив права ОСОБА_2 на спадкування цього майна.

Відчуження вказаного майна вчинено ОСОБА_1 на підставі довіреності, представництво за якою на час вчинення вказаних вище правочинів припинилося відповідно до пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні положення про спадкування визначені главою 84 ЦК України.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1222, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначав юридичну необізнаність та проживання поза межами України.

Однак правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Разом з тим, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, посилався на юридичну необізнаність позивача та його проживання поза межами України, не врахувавши, що вказані обставини не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин помилковими є висновки судів про задоволення позову.

Позивач не навів інших об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали йому у вчиненні дій щодо прийняття спадщини.

Крім того, апеляційний суд не перевірив викладені в апеляційний скарзі доводи відповідача про те, що після відкриття спадщини позивач, перебуваючи на території України, неправомірно заволодів спадковою нерухомістю, знаючи про смерть батька (25 квітня 2011 року), використав від імені останнього довіреність, яка втратила силу, та відчужив це майно після смерті власника ( ОСОБА_6 ) на користь іншої особи.

У мотивувальній частині судового рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте апеляційний суд вказані доводи відповідача залишив поза увагою, а також не перевірив їх належним чином.

Разом з тим, судовими рішеннями у справі № 320/3935/14-ц встановлено, що ОСОБА_1 відчужив спірну квартиру АДРЕСА_2 , яка входить до спадкового майна, 14 липня 2011 року, тобто після смерті спадкодавця у шестимісячний строк, визначений частиною першою статті 1270 ЦК України.

Отже, позивач у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк перебував на території України та міг подати заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що становить понад чотири роки, а також встановлені обставини, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач не довів існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини, а отже ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення повторного клопотання ОСОБА_3 про участь в судовому засіданні, яке надійшло до Верховного Суду 24 червня 2019 року, оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи.

Крім того, аналогічне попереднє клопотання ОСОБА_3 про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за його участю від 17 травня 2019 року було розглянуто Верховним Судом та ухвалою від 19 червня 2019 року в його задоволенні було відмовлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні повторного клопотання ОСОБА_2 про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за його участю відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська