Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 755/17376/15-ц

провадження № 61-18226св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини 16/2»,

представник позивача - Золотопуп Сергій Васильович,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини 16/2» до ОСОБА_5про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за касаційною скаргою ОСОБА_5на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., від 02 жовтня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тичини 16/2» (далі - ОСББ «Тичини 16/2») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 74,6 кв. м та гаражний бокс НОМЕР_1. 20 вересня 2001 року з відповідачем укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. ОСББ «Тичини 16/2» є балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку, ними затверджено штатні розклади, відповідно до яких на умовах трудових договорів оплачується праця робітників по утриманню будинку та прибудинкової території, укладено та виконуються умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг про постачання електроенергії, теплової енергії у гарячій воді, водопостачання та водовідведення, послуги з технічного обслуговування ліфтів, послуг електрозв'язку, телефонного зв'язку, послуг з протиепідемічних заходів, послуг з обслуговування автоматики теплового пункту та автоматики насосної станції господарсько-побутового призначення, про вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, послуги з технічного обслуговування системи автоматичної сигналізації та установки пінного пожежогасіння, надання банківських послуг з обслуговування поточного рахунку, тощо.

ОСОБА_5 отримує вказані послуги та зобов'язана щомісяця сплачувати за це грошові кошти. Свої зобов'язання відповідач не виконувала у повному обсязі, у результаті чого виникла заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 квітня 2013 року до 01 травня 2015 року у розмірі 4 084,32 грн, у тому числі 3 541,22 грн по квартирі та 543,10 грн по гаражному боксу, сума втрат від інфляції -1 564,22 грн, у тому числі 1 388,95 грн по квартирі та 13,04 грн по гаражному боксу, а разом 5 751,05 грн.

За час тривалого розгляду справи відбулися нарахування і оплати відповідачем житлово-комунальних послуг, у тому числі і за рахунок субсидій, змінився період, за який є заборгованість.

Ураховуючи викладене, ОСББ «Тичини 16/2», уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 01 квітня 2013 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 6 342,49 грн, з яких: по внесках на утримання будинку та прибудинкової території - 1 745,24 грн, по внесках в фонд реконструкції і оснащення - 1 347,45 грн, за опалення - 766,43 грн, по внесках на консьєржну службу - 154,64 грн, втрати від інфляції - 2 073,16 грн, три проценти річних - 255,57 грн., вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Чех Н. А. від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСББ «Тичини 16/2» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСББ «Тичини 16/2», суд першої інстанції виходив із того, що доведеним та неоспореним є той факт, що ОСОБА_5 щомісяця здійснювалися та здійснюються оплати за житлово-комунальні послуги, серед яких і витрати на утримання будинку та прибудинкової території по тарифу, визначеному в договорі, а позивач неодноразово змінював (уточнював) розмір позовних вимог, після того, як відповідач зазначала про невірні, невідповідні розрахунки. При цьому в суді на розгляді багато спорів між мешканцями будинку з ОСББ «Тичини 16/2» і в документах, що надаються до інших справ, заборгованість відповідача за цей же період значно відрізняється від тієї, що зазначена в цій справі, тому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу голови правління ОСББ «Тичини 16/2» ОСОБА_7 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року скасовано, позов ОСББ «Тичини 16/2» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСББ «Тичини 16/2» заборгованість у розмірі 6 342, 49 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСББ «Тичини 16/2», виходив із того, що рішеннями загальних зборів ОСББ «Тичини 16/2», які містяться в протоколах загальних зборів, затверджені розміри внесків на утримання будинку та прибудинкової території, консьєржної служби, фонду реконструкції та обслуговування, згідно з якими здійснено розрахунок заборгованості.

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення норм частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року безпідставно та незаконно поновив ОСББ «Тичини 16/2» строк на оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року.

При цьому позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості з обслуговування будинку та прибудинкової території є безпідставними у зв'язку з відсутністю фактичної заборгованості, натомість, станом на 01 лютого 2017 року заборгованість ОСББ «Тичини 16/2» перед нею становить 9 309,55 грн, що проігноровано апеляційним судом.

Також апеляційний суд під час судового засідання 02 жовтня 2017 року свідомо та неодноразово порушував головний принцип цивільного судочинства - змагальність сторін, закріплений у статті 10 ЦПК України 2004 року.

Крім того, ОСОБА_7 з квітня 2015 року не є легітимним головою правління ОСББ «Тичини 16/2», тому не мав права уповноважувати на участь у суді від імені ОСББ «Тичини 16/2» інших осіб.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

25 квітня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних із діяльністю об'єднання.

Таким чином, відповідно до положень частини першої статті 17, статті 20, частин шостої, сьомої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

Судом установлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 74,6 кв. м та гаражний бокс НОМЕР_1. 20 вересня 2001 року з відповідачем укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. ОСББ «Тичини 16/2» є балансоутримувачем зазначеного багатоквартирного жилого будинку.

Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у звязку з чим утворилась заборгованість.

Оскільки відповідач отримувала надані послуги, які своєчасно не оплачували, то порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 212-214, 316 ЦПК України 2004 року повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСББ «Тичини 16/2». При цьому апеляційний суд детально дослідив розмір заборгованості по кожній із наданих відповідачем послуг і правильно вважар їх обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного та незаконного поновлення ОСББ «Тичини 16/2» строку апеляційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки 13 лютого 2017 року суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, а повний текст судового рішення представник позивача отримав - 22 лютого 2017 року (а.с. 101, т. 5), апеляційну скаргу подано 01 березня 2017 року з відповідною заявою про поновлення строку апеляційного оскарження, що є підставою для його поновлення.

При цьому учасники судового процесу мають рівні права щодо: ознайомлення з матеріалами справи; отримання відомостей про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; можливості брати участь у судових засіданнях; можливостей заявляти клопотання і відводи, заперечувати проти них; можливості подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; користування правовою допомогою; ознайомлення з журналом судового засідання; можливості оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів тощо, яких сторона відповідача не була позбавлена.

Також є безпідставними посилання касаційної скарги на наявність у ОСББ «Тичини 16/2» заборгованості перед відповідачем, оскільки це не є підставою для звільнення ОСОБА_5 від оплати комунальних послуг.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк