Постанова

Іменем України

11 серпня 2023 року

місто Київ

справа № 465/6496/19

провадження № 61-13124св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Відділ «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, постановлену колегією суддів у складі Мельничук О. В., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у 2019 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якому просив визначити місце проживання сина

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовував вимоги позову тим, що з 14 вересня 2007 року до 09 вересня 2019 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У подружжя народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу два старші сини проживають із позивачем. Проти такого рішення відповідачка не заперечила у зв`язку із проблемами зі станом здоров`ям. Проте, відповідачка створює штучні перешкоди у спілкуванні з наймолодшим сином ОСОБА_5 .

Також зазначив, що йому кожного разу все складніше налагоджувати зв`язок із відповідачкою. Такі ситуації негативно впливають на сина ОСОБА_5 . Існують підозри, що дитина росте без матері у баби та діда, які не можуть забезпечити належний догляд за дитиною в силу фізіологічних потреб. Відповідачка не має достатнього та стабільного доходу для матеріального забезпечення синів у зв`язку із лікуванням, не може забезпечити нормальний фізіологічний розвиток через погане самопочуття.

Стислий виклад позиції відповідачки

Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 , стверджувала, що поведінка позивача не сприяє найкращим інтересам дітей, навпаки, є такою, що завдає шкоди та негативно впливає на їхній розвиток.

ОСОБА_2 у вересні 2021 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визначити місце проживання

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із нею, матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовувала тим, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме їхнім найкращим інтересам.

Стислий виклад змісту рішення суду першої

Рішенням від 04 липня 2022 року Франківський районний суд м. Львова частково задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог первісного позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 , визначив місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині вимог зустрічного позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Стислий виклад позиції відповідачки за заявою про забезпечення позову у суді апеляційної інстанції

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 під час апеляційного перегляду справи за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про забезпечення позову, просила вжити заходи забезпечення її зустрічного позову, зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітніми синами ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 10:00 год. кожної суботи до 18:00 год. кожної неділі за місцем проживання матері: АДРЕСА_2 , без присутності батька.

Зазначила, що ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду подав клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи, проведення якої потребуватиме часу та істотно подовжить апеляційний розгляд справи. На час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 позбавлена можливості бачитися та спілкуватися з дітьми, оскільки ОСОБА_1 разом зі своїми батьками та тіткою вживають заходів, щоб унеможливити побачення чи взагалі будь-яке спілкування дітей із матір`ю ОСОБА_2 , а також згаданими особами чиниться на дітей психологічний тиск розповідями про те, що мати їх не любить, вони їй не потрібні, мати буде їх бити, даються всілякого роду негативні характеристики матері та інше.

Стверджувала, що така поведінка зі сторони батька ОСОБА_1 може призвести до руйнування нормальних психо-емоційних зв`язків між матір`ю ОСОБА_2 та її малолітніми дітьми.

Стислий виклад змісту ухвали суду апеляційної інстанцій

Ухвалою від 23 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Суд вжив заходів забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу разом із неповнолітніми синами

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожен перший, третій тиждень місяця з 10:00 год. суботи до 18:00 год. неділі поза межами постійного місця проживання дітей, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , без присутності батька до набрання законної сили рішенням суду у цій справі № 465/6496/19.

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.

Частково задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, апеляційний суд врахував, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визначення місця проживання спільних дітей; між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості відповідачку регулярно спілкуватися із малолітніми синами.

Суд наголосив, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення стосунків та емоційного контакту малолітніх дітей особисто з їх матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір`ю.

Відтак, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітніми дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру стосунків на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітніх дітей, апеляційний суд вважав за доцільне застосувати заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Суд виснував, що зустрічі матері з дітьми один раз на два тижні протягом вихідних днів сприятимуть відновленню довірчих стосунків та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як матері, так і дітей, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей.

На переконання апеляційного суду, спільне проведення часу матері та дітей без присутності батька є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав ОСОБА_1 та не призведе до негативних наслідків для нього, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дітей.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця її проживання проживає окремо, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Наведене, за висновками суду апеляційної інстанції, сприятиме усуненню конфліктних ситуацій між сторонами та стане гарантією того, що позивач сумлінно використовуватиме свої батьківські права і виконувати батьківській обов`язки, а також не зашкодить інтересам дитини та інтересам відповідачки.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 22 грудня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження судового рішення визначив те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених, зокрема у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), відповідно до яких для вирішення процесуального питання про забезпечення позову важливе значення має висновок орган опіки та піклування, який направляться до суду.

Також заявник зазначив, що будь-який сімейний спір потрібно вирішувати з урахуванням найкращих інтересів дитини, проте застосований апеляційним судом захід забезпечення позову створює загрозу для психічного та фізичного здоров`я дітей, їх прав та інтересів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, просить відмовити у її задоволенні.

На спростування доводів касаційної скарги відповідачка зазначила, що у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20) не викладено висновку про безумовну обов`язковість отримання висновку органу опіки та піклування під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини. Також стверджує, що доводи касаційної скарги є надуманими та не відповідають дійсності.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 24 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У справі, що переглядається, позивач та відповідачка звернулися до суду із позовами про визначення місця проживання їх спільних дітей.

У межах зустрічного позову відповідачка подала заяву про його забезпечення, просила зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу разом із малолітніми синами.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним

(«Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року (№ 6221/14) ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_1 надавати можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітніми синами без присутності батька, констатував, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей, між колишнім подружжям склалися стосунки, які позбавляють ОСОБА_2 можливості регулярно спілкуватися з дітьми.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався правомірною метою поновлення та підтримання контакту матері з дітьми на час розгляду спору по суті. Зустрічі матері з дітьми та їх спілкування дійсно сприятимуть відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_2 з її неповнолітніми синами, що відповідатиме законним інтересам і матері, і передусім найкращим інтересам дітей.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що тривалий розгляд цієї справи без можливості спілкування дітей з матір`ю може призвести до втрати емоційного зв`язку між матір`ю та дітьми, що надалі ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дітей, зумовлений зокрема призначенням апеляційним судом у справі судової експертизи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітніх дітей особисто з їх матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір`ю.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що матір, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дітей проживає окремо від них, також має право на особисте спілкування з ними, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20

(провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21

(провадження № 61-6056св22).

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що застосований апеляційним судом захід забезпечення позову створює загрозу для психічного та фізичного здоров`я дітей, їх прав та інтересів, Верховний Суд відхиляє.

У таких висновках Верховний Суд врахував, що орган опіки та піклування не надавав категоричного висновку, що визначення місця проживання дітей з матір`ю є неможливим, адже не відповідає їх найкращим інтересам.

Відповідно до висновку Личаківської районної адміністрації від 14 березня 2021 року про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно визначити місце проживання синів з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації від 02 травня 2022 року № 26001-вих-30315 недоцільно визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

З цих підстав Верховний Суд виснує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить правовому висновку Верховного Суду, зробленому у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), що для вирішення процесуального питання про забезпечення позову важливе значення має висновок орган опіки та піклування, який направляється до суду.

Заявник не спростував висновків суду апеляційної інстанції, не довів, що висновки апеляційного суду суперечать висновкам органу опіки та піклування та не відповідають найкращим інтересам дитини.

Надані до касаційної скарги письмові докази Верховний Суд не бере до уваги, адже за правилами частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Резюмуючи, Верховний Суд встановив, що судапеляційної інстанції правильно визначив правову природу відносин між сторонами та застосував правила про забезпечення позову, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання дітей, а тривалий розгляд цієї справи без забезпечення можливості спілкування дітей з матір`ю може призвести до втрати емоційного зв`язку між матір`ю та дітьми, що відповідно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.

Підсумовуючи, Верховний Суд зробив висновок, що підстави касаційного оскарження не підтвердилися, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався у касаційній скарзі.

Застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення заяви про забезпечення позову та відповідний правовий результат не впливають.

Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у разі зміни умов та обставин спілкування матері з дітьми, зокрема, якщо будуть існувати підстави обґрунтовано вважати, що спілкування матері з дітьми має негативний вплив на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається не в найкращих інтересах дітей.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак