Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 548/981/15-ц

провадження № 61-45213св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Кривчун Т. О., Бондаревської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, власником якого є відповідач, а саме - на магазин загальною площею 64,4 кв. м та земельну ділянку площею 0,0192 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки), шляхом надання банку права реалізації предмета іпотеки й інших повноважень необхідних для забезпечення його продажу та збереження.

Обґрунтовуючи свої вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» посилалося на те, що 27 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МКЛМ-40-07 до 26 березня 2022 року.

Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк та відповідач уклали договір поруки № МПМ-40/1-07, а також договір іпотеки № МЗМ-40-07, відповідно до умов якого відповідач передала банку в іпотеку предмет іпотеки.

Позичальник зобов`язання належно не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 338 817,15 грн.

25 серпня 2009 року Хорольський районний суд Полтавської області рішенням у справі № 2-421/09 розірвав кредитний договір та стягнув солідарно з позичальника та поручителів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - заборгованість у розмірі 338 817,15 грн.

Вказане судове рішення не виконувалося, у зв`язку з чим станом на 26 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором склала 4 533 852,80 грн, для погашення якої банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хорольський районний суд Полтавської області заочним рішенням від 20 жовтня 2015 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на відповідача не можна покласти відповідальність за договором іпотеки від 27 березня 2007 року, оскільки вона понесла відповідальність за невиконання кредитного договору як поручитель згідно з рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2009 року.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Полтавської області рішенням від 20 липня 2016 року заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року скасував й ухвалив нове рішення, яким позов банку частково задовольнив. Звернув стягнення на предмет іпотеки: магазин загальною площею 64,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0192 га за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Хорольської міської ради від 16 березня 2005 року на підставі рішення (взамін договору купівлі-продажу від 02 вересня 2004 року за номером № 1730) від 22 червня 2004 року, право власності зареєстрованого в КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 16 березня 2005 року, в книзі: 2, номер запису: 123 за реєстраційним номером: 10180896. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Виконавчим комітетом Хорольської міської ради 17 вересня 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 5324810100500010092, цільове призначення (використання) земельної ділянки для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, власником яких є ОСОБА_1 . За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задовольнив вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором на загальну суму 4 035 487, 54 грн. Визнав право за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» із встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації: магазин загальною площею 64,4 кв. м - 474 620 грн, земельна ділянка загальною площею 0,0192 га - 10 800 грн. Надав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в тому числі, але не обмежуючись: право підпису договору купівлі-продажу магазину загальною площею 64,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0192 га за адресою: АДРЕСА_1 , в якості продавця, одержання дублікатів правовстановлюючих документів, отримання довідок та документів, що будуть необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, отримання в органах Державного реєстру прав на нерухоме майно, нотаріуса витягу з Державного реєстру прав на предмет іпотеки, право подавати від імені іпотекодавця в органи Державної реєстрації прав, нотаріусу документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов`язані з оформленням права власності, право банку здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки, право на отримання в КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (м. Лубни, майд. Володимирський, 4/1) дублікату технічного паспорта магазину та земельну ділянку, отримання в органах земельного кадастру, виконавчому комітеті Хорольської міської ради дублікату державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Виконавчим комітетом Хорольської міської ради 17 вересня 2004 року. Кадастровий номер земельної ділянки 5324810100500010092. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, власником яких є ОСОБА_1 . Нотаріусу за місцем посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що складає предмет іпотеки - вилучити записи про вказане нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та з Єдиного державного реєстру іпотек за заявою та повідомленням Іпотекодержателя одноособово в момент посвідчення договору купівлі-продажу. З метою збереження предмета іпотеки, передав магазин та земельну ділянку в управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час до моменту його реалізації. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 511,56 грн судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що розірвання кредитного договору, зобов`язання за яким невиконане, не є підставою для припинення іпотеки, а тому відповідач як майновий поручитель відповідає своїм майном за неналежне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 березня 2017 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року залишив без змін.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Полтавської області із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року за нововиявленими обставинами, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказувала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року визнано недійсною додаткову угоду від 29 травня 2008 року № 1 до кредитного договору, умовами якої за користування кредитними коштами встановлена збільшена відсоткова ставка у розмірі 16 % річних. Оскільки наданий банком розрахунок кредитної заборгованості, який був узятий до уваги апеляційним судом, базувався на відсотковій ставці 16 % річних за кредитом, а тому вказане судове рішення, на її думку, підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст рішення апеляційного суду за наслідками перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 21 грудня 2017 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю за кредитом на загальну суму 4 035 487,54 грн за рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів - скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. За рахунок виручених від реалізації предмета іпотеки коштів задовольнив вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за заборгованістю за кредитом на загальну суму 3 009 561,36 грн, яка складається із: заборгованості за кредитним договором - 325 870, 47 грн; заборгованості за відсоткам - 460 644,80 грн та пені за прострочення заборгованості з основного боргу кредиту та відсотки - 2 223 046, 09 грн. У перегляді у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року щодо решти вимог відмовив.

Частково задовольняючи заяву відповідача та скасовуючи рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважав, що на час розгляду справи не було відомо про незаконність нарахування позивачем підвищеної відсоткової ставки у розмірі 16 % річних, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами та є суттєвим для правильного вирішення спору.

Короткий зміст рішень суду касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 18 квітня 2018 року справу № 548/981/15-ц передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 червня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2017 року скасувала, справу передала на новий розгляд до Апеляційного суду Полтавської області.

Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що апеляційним судом залишено без належної правової оцінки факт розірвання кредитного договору рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2009 року та визначення суми заборгованості за кредитним договором на час його розірвання.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Полтавської області постановою від 22 серпня 2018 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року в частині визначення загального розміру вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки в розмірі 4 035 487,54 грн - скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Визначив загальний розмір вимог та всіх його складових, що підлягають сплаті ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вартості предмета іпотеки в розмірі 325 870,47 грн. В іншій частині рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року залишив без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що на час розірвання кредитного договору заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як солідарних боржників становила 338 817,15 грн. Загальна сума коштів на виконання вищевказаного рішення, яка надійшла через органи Відділу державної виконавчої служби, становить 12 946,68 грн. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 як поручителя ОСОБА_2 становить 325 870,47 грн, у той час, як рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року розмір заборгованості визначено в сумі 4 035 487,54 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018 року та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційний суд повинен був вирішити питання про право банку (за його позовом про стягнення на предмет іпотеки) щодо суми, в межах якої банк має право стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалюючи рішення в цій частині, апеляційний суд не звернув уваги на те, що з моменту розірвання кредитного договору Хорольським районним судом у 2009 році (справа № 2-421/09), виконавчими службами з боржника та поручителів було стягнуто певні суми на виконання вказаного рішення суду.

Таким чином, 22 серпня 2018 року апеляційний суд ухвалив рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача суми більшої, ніж ту на яку позивач має право, а також не вирішив питання щодо розподілу судових витрат процесу з огляду на висновок, що викладений у абзаці № 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року та положення статей 133, 141 ЦПК України, а саме щодо судових витрат не вирішив питання про стягнення з банку на користь відповідача сум, витрачених на судові збори за розгляд заяв останнього про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року та про стягнення з банку на користь відповідача сум, витрачених на судовий збір, сплачений за розгляд касаційної скарги (яка задоволена 13 червня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду) та інших судових витрат відповідача.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова апеляційного суду постановлена з порушенням норм статей 133, 141, 417 ЦПК України, і обов`язку суду в частині визначення суми, на яку позивач законно має право претендувати щодо стягнення з відповідача за рахунок предмету іпотеки (предмет позову) та судових витрат процесу, питання про що взагалі не вирішено апеляційним судом, очевидно через недостатнє вивчення матеріалів справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Хорольського районного суду Полтавської області.

12 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

15 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 1097/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МКЛМ-40-07, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 40 000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 10 % річних.

На забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором 27 березня 2008 року укладені договори поруки, а саме: між банком та ОСОБА_1 № МПМ-40/1-07; між банком та ОСОБА_3 № МПМ-40/2/-07; між банком та ОСОБА_4 № МПМ-40/3-07.

З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 27 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № МЗМ-40-07, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АТ «Банк» Фінанси та Кредит» нерухоме майно: магазин загальною площею 64,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0192 га за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки складається з: будівлі магазину, (літ. № А1 за планом земельної ділянки), загальною площею 64,4 кв. м, та земельної ділянки площею 192,0 кв. м.

25 серпня 2009 року Хорольський районний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 2-421/09, яким розірвав кредитний договір № МКЛМ-40-07, стягнув солідарно з позичальника та поручителів - відповідача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 338 817,15 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Розірвання кредитного договору має наслідком припинення на майбутнє зобов`язання кредитодавця та позичальника, а також припинення на майбутнє поруки і застави (іпотеки) за обов`язками позичальника, які можуть виникнути, зокрема, за статтею 625 ЦК України після такого розірвання. Порука та застава (іпотека) не припиняються за обов`язками позичальника щодо заборгованості за кредитом, процентів і неустойки, які існували на момент розірвання кредитного договору. Тобто, розірвання кредитного договору не є підставою для припинення поруки та застави (іпотеки), які можуть забезпечувати виконання зобов`язання, що виникло до моменту такого розірвання.

Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Скасовуючи за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року в частині визначеного судом розміру заборгованості в сумі 4 035 487,54 грн, апеляційний суд врахував факт розірвання кредитного договору рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2009 року, в результаті чого правильно визначився із сумою заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд врахував не всю суму сплачених на виконання рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2009 року грошових коштів, не є підставою для скасування рішення апеляційного суду, оскільки сплачені грошові кошти повинні бути враховані на стадії виконання цього рішення.

Аргументи касаційної скарги про те, що частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про перерозподіл судових витрат понесених сторонами у справі та не виконав вимоги пункту 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року, також не є підставою для скасування такого рішення, оскільки відповідно до частини третьої статті 246, статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун