Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/23249/17-ц

провадження № 61-22829св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк», правонаступником якого апеляційним судом залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Новокиївське»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Панамедікус»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на ухвалу Київського апеляційного суду в складі суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 16 жовтня 2019 року щодо вирішення питання правонаступництва,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ПАТ «Старокиївський банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Панамедікус», про визнання недійсним іпотечного договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 грудня 2013 року за попереднім договором ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 066 250 грн (еквівалент 250 000 доларів США) та зобов`язався продати йому нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 186,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 161,90 кв.м.

Згідно додаткової угоди до попереднього договору строк повернення ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 подовжено до 10 червня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за попереднім договором (з усіма змінами та доповненнями до нього) банк, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 91, передав в іпотеку ОСОБА_1 належну банку на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з трьох житлових кімнат загальною площею 161,90 кв.м, житловою площею 107,30 кв.м. Згідно Договору іпотеки оціночна та ринкова вартість квартири дорівнюють одна одній та складають 4 738 845, 76 грн. За особистим зобов`язанням ОСОБА_2 щодо продажу об`єктів нерухомості ОСОБА_1 або повернення йому сум грошових коштів за попереднім договором банк поручився власним майном та передав в іпотеку ОСОБА_1 об`єкт нерухомості за договором іпотеки, що відповідає критеріям нікчемності правочинів, передбачені пунктами 1 та 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла з 11 липня 2014 року до 12 серпня 2015 року).

Таким чином, позивач вважає договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 916 є нікчемним. Спостережна рада ПАТ «Старокиївський банк» не приймала рішення стосовно укладення спірного іпотечного договору, що є порушенням статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» та статутних документів банку. В результаті вказаного договору та попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відбувся перехід права власності на належне банку майно. При цьому ОСОБА_2 зобов`язувався продати ОСОБА_1 майно, яке йому не належало і було власністю банку. Крім того, відсутні будь-які документи, які б підтверджували намір ОСОБА_2 придбати у банка майно, з метою його подальшого перепродажу третім особам. Також, як вже зазначалося банком в поясненнях до матеріалів справи, ОСОБА_2 на момент укладення вказаних угод був одним з основних акціонерів банку та головою Наглядової Ради Банку. Позивач вважає, що вказані договори мали на меті відчуження майна банку на користь ОСОБА_1 , при цьому розрахунок за майно був проведений між ОСОБА_1 та безпосередньо ОСОБА_2 , а не банком як власником відчуженого майна.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати недійсним іпотечний договір (без видачі заставної), укладений 23 квітня 2014 року між громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) та ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 916.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києвау складі судді Остапчук Т. В. від 02 листопада 2018 року позов ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Панамедікус», про визнання недійсним іпотечного договору задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір, укладений 23 квітня 2014 року між громадянином Ізраїлю ОСОБА_1 (ОСОБА_1 ) та публічним акціонерним товариством "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. 23 квітня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 916.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Обставини подання заяви про процесуальне правонаступництво

У травні 2019 року директор ТОВ «Новокиївське» - Стецюк В. Л., звернувся до суду з заявою про заміну сторони правонаступником. В своїй заяві просить замінити позивача - ПАТ «Старокиївський банк» на його правонаступника - ТОВ «Новокиївське».

В обґрунтування заяви вказує на те, що 15 травня 2019 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ТОВ «Новокиївське» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. Договір купівлі-продажу майнових прав був укладений за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-27-000100-b від 17 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ПАТ «Старокиївський банк» передає у власність ТОВ «Новокиївське», а ТОВ «Новокиївське» приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору ТОВ «Новокиївське» має право змінити ПАТ «Старокиївський банк», як правонаступник, у судових справах, що стосується нерухомого майна, вказаного у пункті 1.1 договору.

Вирішення судом першої інстанції питання щодо процесуального правонаступництва

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва у складі судді Остапчук Т. В. від 07 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви директора ТОВ «Новокиївське» - Стецюк В. Л., про заміну сторони правонаступником.

Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, занесеною до журналу судового засідання, залучено до участі в даній справі ТОВ «Новокиївське» як правонаступника позивача - ПАТ «Старокиївський банк».

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена під час розгляду в судовому засіданні судом апеляційної інстанції апеляційних скарг учасників справи на заочне рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2018 року і ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року. На стадії розгляду клопотань представником ТОВ «Новокиївське» - Бондаром Е. А . , подано клопотання, яким останній просив апеляційний суд залучити ТОВ «Новокиївське» до участі у справі як правонаступника позивача - ПАТ «Старокиївський банк». Згідно звукозапису судового засідання клопотання було обґрунтовано тим, що 15 травня 2019 року між ПАТ «Старокиївський банк» та ТОВ «Новокиївське» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. Указаним договором передбачено право ТОВ «Новокиївське» бути правонаступником ПАТ «Старокиївський банк», зокрема, у судових справах, що стосуються нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Такий договір укладений за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-27-000100-b від 17 квітня 2019 року, нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку. Суд заслухав думку учасників справи та, порадившись на місці, вирішив допустити до участі у справі ТОВ «Новокиївське» як правонаступника позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у залученні ТОВ «Новокиївське» правонаступником позивача - ПАТ «Старокиївський банк».

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про можливість залучення ТОВ «Новокиївське» правонаступником позивача. Апеляційний суд не врахував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви директора ТОВ «Новокиївське» - Стецюк В. Л., про заміну сторони правонаступником, яку скаржник вважає преюдиційною. Питання щодо процесуального правонаступництва вирішено колегією суддів після виходу до нарадчої кімнати, тому указана ухвала мала б бути оформлена судом письмово, що помилково не враховано апеляційним судом. ТОВ «Новокиївське» не має права бути залученим до розгляду даної справи правонаступником позивача.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року директор ТОВ «Новокиївське» - Стецюк В. Л., подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи щодо можливості процесуального правонаступництва судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. 15 травня 2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб проведено аукціон, зокрема, із продажу прав щодо спірного майна, за наслідками якого між ПАТ «Старокиївський банк» та ТОВ «Новокиївське» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. За укладення такого договору ТОВ «Новокиївське» сплатило відповідну вартість відчужених на його користь прав. Указаним договором передбачено, зокрема, право ТОВ «Новокиївське» бути правонаступником ПАТ «Старокиївський банк» у судових справах, що стосується нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Такий договір нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку. Крім того, 17 вересня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Старокиївський банк». У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

29 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом у відкритому судовому засіданні встановлено, що позивачем у даній справі є ПАТ «Старокиївський банк», яке звернулося до суду із позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 23 квітня 2014 року, за умовами якого в іпотеку ОСОБА_1 передано належну банку на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

15 травня 2019 року між ПАТ «Старокиївський банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - Грошової С . В. , та ТОВ «Новокиївське» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.

Договір купівлі-продажу майнових прав був укладений за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-27-000100-b від 17 квітня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ПАТ «Старокиївський банк» передає у власність ТОВ «Новокиївське», а ТОВ «Новокиївське» приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору ТОВ «Новокиївське» має право змінити ПАТ «Старокиївський банк», як правонаступник, у судових справах, що стосуються нерухомого майна, вказаного у пункті 1.1 договору.

Згідно положень договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Новокиївське» сплатило ПАТ «Старокиївський банк» грошові кошти в розмірі 2 059 990, 40 грн, що не спростовувалось учасниками справи.

Указаний договір нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку.

Обставини нікчемності такого договору учасниками справи не порушувались і апеляційним судом не встановлені.

Згідно журналу судового засідання, що підтверджується звукозаписом судового засідання, питання щодо правонаступництва у даній справі вирішено колегією суддів апеляційного суду на місці, тобто без видалення до нарадчої кімнаті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Тлумачення частини першої статті 55 ЦПК України свідчить, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України).

15 травня 2019 року між ПАТ «Старокиївський банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - Грошової С . В. , та ТОВ «Новокиївське» був укладений договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ПАТ «Старокиївський банк» передає у власність ТОВ «Новокиївське», а ТОВ «Новокиївське» приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору ТОВ «Новокиївське» має право змінити ПАТ «Старокиївський банк», як правонаступник, у судових справах, що стосуються нерухомого майна, вказаного у пункті 1.1 договору.

Згідно досліджених судами попередніх інстанцій матеріалів справи заяву про заміну позивача його правонаступником подано також і ПАТ «Старокиївський банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - Грошової С. В., яким банк також посилався на необхідність вирішення питання правонаступництва у даній справі.

Договір, на підставі якого ТОВ «Новокиївське» просило залучити його у справу як правонаступника позивача, оплатний, нотаріально посвідчений та внесений у відповідний реєстр, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку.

Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Старокиївський банк» є припиненим.

Заперечуючи проти клопотання ТОВ «Новокиївське», представник відповідача належним чином не пояснив як порушується його право внаслідок залучення до участі у справі ТОВ «Новокиївське» як правонаступника позивача.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо можливості вирішення питання щодо процесуального правонаступництва в даній справі, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ТОВ «Новокиївське» має право змінити ПАТ «Старокиївський банк», як правонаступник, у судових справах, що стосується нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість залучити позивача у даній справі на ТОВ «Новокиївське».

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не оформив ухвалу щодо правонаступництва в даній справі письмово, чим порушив вимоги процесуального закону не відповідають дійсності.

Так, згідно вимог частин четвертої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно журналу судового засідання, що підтверджується звукозаписом судового засідання, питання щодо правонаступництва у даній справі вирішено колегією суддів апеляційного суду на місці, тобто без видалення до нарадчої кімнаті, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про невідповідність положень договору від 15 травня 2019 року, укладеного між ПАТ «Старокиївський банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - Грошової С . В. , та ТОВ «Новокиївське» не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки законність такого договору не є предметом розгляду даної справи.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви директора ТОВ «Новокиївське» - Стецюк В. Л., про заміну сторони правонаступником, яку скаржник вважає преюдиційною, не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки така ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку, тобто згідно вимог чинного законодавства не набрала законної сили і до завершення її апеляційного перегляду не містить обставин, які можна вважати преюдиційними.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року щодо вирішення питання правонаступництва, яка занесена до журналу судового засідання, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко