Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа №643/10449/14-ц

провадження №61-4834св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , який діє також в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє також в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Управління служб у справах дітей при Харківській міській раді, про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду

від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С.,

Маміної О. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , який діє також в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє також в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - Управління служб у справах дітей при Харківській міській раді,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

1. У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до ОСОБА_1 , який діє також в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє також в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Управління служб у справах дітей при Харківській міській раді, з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі

1 152 832,96 грн; в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі - покупцеві предмету іпотеки, а саме квартири, загальною площею 45 кв. м, житловою 30,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві власності, витрати пов`язані зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки стягнути з відповідачів; встановити початкову ціну предмета іпотеки, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на час продажу; з метою збереження предмета іпотеки до її реалізації, передати предмет іпотеки, в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами; виселити відповідачів зі зняттям з реєстраційного обліку, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі.

2 . Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 05 серпня 2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 останній отримав кредит в розмірі

46 000 доларів США строком до 07 серпні 2023 року і зобов`язався своєчасно погашати суму кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитом.

3. У рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 05 серпня 2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1. якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надали у іпотеку - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

4. У пункті 6.2. договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після несплати боржником будь-якої грошової суми у такому розмірі, у такій валюті та в такому порядку, як встановлено в Договорі, порушення останнім будь-якого з зобов`язань, передбачених статтею 5 договору іпотеки тощо, а за пунктом 6.4. іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

5. Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю

від 26 листопада 2013 року ПАТ «ОТП Банк» відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами.

6. Позивач указував, що позивальник ОСОБА_1 зобов`язання за договором не виконує, порушує графік платежів, порядок та строки сплати відсотків, в зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

7. Справа судами розглядалась неодноразово

8. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня

2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 05 серпня 2008 року в розмірі

1 152 832,96 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту в сумі 966 514 грн, заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі -

63 010,89 грн, пеня в сумі - 123 308,07 грн.

У рахунок погашення боргу в розмірі 1 152 832,96 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 05 серпня 2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м, що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 липня 2003 року, реєстраційний

№ НОМЕР_1 , шляхом надання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на час здійснення продажу, але не нижчою ніж узгоджена у договорі іпотеки від 05 серпня 2008 року в сумі 324 800 грн.

Відстрочено виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпеченням кредитів в іноземній валюті».

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 3 654 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку на користь нового кредитора.

10. Місцевий суд також указав, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року залишено без змін.

1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням вимог процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з вирішення спору по суті вимог. Вважає, що судові рішення не містять висновків щодо обґрунтованості, правильності розрахунку кредитної заборгованості, доведеності розміру заявлених грошових вимог.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду від 14квітня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 05 серпня 2008 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 46 000 доларів США строком до 07 серпня 2023 року і зобов`язався своєчасно погашати суму кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитом.

18. Факт укладення кредитного договору на зазначених у ньому умовах сторонами не заперечується.

19. З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором того ж дня між банком, ОСОБА_1 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належить їм на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло

від 29 липня 2003року .

20. Відповідно до умов договору факторингу, додатку 1 до нього, нотаріально завіреного договору про відступлення права вимоги, додатку до нього,

26 листопада 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ПАТ «ОТП Банк» укладений договір факторингу, за яким товариство прийняло право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами, укладеними з відповідачами.

21. Умовами договору факторингу, а саме пунктом 3.3, 3.4 передбачено набуття Фактором прав вимог за кредитними договорами щодо сплати основного боргу, процентів, штрафних санкцій. Відступлення прав за договорами іпотеки має бути оформлена відповідними договорами.

22. Згідно пунктів 4.1. - 4.4. договору факторингу передача кредитного портфелю підтверджується передачею кредитних документів, що оформлюється відповідним актом. Акт, яким підтверджено передачу кредитних документів згідно додатку № 1 до договору факторингу

від 26 листопада 2013 року складено того ж дня.

23. За умовами договору про відступлення права вимоги від 26 листопада

2013 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором від 05 серпня 2008 року та договором іпотеки тієї ж дати.

24. На момент укладання договору про відступлення права вимоги заборгованість становила 41 018,33 доларів США, яка складалась із загальної суми боргу за кредитним договором - 38 507,85 доларів США та загальної суми процентів нарахованих на суму заборгованості - 2 510,48 доларів США.

25. Станом на 12 лютого 2015 року виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 38 507,85 доларів США, що еквівалентно 966 514 грн, по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 2 510,48 доларів США, що еквівалентно

630 10,89 грн.

26. Відповідно до пункту 3.1.1. статті 3 частини 2 договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань позичальник має сплатити Банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожен день прострочення, розмір якої за період з 26 листопада 2013 року

по 12 травня 2014 року становить 4 912,84 доларів США, що еквівалентно

123 308,07 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

28. Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги,під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Частиною першою статті 402 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

32. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

34. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

35. Суди попередніх інстанції проаналізували наявні в матеріалах справи договір факторингу, укладений 26 листопада 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», із додатком 1, договір про відступлення права вимоги від 26 листопада 2013 року, укладений між тими самими сторонами, і витяг з додатку до договору про відступлення права вимоги та акт відступлення (приймання передачі) кредитного портфелю та встановивши, що зазначені договори недійними не визнані дійшли висновку, що набуття

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги до боржника ОСОБА_1 є правомірним.

36. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

37. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

38. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

39. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

40. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

41. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

42. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

43. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

44. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

45. У справі, яка переглядається, суди встановили, що позичальник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, що призвело до утворення заборгованості. У свою чергу, відповідачами не надано жодного доказу про неправильність наданого позивачем розрахунку, як і власного розрахунку, клопотань про проведення економічної експертизи з метою встановлення його невірності не заявлено.

46. Встановивши, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору, кредитор довів вимоги про стягнення заборгованості у розмірі, заявленому в позовній заяві, позичальник виконував обов`язки, покладені договором позики неналежним чином, суд прийшов правильного висновку, що позивач має право на стягнення коштів у судовому порядку.

47. Доводи касаційної скарги в цій частині позовних вимог висновків суду не спростовують, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки

48. Звертаючись з позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу з укладенням від імені банку договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах підприємствах, або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій.

49. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

50. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

51. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

52. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

53. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

54. Згідно з підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 іпотечного договору (позасудове врегулювання) іпотекодерджателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

55. Тобто сторони погодили, що даний пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та прийняттям предмета іпотеки у власність в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

56. Отже, позивач як іпотекодержатель згідно з договором іпотеки та частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» може задовольнити свої кредиторські вимоги під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі, встановленому статтею 38 цього Закону.

57. Продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

58. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав обґрунтованим захист порушених прав кредитора стосовно виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов`язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

59. Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) дійшла висновку, що порядок задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі визначено умовами договору іпотеки, та з урахуванням положень статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

60. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що вказуючи про можливість задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом із наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, суди неправильно застосовували норми права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки сторонами у договорі іпотеки визначено, що судовий спосіб звернення стягнення застосовується у випадку, коли позасудове врегулювання не привело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Відповідних доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, позивачем суду не подано. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

61. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

63. За викладених обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення підлягають скасуванню із ухвалення у цій частині нового рішення про відмову в задоволені вимог з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

64. В іншій частині оскаржені судові рішення слід залишити без змін, оскільки суд правильно вирішив справу по суті.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

3. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова

від 20 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська