Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 761/24672/15

провадження № 61-4379св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В., Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Терра Банк" Ірклієнко Юрій Петрович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є.

В., Лапчевської О. Ф., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П. (далі - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про захист прав споживачів, усунення порушень бухгалтерського обліку та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") укладено договір банківського вкладу (депозиту) на 200,00 дол. США з правом поповнення строком до 06 листопада 2014 року. Позивач декілька разів здійснювала поповнення депозиту, однак останній платіж від 07 серпня 2014 року на суму 1 200,00 дол. США не було зараховано. Після введення у банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду позивач неодноразово зверталась із заявами про поновлення банківської проводки та зарахування внесеної нею суми, однак жодних дій вчинено не було.

Ураховуючи викладене, просила суд визнати протиправною бездіяльність Фонду та його уповноваженої особи щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача та поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 і зобов'язати Фонд та його уповноважену особу Ірклієнка Ю. П. усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком № НОМЕР_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу від 05 червня 2014 року № ВДР-163 660:840 шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що цивільні права позивача порушено й вони підлягають захисту шляхом усунення порушень бухгалтерського (банківського) обліку вкладу та поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Фонду та його уповноваженої особи, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі надали відповідь на звернення позивача в межах їх компетенції.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишено без змін.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу від 05 червня 2014 року № ВДР-163 660:840 шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1, скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що здійснення банківської операції, а саме зарахування коштів на депозитний рахунок позивача, є повноваженням банку. Оскільки з грудня 2014 року у ПАТ "Терра Банк" відкликано банківську ліцензію, банківська діяльність банку завершена, тому здійснення банківської проводки чи її поновлення є неможливим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено правила предметної та суб'єктної юрисдикції, оскільки предметом позову у цій справі є зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити певні дії на користь позивача в правовідносинах, які на час подання позову та розгляду судом першої інстанції віднесено до публічно-правових.

Уповноважені особи Фонду не наділені процесуальною правоздатністю та дієздатністю, а тому відповідно до статей 42, 46, 47, 48 ЦПК України не можуть бути учасниками справи. За таких обставин, постановою суду апеляційної інстанції всупереч статтям 46, 47, 48 ЦПК України задоволено скаргу процесуально неправоздатного суб'єкта.

Визнання в судовому порядку права позивача на вклад, згідно з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц - не поновлює та не захищає її порушене право, за захистом якого вона звернулася до суду у цій справі; вважає, що оскільки позови про визнання права на вклад (справа № 757/29091/14-ц) та про визнання дій банку протиправними (справа № 761/7978/15-ц) задоволені, то пред'явлення цього позову саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є єдиним можливим і ефективним способом захисту та поновлення порушеного права.

Усупереч статті 417 ЦПК України суд апеляційної інстанції проігнорував вказівки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у цій справі.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції помилково послався на Інструкцію з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 січня 2008 року за № 48/14739 (далі - Інструкція), вважаючи, що відповідно до цієї Інструкції здійснення банківських операцій із зарахування коштів на рахунки є повноваженням банку, та статтю 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Вважає, що ці норми не регулюють спірних правовідносин, а тому не можуть бути застосовані у цій справі.

У квітні 2019 року Фонд подав відзив на касаційну скаргу у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Терра Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) № ВДР-163660:840 з виплатою процентів щомісячно депозит "Родинний", на суму - 200,00дол. США з правом поповнення на строк до 06 листопада 2014 року.

На виконання умов договору банківського вкладу, у ПАТ "Терра Банк" відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_2.

Позивач внесла на рахунок грошові кошти 05 серпня 2014 року в розмірі 200,00 дол. США, згідно з квитанцією № 76061 та 1 000,00 дол. США, згідно з квитанцією № 76067,06 серпня 2014 року - 1 200,00 дол. США, згідно з квитанцією № 79378,07 серпня 2014 року - 1 200,00 дол. США, згідно з квитанцією № 96834.

Із виписки з особового рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 липня до 25 вересня 2014 року даних про внесення на рахунок грошових коштів 07 серпня 2014 року в розмірі 1 200,00 дол. США за квитанцією № 96834 немає.

Позивач 09 вересня 2014 року звернулась до банку через уповноважену особу Фонду з претензією про негайне усунення недоліків банківського обліку, зарахування суми 1 200,00 дол. США на її рахунок та відшкодування збитків.

Правлінням Національного банку України 06 серпня 2014 року прийнято постанову № 463/БТ "Про віднесення ПАТ "Терра Банк" до категорії проблемних".

Постановою Правління Національного банку України від 23 грудня 2014 року № 831 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "Терра Банк".

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ПАТ "Терра Банк" про захист прав споживача фінансових послуг, у якому просила зобов'язати відповідача в особі уповноваженої особи Фонду усунути порушення банківського обліку вкладу позивачки шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_2 та зобов'язати внести в реєстр вкладників, які мають право на відшкодування вкладів, запис щодо обліку суми вкладу позивача станом на день запровадження тимчасової адміністрації за договором вкладу "Родинний" від 05 серпня 2014 року № ВДД-163660:840 у загальному розмірі 3 600,00 дол. США та відсотків, нарахованих на вклад до дня запровадження тимчасової адміністрації.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 грошових коштів у розмірі 1 200,00 дол. США.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року заяву представника ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року задоволено.

Роз'яснено, що за ОСОБА_1 визнано право на відшкодування за договором банківського вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 грошових коштів у розмірі 1 200,00 дол. США, які були внесені на депозитний рахунок 07 серпня 2014 року, і зобов'язання з відшкодування позивачу яких у межах загальної суми вкладу за договором банківського вкладу відповідачу - публічному акціонерному товариству "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк") передано не було.

ПАТ "Кристалбанк" 13 лютого 2015 року виплатило ОСОБА_1 вклад за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660-840 у розмірі 31 470,70 грн та 124,96 грн нарахованих процентів, що відповідно до курсу Національного банку України на день введення тимчасової адміністрації 22 серпня 2014 року становило відповідно 2 400,00 дол. США та відповідно 9,53 дол. США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що цивільні права позивача порушено й вони підлягають захисту шляхом усунення порушень бухгалтерського (банківського) обліку вкладу та поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Фонду та його уповноваженої особи, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі надали відповідь на звернення позивача в межах їх компетенції.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що здійснення банківської операції, а саме зарахування коштів на депозитний рахунок позивача, є повноваженням банку. Оскільки з грудня 2014 року у ПАТ "Терра Банк" відкликано банківську ліцензію, банківська діяльність банку завершена, тому здійснення банківської проводки чи її поновлення є неможливим.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції в повному обсязі враховуючи наступне.

Щодо обов'язків суду відповідно до статей 411, 417 ЦПК України

Частиною 5 статті 411 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України (у редакції від 15 грудня 2017 року, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) вказівки, які містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Із справи відомо, що, направляючи справу на новий розгляд, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у цій справі, крім іншого, дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не встановив, чи обрала позивачка належний спосіб захисту порушеного права та чи поновлює вказаний спосіб її права і які саме, а також не зробив висновку щодо процесуальної дієздатності уповноваженої особи Фонду з огляду на частину 2 статті 30 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду, та частину 2 статті 48 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що переглядаючи рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та скасовуючи його в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції всупереч статтям 411, 417 ЦПК України, наведений висновок не врахував та не виконав вказівки, які містяться у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду у цій справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо не врахування висновків та не виконання вказівок, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у цій справі, є обґрунтованими.

Щодо належності відповідача - особи Фонду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law42~)).

Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (~law43~).

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (~law44~).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 58 ЦПК України).

Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності.

У цивільному процесі уповноважена особа Фондує неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає або як представник Фонду, або як представник банку, який представляє Фонд у межах делегованих Фондом повноважень, така уповноважена особа не може бути стороною у справі (зокрема, постанови від 12 грудня 2018 року у справі № 591/1272/18, від 16 січня 2019 року у справі № 761/442/17).

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що уповноважені особи Фонду не наділені процесуальною правоздатністю та дієздатністю, а тому відповідно до статей 42, 46, 47, 48 ЦПК України не можуть бути учасниками справи, є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, у позові ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду про захист прав споживачів, усунення порушень бухгалтерського обліку та зобов'язання вчинити дії слід відмовити.

Щодо способу захисту

Кожна особа має право в порядку, встановленому статей 42, 46, 47, 48 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 3 ЦПК України у редакції на час звернення до суду з позовом, відповідає частині 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення (невизнання) оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Із справи відомо, що у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду та його уповноваженої особи про захист прав споживачів, усунення порушень бухгалтерського обліку та зобов'язання вчинити дії.

Просила суд визнати протиправною бездіяльність Фонду та його уповноваженої особи щодо розгляду звернень позивача та задоволення вимог про усунення порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача та поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 і зобов'язати Фонд та його уповноважену особу Ірклієнка Ю. П. усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку вкладу позивача шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1 200,00 дол. США за вкладним рахунком № НОМЕР_1.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у цій справі дійшла висновку про те, що спір фактично виник між ОСОБА_1 та банком, діяльність якого припинена, щодо нездійснення останнім банківської операції - не зарахування грошових коштів у розмірі 1 200,00 дол. США на депозит позивача.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку типових кредитних операцій (надання (отримання) кредитів, здійснення факторингових операцій, операцій репо, урахування векселів) та вкладних (депозитних) операцій, що оцінюються за амортизованою собівартістю, гарантій, авалів та формування й використання резервів під кредитні ризики в банках України врегульовано Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 січня 2008 року за № 48/14739 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Інструкції банк здійснює кредитні та вкладні (депозитні) операції відповідно до вимог законодавства України й відображає в бухгалтерському обліку за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 року за № 918/9517, зі змінами, залежно від категорії контрагентів, виду кредиту/вкладу (депозиту) і строків їх використання.

За правилами пункту 1.1 глави 1 розділу V Інструкції банк на дату укладення договору про розміщення або залучення коштів на міжбанківському ринку відображає за позабалансовими рахунками одночасно вимоги та зобов'язання відповідно до укладеного договору банківського вкладу (депозиту). У цьому разі здійснюються такі бухгалтерські проводки: дебет (рахунок для обліку активів до отримання та депозитів до розміщення); кредит (контррахунок); дебет (контррахунок); кредит (рахунок для обліку активів до відправлення та депозитів до залучення).

Таким чином, здійснення банківської операції, а саме зарахування коштів на депозитний рахунок позивачки, є повноваженням банку.

Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачено в ~law45~. Частина друга цієї статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Із справи відомо, що з грудня 2014 року у ПАТ "Терра Банк" відкликано банківську ліцензію, банківська діяльність банку завершена.

Враховуючи, що на час звернення до суду з позовом банківська діяльність ПАТ "Терра Банк" завершена, а ~law46~ не передбачено повноважень Фонду щодо здійснення банківських операцій, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не призведе до поновлення права позивача на вклад.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у позові ОСОБА_1 до Фонду про захист прав споживачів, усунення порушень бухгалтерського обліку та зобов'язання вчинити дії слід відмовити.

Із відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 ( № 11-1403апп18) за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду та Фонду про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 у національній валюті України в сумі, еквівалентній 1 200,00 дол. США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом ПАТ "Терра банк" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Таким чином, порушені права ОСОБА_1 належним чином ефективно захищені у справі № 826/9960/15 ( № 11-1403апп18).

За таких обставин, доводи касаційної скарги, що задоволення позовних вимог про поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 у цій справі є єдиним можливим і ефективним способом захисту та поновлення порушеного права позивача - необґрунтовані.

Щодо судової юрисдикції

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються ~law47~. ~law48~ також урегульовано відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з ~law49~ Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Спеціальним законом передбачено, що Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до частини 2 статті 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Водночас основні ознаки поняття юридичної особи універсальні та не залежать від складу та статусу її засновників (учасників і членів).

Зазначене правило знайшло відображення в частині 1 статті 82 ЦК України, згідно з якою на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення частині 1 статті 82 ЦК України про участь юридичних осіб у цивільному обороті, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу функцій Фонду, передбачених у ~law50~, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Ці функції мають як владний характер, оскільки направлені на врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а направлені на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організації відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продажу неплатоспроможного банку або створення та продажу перехідного банку, що передбачено в пункті 8 частини другої зазначеної статті.

Тобто можна зробити висновок про дуалістичність правомочностей Фонду.

Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачено в ~law51~. Частина друга цієї статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Відповідно до ~law52~ Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені ~law53~; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених ~law54~; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.

Згідно з ~law55~ уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених ~law56~ та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду в частині реалізації своїх повноважень щодо банку, який ліквідується, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження.

З аналізу правової природи юридичної особи публічного права з урахуванням особливостей, передбачених ~law57~, можна зробити висновок, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. У приватноправових відносинах, тобто під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Із справи відомо, що до суду звернулася фізична особа ОСОБА_1 з позовом до уповноваженої особи Фонду та Фонду про зобов'язання поновити банківську проводку за вкладним рахунком.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

У цьому випадку між ОСОБА_1 та банком фактично виник спір щодо нездійснення останнім банківської операції - не зарахування грошових коштів у розмірі 1 200,00 дол. США на депозит ОСОБА_1, тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначений висновок щодо юрисдикції саме цієї справи викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року (т. 2 а. с. 91-98).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року (т. 3 а. с. 76-78), доводи касаційної скарги щодо судової юрисдикції, після визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності цієї справи, визнано зловживанням процесуальними правами.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, місцевий суд не правильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції, не зважаючи на висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року, ці порушення не виправив, враховуючи, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Терра Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, усунення порушень бухгалтерського обліку та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ю. Мартєв Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров В. А. Стрільчук І. М.

Фаловська