Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 148/2112/19

провадження № 61-18061св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій",

відповідачі: ОСОБА_1, Тиврівська районна державна адміністрація,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року в складі судді Саламахи О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року в складі колегії суддів Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

31 жовтня 2020 року ТОВ "Меркурій" звернулося з позовом до ОСОБА_1, Тиврівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що судовими рішеннями в інших справах установлено обставину належності ТОВ "Меркурій" будинку по АДРЕСА_1, а також систематичне порушення ОСОБА_1 прав та інтересів позивача щодо володіння та користування будинком. Разом із тим державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області Мигдалюком О. Г. 11 червня 2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер ~organization0~) про реєстрацію права власності на житловий будинок із вбудованим кафе А, прибудовою а, а1, підвалом А/п по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. При цьому підставою виникнення права власності ОСОБА_1. Реєстратор, зокрема, зазначив: договір купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року, який визнано недійсним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 1997 року, та рішення Тульчинської міської ради від 27 серпня 1995 року, яке відмінено рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 15 серпня 2012 року.

Тобто, реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 здійснена на підставі документів, які втратили свою чинність.

З огляду на викладене ТОВ "Меркурій" просило суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер ~organization1~) від 11 червня 2019 року, номер запису 31944272, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року позов задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер ~organization2~) від 11 червня 2019 року, номер запису 31944272, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим внесенням запису про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставина належності ТОВ "Меркурій" будинку по АДРЕСА_1 встановлена судовими рішеннями в інших справах, а тому в силу положень статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Установивши, що державна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за відповідачем проведена на підставі документів, які втратили чинність, суд зробив висновок про її незаконність та наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року, у зв'язку з чим заяву представника ОСОБА_1 про перегляд указаного заочного рішення залишено без розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за відповідачем проведена на підставі документів, які втратили чинність. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що ТОВ "Меркурій" не є власником спірної будівлі, пославшись на те, що ця обставина встановлена судовими рішеннями в інших справах та не потребує доказуванню.

Аргументи учасників справи

02 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що пред'явлений ТОВ "Меркурій" позов за своєю суттю є негаторним, правом на подання якого наділений виключно власник майна.

Вказує, що суди не звернули увагу на те, що ТОВ "Меркурій" не надав доказів того, що спірна будівля належить йому на праві власності. Зазначає, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, однак жодного дня ТОВ "Меркурій" не було власником будинку по АДРЕСА_1. Посилається також на те, що суди застосували положення ЦК України до правовідносин, які виникли під час дії ЦК УРСР.

У липні 2021 року до Верховного Суду від ТОВ "Меркурій" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Посилається на те, що суди правильно встановили факт належності ТОВ "Меркурій" спірного нерухомого майна, а також те, що реєстрація права власності на таке майно за ОСОБА_1 проведена на підставі документів, які втратили чинність.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2021 рокузазначено, що відповідач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1частини 2 статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди при вирішенні спору не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 23 січня 2019 року в справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 210/3177/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Тульчинської міської ради № 24 від 27 січня 1992 року виділено земельну ділянку 0,2 га та надано дозвіл МП "Меркурій", правонаступником якого є ТОВ "Меркурій", на забудову 4-х квартирного житлового будинку з магазином "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням виконкому Тульчинської міської ради № 212 від 03 серпня 1995 року надано ТОВ "Меркурій" дозвіл на відчуження незавершеного будівництвом житлового будинку з вбудованим магазином по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 закінчити побудову житлового будинку до 01 серпня 1997 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом, ТОВ "Меркурій" продало, а ОСОБА_1 купив незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_2.

Рішенням Тульчинської міської ради № 238 від 27 серпня 1995 року вилучено з земельного фонду міста 0,21 га земельної ділянки по АДРЕСА_2, виділеної рішенням виконкому від 27 січня 1992 року МП "Меркурій" для побудови кафе-магазину, та передано вказану земельну ділянку ОСОБА_1.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 1997 року, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу від 03 серпня 1995 року, укладений між МП "Меркурій" та ОСОБА_1, визнано недійсним.

Рішенням виконкому Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області від 19 лютого 1998 року № 68 за ТОВ "Меркурій" закріплено земельну ділянку площею 2107 м? по АДРЕСА_2.

Згідно протоколу № 1 від 01 жовтня 2005 року в зв'язку з визнанням судом недійсним договору купівлі-продажу 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 цей будинок поставлено на баланс ТОВ "Меркурій".

В подальшому відбулася зміна нумерації та назви вулиці. Відповідно до довідки Тульчинської міської ради № 1726 від 22 квітня 2008 року житловий будинок АДРЕСА_2 став рахуватися під АДРЕСА_1.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, зобов'язано ОСОБА_1 повернути ТОВ "Меркурій" у натурі житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, за належністю.

Рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради № 278 від 15 серпня 2012 року рішення виконкому Тульчинської міської ради № 238 від 27 серпня 1995 року та рішення виконкому Тульчинської міської ради № 212 від 03 серпня 1996 року відмінено.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 липня 2013 року у справі №226/4881/12 зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ТОВ "Меркурій" у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітніх дітей з житлового будинку по АДРЕСА_1.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2013 року рішення Тульчинського районного суду від 10 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким усунуто ТОВ "Меркурій" перешкоди у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 та у введенні його в експлуатацію шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 0,2107 га, що запроектована для відведення в оренду з подальшим правом викупу для добудови та обслуговування житлового будинку з вбудованим магазином-кафе ТОВ "Меркурій", станом на 31 грудня 2015 року обліковується як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту м. Тульчин.

АДРЕСА_1 була перейменована на АДРЕСА_1

11 червня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в якій просив зареєструвати за ним право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, за якою заведено реєстраційну справу №
1849363405000.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1992,5 м?, житловою площею 435,5 м?, із вбудованим кафе А, прибудовою а, а1, підвалом А/п, 1990 року побудови. Державну реєстрацію права власності відповідача на вказане майно здійснено 11 червня 2019 року державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації Магдалюком О. Г. на підставі:

- договору купівлі-продажу серії та номер І-4392, виданого 03 серпня 1995 року Тульчинською державною нотаріальною конторою;

- технічного паспорту б/н, виданого Тульчинським МБТІ 04 червня 2008 року;

- рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 238, виданого 27 серпня 1995 року, видавник: Тульчинська міська рада Тульчинського району Вінницької області.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 ЦК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття прав взагалі).

З набранням законної сили судовим рішенням про визнання договору купівлі-продажу будинку від 03 серпня 1995 року недійсним відпала правова підстава припинення права власності ТОВ "Меркурій" на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Визначаючи правовий режим спірного нерухомого майна та встановлюючи наявність або відсутність порушеного права позивача, суди врахували, що:

- саме позивачеві 27 січня 1992 року було виділено земельну ділянку під забудову та надано дозвіл на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (АДРЕСА_1;

- рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, зобов'язано ОСОБА_1 повернути за належністю ТОВ "Меркурій" у натурі житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1;

- постановою апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2013 року усунуто ТОВ "Меркурій" перешкоди у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 та у введенні його в експлуатацію шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку по АДРЕСА_1.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Оскільки факт належності спірного нерухомого майна ТОВ "Меркурій" установлений судовими рішеннями, які набрали законної сили, а відсутність у Державному реєстрі речових прав запису про право власності позивача на таке майно зумовлена невведенням його в експлуатацію внаслідок перешкод з боку відповідача, суди встановили, що ТОВ "Меркурій" є неволодіючим власником спірного об'єкта нерухомого майна (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що: "володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). [..] З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об'єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.

Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно.

Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може.

Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. [..] З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. [..] Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. [..] У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними".

За встановлених судами обставин ефективним способом захисту порушеного права ТОВ "Меркурій" є пред'явлення віндикаційного позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Тому в задоволенні позовуТОВ "Меркурій", пред'явленого до ОСОБА_1, про скасування рішення державного реєстратора слід було відмовити в зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір виник між ТОВ "Меркурій" та ОСОБА_1 як особою, за якою зареєстровано право власності на спірне майно. Тому Тиврівська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем у справі і в зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до неї, необхідно було відмовити з указаної підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги судові витрати, з ТОВ "Меркурій" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у загальному розмірі 4 418,30 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Чернілевською Русланою Віталіївною, задовольнити.

Заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" до ОСОБА_1, Тиврівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 4 418,30 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2020 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року втрачають законну силу й подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук