Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 296/3325/20

провадження № 61-6408св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Рожкової О. С., та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди.

Позовні заяви ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі № 806/2939/18, від 13 вересня 2019 року у справі № 806/2477/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 806/2977/18, від 18 вересня 2018 року у справі № 8062463/18, від 23 травня 2018 року у справі № 806/1641/18 визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок для сінокосіння, за його клопотанням від 03 травня 2018 року та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути його клопотання від 03 травня 2018 року.

Зазначав, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, пережитих ним через неправомірні дії відповідача, в зв'язку з чим похитнулася його віра в державні органи та саму державу Україна.

Вказував на те, що він був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод в порушенні відповідачем його прав, позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення людських потреб, зазнав сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору, що призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах у сім'ї, що унеможливило в повному обсязі продовження його активного громадського життя як керівника громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області" Житомирської обласної партійної організації Партії відродження села.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 січня 2021 року об'єднано в одне провадження цивільні справи № 296/3325/20, № 296/3316/20, № 296/3331/20, № 296/3272/20, № 296/3264/20 за позовами ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди.

Об'єднаному провадженню присвоєно реєстраційний № 296/3325/20.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Вказував на те, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі № 806/2939/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 03 травня 2018 року, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25 травня 2018 року вих. № Г-5081/0-2916/0/22-18.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення для сінокосіння у користування терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1820885200:11:000:0005 на території Бердичівського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 ЗК України та встановлених обставин справи.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 806/2477/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24 травня 2018 року № Г4603/0-2894/0/22-18 та скасовано її.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою та стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 2
978,40 грн відмовлено.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 806/2977/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням від 03 травня 2018 року, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29 травня 2018 року вих. № Г-4614/0-2969/0/22-18.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення для сінокосіння у користування терміном на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером 1824782400:01:000:0214 на території Попільнянського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 ЗК України та встановлених обставин справи.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі №806/2463/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 24 травня 2018 року № Г- 4603/0-2894/0/22-18, в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки з кадастровим номером 1825286300:04:000:0182, площею 18,5510 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду згідно з клопотанням від 03 травня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 806/1641/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року за вх. № 1656/0/21-18.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року за вих. № 1656/0/21-18 про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм Земельного кодексу України та правових висновків Верховного Суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина 2 стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1 -3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з недоведеності позивачем усіх складових делікту, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Сам по собі факт, що визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області в наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди.

Подібні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 296/699/20 (провадження № 61-8042св21), від 25 листопада 2021 року у справі № 296/684/20 (провадження № 61-12059св21), від 16 вересня 2020 року у справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 17648св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження № 10591св19).

Цей висновок узгоджується й з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого 2007 року у справі "Білуха проти України", якими встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеної у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), з огляду на те, що у наведеній заявником справі викладено правовий висновок стосовно того, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Таким чином фактичні обставини у вказаній заявником справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, різні.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів, а зводяться до невірного тлумачення позивачем норм матеріального права та незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Р. А. Лідовець