ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/150/23

Провадження № 11-134заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л.,Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Лобойка Л. М., Мартєва C. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд частини ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2023 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, в якому просив:

-визнати протиправним і скасувати останній абзац пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року, «Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення», який Комісія виклала в рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13 лютого 2018 року, такого змісу (витяг): «Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту», та залишити попередню редакцію Положення;

-визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 «не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду» (пункт 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), або зобов`язати Комісію вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або ухвалити рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 27 липня 2023 року позовну заяву залишив без руху та встановив строк на усунення недоліків. За цим рішенням позивач мав: уточнити позовні вимоги відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду в аспекті обраного способу захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначені частиною першою статті 5 КАС України; подати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2 147 грн 20 коп.; чітко зазначити, коли він дізнався про ймовірне порушення своїх прав та інтересів. У разі пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом позивач повинен подати заяву про поновлення строку звернення до суду.

2. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 14 серпня 2023 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії в частині вимог про визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року «Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення», який Комісія виклала в рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13 лютого 2018 року, такого змісту (витяг): «Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту».

Цією самою ухвалою суддя повернув ОСОБА_1 з посиланням на пункт 2 статті 123 КАС України його позовну заяву в частині позовних вимог визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 «не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду» (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язати Комісію вчинити необхідні дії для відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або ухвалити рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

3. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині її вимог і подав до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) засобами електронного зв`язку апеляційну скаргу.

Автор скарги переконує у хибності висновку суду першої інстанції про те, що він пропустив строк звернення до суду, позаяк у позовній заяві та в заяві про усунення недоліків він чітко зазначив, що друга позовна вимога направлена не на захист права на професію (посади судді Верховного Суду), а на захист ділової репутації та людської гідності, що відповідно до частини першої статті 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не обмежується строком звернення до суду.

Проте, суд першої інстанції не тільки не застосував закон, який підлягає застосуванню (стаття 268 ЦК України), а навіть не обґрунтував причини такого незастосування. Такі дії суду є порушенням вимог щодо змісту судового рішення та статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) - права на справедливий суд.

Далі з покликанням на практику Великої Палати (постанова від 06 травня 2020 року у справі № 9901/746/18) апелянт доводить, що спір про захист ділової репутації та людської гідності (який не обмежується строком звернення до суду) мав би вирішуватися не тільки за його зверненням, але так само за волевиявленням самого суду, бо саме суд прагнув від позивача сплати судового збору за другу позовну вимогу, а це є проявом того, що суд схилився до рішення зобов`язати суб`єкта владних повноважень спростувати інформацію, якщо ухвалить рішення скасувати нормативно-правовий акт.

4. Відповідач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно розглянув та зважив на обставини й умови, які передували рішенню позивача звернутися до суду із зазначеними в його позовній заяві вимогами, та ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального права. Гадає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

Покликання апелянта на частину першу статті 268 ЦК України закликає розцінювати як неспроможні та безпідставні, позаяк частина позовних вимог, яка була повернута, містила низку альтернативних позовних вимог, що, з погляду КАС України, зумовлює ухвалення процесуального рішення, яке, власне, й ухвалив суд першої інстанції.

Нагадує, що якщо позивач мав намір захисти свої особисті немайнові права, то він відповідно до правил Цивільного процесуального кодексу України мав би звернутися до суду цивільної юрисдикції, яким підсудні спори про захист честі, гідності та ділової репутації.

Доводи про неправильне застосування судом статей 169, 171, частини третьої статті 245 КАС України просить сприймати як неаргументовані, оскільки вони ґрунтуються на довільному, однобічному, викривленому та концентрованому на себе тлумаченні процесуальних норм, а також на припущенні про намір суду вдатися до дій, спрямованих на захист від стверджуваного порушення його особистих немайнових прав, які, з-поміж іншого, не ґрунтуються на будь яких доказах, які б підтверджували слушність його суджень.

5. Велика Палата ухвалою від 13 вересня 2023 року відкрила провадження, а ухвалою від 27 вересня 2023 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 12 жовтня 2023 року.

6. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі аргументи, перевірила матеріали справи, переглянула судове рішення в оскаржуваній частині та дійшла висновку про таке.

7. Перед тим, як оцінювати доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, треба з`ясувати, чи не існують процесуальні перестороги, які унеможливлюють здійснювати апеляційний перегляд.

Як мовилося вище, предметом апеляційного перегляду є частина ухвали, якою суд повернув позивачу позовну заяву в частині вимог визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18. Ухвалу в цій частині постановив суддя одноособово.

Цією самою ухвалою заразом суддя вирішив й питання про відкриття провадження у справі й призначення її до розгляду.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга цієї статті).

Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (частина дев`ята цієї статті).

За частиною п`ятнадцятою статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 122 цього Кодексу визначає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Стаття 123 КАС України регламентує наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. За частиною першою цієї статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

А якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга вказаної статті).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку [суддя] залишив без руху, у строк, який встановив суд.

Відповідно до частини п`ятої цієї самої статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Як уже мовилося, за змістом частини другої статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду особа не подасть в зазначений строк або вказані підстави, які вона назве для поновлення строку звернення до адміністративного суду, будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною шостою статті 169 КАС України визначено, що про повернення позовної заяви ухвалу постановляє [саме] суд.

Системний аналіз наведених статей КАС України дає підстави для висновку про те, що коли позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав поза межами строків, визначених процесуальним законом, і не звертається з проханням про поновлення такого строку, навіть коли про такі недоліки вказано в судовому рішенні, то питання про повернення позовної заяви вирішує суд.

У рамках обставин цієї справи судом першої інстанції в силу статті 266 КАС України є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Згідно із частиною шостою статті 33 КАС України адміністративні справи, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше трьох суддів.

Відтак, коли вирішувалося питання про повернення позовної заяви через подання її поза межами строку, встановленого законом, його мав вирішувати колегіальний склад суду, до якого мало входити не менше трьох суддів.

Відповідно до частини третьої статті 18 цього Кодексу визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Як убачається з матеріалів справи, за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2023 року в цій справі визначено такий склад суду: Єзеров А. А. - головуючий суддя, Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Чиркін С. М., Рибачук А. І.

Отже, в розумінні наведених вище норм частини другої статті 123 та частини шостої статті 169 КАС України питання про повернення позовної заяви в частині без розгляду у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліки, мав би вирішувати колегіальний склад суду, визначений за результатами автоматизованого розподілу справи.

Подібного змісту правовий висновок Велика Палата зробила у своїх рішеннях раніше, зокрема, у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 9901/588/19 (провадження № 11-47заі20). Підстав для того, щоб не зважати чи ігнорувати такі висновки - нема.

Правильність такого висновку зауважується через системний аналіз норм КАС України, зокрема правил його статей 32 та 33, якими врегульовано здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово та колегією суддів. Із цього аналізу випливає, що законодавець запровадив колегіальний розгляд складних справ та перегляд справ судами апеляційної та касаційної інстанцій з метою додаткового забезпечення об`єктивності результатів судового розгляду таких справ.

Поряд із цим згідно із частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України саме суду у колегіальному складі (у разі розгляду справи колегією суддів відповідно до статті 33 КАС України) надано право залишення позовної заяви без розгляду у випадках, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявить сам суд після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Суд має право залишити позовну заяву без розгляду також, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на викладене Велика Палата вважає, що наведені вище обставини унеможливлюють розгляд апеляційної скарги по суті, позаяк питання повернення позовної заяви в частині вимог визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 вирішив неповноважний склад суду (суддя одноособово).

8. Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Велика Палата вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов квапливого й дочасного висновку про наявність підстав для повернення частини позовної заяви одноособово, що призвело до розгляду справи неповноважним складом суду.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, то оскаржувана частина ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2023 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на наведене, керуючись статтями 266 292 311 315 320 321 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2023 року щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог визнати протиправним висновок ВККС у додатку 5 до рішення від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 «не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду» (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язати Комісію вчинити необхідні дії для відновлення права позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або ухвалити рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, - скасувати, а справу в означеній частині заявлених позовних вимог направити для продовження розгляду до цього самого суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва О. М. Ситнік

Д. А. Гудима І. В. Ткач

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

Л. М. Лобойко