УХВАЛА

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/492/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

боржник - Споживче товариство "Гарант",

представник не з'явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник не з'явився,

кредитор - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

представник не з'явився,

кредитор - ОСОБА_5,

представник не з'явився,

ліквідатор - Томашук Микола Савелійович, особисто

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 19.09.2017

у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. (головуючий), Савченко Г.І., Юрчук М.І.

та на ухвалу Господарського суду Вінницької області (про розгляд кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк")

від 08.08.2017

у складі судді Міліціанова Р.В.

за заявою Споживчого товариства "Гарант"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/492/17 про банкрутство Споживчого товариства "Гарант", порушена ухвалою суду від 22.06.2017 за заявою голови ліквідаційної комісії боржника відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції ~law5~ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2017 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Томашука М.С., повідомлення про що розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 25.06.2017.

18.07.2017 до суду першої інстанції надійшла заява Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") з вимогами до Споживчого товариства "Гарант", в якій заявник просив визнати його кредиторські вимоги до боржника на суму 7 769 442,57 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника як майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями фізичної особи перед банком, та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2017 заяву ПАТ "УкрСиббанк" про визнання грошових вимог до боржника задоволено частково, визнано грошові вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до Споживчого товариства "Гарант" на суму 1 718 488 грн. як такі, що забезпечені майном боржника, та на суму 3 200
грн. судового збору у першу чергу задоволення реєстру вимог кредиторів, зобов'язано ліквідатора Томашука М.С. внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з договором іпотеки від 20.11.2007. У визнанні грошових вимог ПАТ "УкрСиббанк" на суму 6 050 954,57
грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.08.2017 залишено без змін.

Визнаючи частково заявлені ПАТ "УкрСиббанк" кредиторські вимоги до Споживчого товариства "Гарант" на суму 1 718 488 грн. та включаючи їх до реєстру окремо як забезпечені заставою майна боржника, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли до уваги договірну вартість предмета іпотеки в розмірі 1 718 488 грн., яка зазначена сторонами у договорі іпотеки на момент його укладення між банком та боржником-майновим поручителем.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ "УкрСиббанк" до Споживчого товариства "Гарант" на суму 6 050
954,57 грн., яка відповідає розміру фактичної заборгованості за кредитним договором, з огляду на те, що, на думку судів, законодавством про банкрутство не передбачено можливості включення до реєстру вимог кредиторів таких вимог, які перевищують договірну вартість майна застоводавця (іпотекодавця) у випадках банкрутства майнового поручителя за зобов'язаннями третьої особи.

Не погоджуючись з результатом розгляду спірних кредиторських вимог, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у визнанні грошових вимог в розмірі 6 050 954,57 грн. фактичної заборгованості за кредитним договором, на забезпечення якого вчинена майнова порука боржником у даній справі, та прийняти в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог ПАТ "УкрСиббанк" до Споживчого товариства "Гарант" на суму 6 050 954,57 грн., їх включення до реєстру вимог кредиторів як таких, що забезпечені заставою майна боржника. Скаржник доводив безпідставність висновків судів про відмову у визнанні його кредиторських вимог на спірну суму, яка не охоплюється вартістю предмета іпотеки, визначеною в договорі іпотеки на момент його укладення між банком-кредитором та боржником-майновим поручителем, та зазначав про його право на задоволення грошових вимог до боржника шляхом продажу заставного майна в ліквідаційній процедурі банкрута за ціною, визначеною ліквідатором на момент його продажу, а не на дату виникнення забезпечувальних правовідносин та повне задоволення його фактичних вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.

ПАТ "УкрСиббанк" вважає, що наведені ним у касаційній скарзі доводи щодо порядку визначення розміру забезпечених заставою майна боржника кредиторських вимог є достатніми підставами для відступлення судом касаційної інстанції від правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.03.2017 у справі №3-1591гс16 щодо обмеження розміру грошових вимог кредитора до майнового поручителя договірною вартістю предмета застави.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/492/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №902/492/17 за касаційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.08.2017 (про розгляд кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"), призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 13.03.2018 о 10 год. 30 хв.

Відповідно до частини 3 статті 302 ГПК України в редакції ~law6~ від 03.10.2017, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно з частиною 4 статті 303 ГПК України в редакції ~law7~ від 03.10.2017, про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частиною 4 статті 303 ГПК України.

Верховний Суд України у постанові від 29.03.2017 у справі №3-1591гс16 ( №918/169/16) у справі про банкрутство Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС", дійшов висновку про те, що " відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки", а також про включення до реєстру вимог кредиторів окремо спірних вимог ПАТ "Дельта Банк" у межах вартості предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору від 01.12.2010 №НКЛ-2005422/S-5 із додатковими договорами, у розмірі 100 259 500 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечених заставою майна боржника". При цьому, ВСУ погодився з правильністю висновків ВГСУ у постанові від 22.11.2016 в даній справі про відмову у визнанні грошових вимог банку на суму 729 775 407,27 грн. фактичної заборгованості за кредитним договором, на забезпечення якого було надано майнову поруку боржником.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08.08.2017 у справі №902/492/17, не може погодитися з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі №3-1591гс16 ( №918/169/16) з огляду на таке.

Виходячи з положень частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя на час формування реєстру вимог кредиторів повинен визначатися виходячи з дійсних на момент порушення справи про банкрутство зобов'язань за кредитним договором, як основним зобов'язанням. Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. На момент припинення забезпечувального зобов'язання, яке відбуватиметься за наслідком реалізації предмета застави у процедурі банкрутства заставодавця, юридичне значення матиме вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов'язання з майнової поруки на певну суму та залишок незадоволених вимог виключається з реєстру вимог кредиторів майнового поручителя-боржника.

Відтак, законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення як критерію визначення розміру забезпечених заставою (іпотекою) вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом (основним зобов'язанням) на момент порушення справи про банкрутство відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за заявою кредитора або даними обліку боржника).

Отже, визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо вимог, забезпечених заставою його майна, повинно враховувати реальний розмір заборгованості за кредитним договором, що існує на момент подання заяви кредитора, та з огляду на момент порушення справи про банкрутство.

З огляду на те, що колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 29.03.2017 у справі №3-1591гс16 ( №918/169/16) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, Суд дійшов висновку про передання справи №902/492/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law10~ від
03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Справу №902/492/17 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від
08.08.2017 (про розгляд кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк") і доданими до неї документами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк