УХВАЛА

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/15672/16-ц

провадження № 61-22989св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", подану його представником Нижником Дмитром Петровичем, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Бойка В. М., та рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Голоти Л. О., Берегового О. Ю., Луценко В.

В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог послалося на те, що 24 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №13/191к-07, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримала в кредит 50 000 доларів США на строк до 23 липня 2027 року із сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.

24 липня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору №13/191к-07.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року у цивільній справі №2-4129/2009 задоволено позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором і стягнено солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 358 073,97 гривень та судові витрати.

Вказане рішення, яке набрало законної сили 7 грудня 2009 року, відповідачі виконали у повному обсязі 6 липня 2015 року після його звернення до примусового виконання.

Оскільки зобов'язання, які виникли за рішенням Замостянського районного суду м.

Вінниці від 24 листопада 2009 року, виконані боржниками із порушенням строків, ПАТ "Універсал Банк" просив на підставі статті 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 нараховані на суму боргу інфляційні втрати за період з липня 2012 року по липень 2015 року у розмірі 272 136,22 гривень та 3% річних, нараховані за цей період, у розмірі 59 920,98 гривень, всього 332 057,20
гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року ПАТ "Універсал Банк" у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року не виконувалося більше трьох років саме з вини стягувача, так як позивач не довів, що вчиняв дії щодо своєчасного примусового виконання цього рішення та за його заявою відкривалось виконавче провадження. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України. Оскільки про причини пропуску цього строку банк не повідомив, не вказав на їх поважність і не просив їх поновити, а представники відповідачів у судовому засіданні просили застосувати наслідки спливу позовної давності, суд дійшов висновку про існування визначених статтею 267 ЦК України підстав для відмови у задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з липня 2012 року по травень 2015 року закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 205 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи в апеляційному суді.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Закриваючи провадження у частині вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з липня 2012 року по травень 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2016 року у справі № 127/13364/15-ц, яке набрало законної сили, ці вимоги уже вирішені.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 трьох процентів річних за період з червня по липень 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність цих позовних вимог, так як рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року у повному обсязі виконане 21 квітня 2015 року.

Оскільки кредит надавався позичальнику у іноземній валюті - доларах США, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, суд відмовив у стягненні з відповідачів інфляційних нарахувань на суму боргу.

Вирішуючи справу в частині позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк пропустив встановлений законодавством трирічний строк звернення до суду з вимогами про стягнення трьох процентів річних у порядку статті 625 ЦК України, який підлягає обчисленню з дня набрання законної сили рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, а саме з 7 грудня 2009 року. Оскільки цей позов банк подав 20 липня 2016 року, а відповідачі заявили про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовив у задоволенні вимог до ОСОБА_6 С з передбачених статтею 267 ЦК України правових підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2017 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року і рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що, закриваючи провадження у справі про стягнення заборгованості за період з липня 2012 року по травень 2015 року з тих підстав, що дане питання уже вирішено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 грудня 2016 року у справі № 127/13364/15-ц, апеляційний суд не звернув уваги на різний зміст позовних вимог і обставини у цих справах. Зокрема, у даній справі виник спір щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, натомість у справі № 127/13364/15-ц порушувалосяпитання про стягнення кредитної заборгованості, нарахованої після ухвалення рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року.

Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не врахував, що питання тотожності позовних вимог у вказаних справах уже розглядалося судом першої інстанції і ухвала суду про закриття провадження у цій справі з підстав, визначених статтею 205 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, скасована судом апеляційної інстанції із передачею справи для продовження розгляду.

На думку заявника, обов'язок зі сплати заборгованості за кредитним договором виник у боржників з часу набрання законної сили рішеннямЗамостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-4129/2009, проте божники виконали рішення лише у липні 2015 року. Вказане порушення за своєю правовою природою є триваючим, тому позовна давність до таких правовідносин не застосовується.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 2 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал банк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 13/191к-07, відповідно до умов якого остання отримала у кредит 50 000 доларів США на строк до 23 липня 2027 року із сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.

У цей же день між ВАТ "Банк Універсальний" та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору № 13/191к-07.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, ухваленим у цивільній справі № 2-4129/2009, стягнено солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 358 073,97 гривень та судові витрати.

Виконавчий лист на примусове виконання цього рішення виданий 25 січня 2012 року.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року на підставі заяви стягувача відкрито 16 квітня 2015 року. Боржникам запропоновано добровільно виконати рішення суду у строк до 23 квітня 2015 року.

З квитанцій № 17-3950590/С від 17 квітня 2015 року, № 20-3955847/С від 20 квітня 2015 року і № 21-395681/С від 21 квітня 2015 року суди встановили, що боржник ОСОБА_5 погасив заборгованість, стягнену рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, окремими платежами в розмірі 140 000
гривень, 140 000 гривень та 72 167 гривень відповідно.

24 квітня 2015 року заступником начальника Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 47253128 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4129/2009, виданого 25 січня 2012 року Замостянським районним судом м.

Вінниці, оскільки станом на 24 квітня 2015 рік боржником у добровільному порядку виконано рішення суду в повному обсязі, про що державному виконавцю надано оригінали квитанцій про сплату боргу від 17,20,21 квітня 2015 року.

Вказані кошти зараховані на рахунок кредитора 6 липня 2015 року.

Також судами встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 33
894,35 доларів США, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням рішення Замостянського районного суду м.

Вінниці від 24 листопада 2009 року за період з травня 2012 року по травень 2015 року. Це рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

У частині 3 статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

У даній справі суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, з підстав спливу позовної давності, перебіг якої розпочався від дня набрання зазначеним рішенням законної сили і, як наслідок, виникнення у відповідачів обов'язку сплатити стягнену рішенням заборгованість.

Касаційний суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, за змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов'язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Для цілей цієї статті грошовим вважається зобов'язання, виражене у грошових одиницях, тобто будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати, у тому числі судове рішення про стягнення заборгованості.

Системний аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке боржник не виконав, є підставою для стягнення з нього на користь кредитора сум, передбачених статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, за час прострочення виконання такого рішення.

Разом із тим, глава 19 ЦК України містить положення про позовну давність.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок відліку початку перебігу позовної давності наведено у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦКУкраїни, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦКУкраїни), початок перебігу якого починається з дня, коли кредитор дізнався про порушення грошового зобов'язання боржником.

Відповідних висновків щодо застосування статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями глави 19 ЦК України Касаційний цивільній суд у складі Верховного Суду також дійшов у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 331/3787/16-ц (касаційне провадження № 61-6863зпв18), від 5 грудня 2018 року у справі № 754/7151/15-ц (касаційне провадження № 61-10516св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 206/7190/14-ц (касаційне провадження № 61-5214св18), виклавши позицію про обрахування початку перебігу позовної давності з дня ухвалення судового рішення (набрання ним законної сили), яким визначене відповідне зобов'язання боржника.

У даній справі зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сплатити на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 358 073,97
гривень встановлене рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, яке набрало законної сили 7 грудня 2009 року, а з позовом про стягнення трьох процентів річних від зазначеної суми у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання банк звернувся 20 липня 2016 року.

Оскільки зміст статей 257, 261, 267, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що трирічна позовна давність до вимог про стягнення трьох процентів річних починає свій перебіг після набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, Касаційний цивільній суд у складі Верховного Суду вважає, що рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 рокув частині відмови у стягненні трьох процентів річних з підстав спливу позовної давності ухвалене з правильним застосуванням матеріального права і з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги ПАТ "Універсал Банк" без задоволення, а рішення апеляційного суду Вінницькоїобласті від 31 травня 2017 року у відповідній частині - без змін.

Проте у постанові від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17, від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність учасників правовідносин перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Ухвалення судами вищих інстанцій протилежних і суперечливих судових рішень у подібних правовідносинах при застосуванні одних і тих же норм матеріального права не відповідає принципу правової визначеності та може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання правовідносин у державі, що забезпечується у тому числі єдністю судової практики.

Оскільки Касаційний цивільній суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення передбачених статтею 625 ЦК України трьох процентів річних розпочинається від дня, коли кредитор дізнався про порушення грошового зобов'язання боржником, що у даній справі є днем набрання законної сили рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями глави 19 ЦК України у подібних правовідносинах.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 3 статті 403 ЦК України.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 127/15672/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", поданою представником НижникомДмитром Петровичем, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак