"Бурмич та інші проти України" - скарги на невиконання або несвоєчасне виконання рішень українських судів будуть безпосередньо до КМ Ради Європи (Стаття 6, 13, стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, Заяви №46852/13 та інші)

Фабула судового акту: справу розпочато відповідно до п’яти заяв проти України. Заявники скаржились на невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів, винесених на їх користь. Вони стверджували про порушення їхніх прав, гарантованих статтею 6 Конвенції та статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, статтею 13 Конвенції стосовно відсутності ефективного засобу юридичного захисту в національному законодавстві.

Усі заявники стверджували, що немає підстав для того, щоб розрізняти їхні справи від висновків Суду у своєму пілотному рішенні Юрія Миколайовича Іванова проти України (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 р.)

Справа Іванова стосувалася двох повторюваних проблем:

1. тривалого невиконання остаточних національних рішень та
2. відсутності ефективного національного засобу врегулювання цього питання.

Незважаючи на значний проміжок часу після винесення пілотного рішення у справі Іванова від 15 жовтня 2009 року, Україні поки не вдалося здійснити необхідні загальні заходи, здатні вирішити корінні причини системної проблеми, визначеної Судом, і забезпечити ефективний засіб захисту усіх потерпілих на національному рівні, незважаючи на основні рекомендації, надані протягом багатьох років, зокрема у п’яти проміжних резолюціях Комітету Міністрів Ради Європи і пілотному рішенні Суду, в яких було закликано Україну в першочерговому порядку прийняти необхідні заходи у своїй внутрішній правовій системі та прийняти рішучі дії без подальшої затримки, включаючи реалізацію наступної триступеневої стратегії:

• розрахунок суми боргу, що виникає внаслідок невиконання рішень;
• запровадження системи виплат за певних умов або альтернативне рішеннями для забезпечення виконання рішень, які ще не були виконані;
• запровадження необхідних коригувань у державному бюджеті з тим, щоб забезпечити достатні кошти для ефективного функціонування вищезгаданої платіжної схеми, а також необхідних процедур для забезпечення належного врахування бюджетних обмежень при прийнятті законодавства для запобігання ситуаціям невиконання рішень національних судів проти держави або державних підприємств;

Травале незапровадження належних загальних заходів Україною, залишаючи системну проблему невирішеною, призвело до того, що Суд був вимушений прийняти практику розгляду «справи типу Іванова» за прискореною спрощеною процедурою згрупованих судових рішень та ухвал, які по суті обмежуються лише твердженням про порушення та призначення справедливої сатисфакції. Проте така судова політика групового розгляду рішень не мала суттєвого впливу на загальну системну проблему, виявлену у справі Іванова.

ЄСПЛ зауважив, що він знаходиться під ризиком початку роботи в якості частини української системи правосуддя та підміни себе українським органам влади у вирішенні проблеми «адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів»,

Після реєстрації перших «заяв типу Іванова» у 1999 році, Суд отримав близько 29,000 аналогічних заяв. Оскільки юридичні питання, що стосуються Конвенції у частині тривалого невиконання національних рішень в Україні, вже були вирішені у пілотному рішенні у справі Іванова. Таким чином, Суд виконав свою функцію відповідно до статті 19 Конвенції. Зокрема, він визначив системний недолік, що це є порушенням Конвенції, і надав вказівки щодо загальних заходів, які слід прийняти за статтею 46 для задовільного виконання судового рішення, з тим щоб забезпечити юридичний захист та відшкодування шкоди всім жертвам, минулим, теперішнім і майбутнім, виявленого системного порушення.

Ця справа та всі подібні справи, що розглядаються в Суді, а також будь-які подібні майбутні справи, які будуть подаватися до Сулу, є невід'ємною частиною процесу виконання пілотного рішення. Вирішення цих справ, включаючи окремі заходи з відшкодування, обов'язково повинні охоплюватися загальними заходами виконання, які повинні бути запроваджені Украхною під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи. Отже, всі подібні випадки підлягають вирішенню під час процесу виконання, і вони повинні бути сповіщені Комітету Міністрів в якості органу, який за механізмом Конвенції несе відповідальність щодо нагляду за відшкодуванням та відновленням справедливості для всіх постраждалих від системної проблеми, виявленої у пілотному рішенні

В результаті ЄСПЛ прийшов до висновку, що продовження розгляду цієї справи не є виправданим у значенні п. 1 (с) статті 37 ЄКПЛ. У всіх таких випадках кожен наявний і майбутній заявник є "потерпілим" у значенні статті 34 ЄКПЛ, який має право на те, щоб пілотне рішення було повністю виконано на національному рівні 46 та отримати "адекватне та достатнє відшкодування", як це передбачено п'ятим пунктом резолютивної частини у справі Іванова. Таке ж міркування стосується майбутніх аналогічних справ. Суд може вилучити їх з реєстру справ і передати безпосередньо до Комітету Міністрів, крім тих заяв, які будуть визнані неприйнятними відповідно до статті 35 ЄКПЛ.

Переклад тексту рішення читайте за посиланням.

Аналізуйте судовий акт:

• Юрій Миколайович Іванов проти України (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 р.)
• «Войтенко проти України», № 18966/02, 29 червня 2004 р.,
• «Ромашов проти України», № 67534/01, 27 липня 2004 р.,
• «Кучеренко проти України», № 27347/02, 15 грудня 2005 р.
• «Шмалько проти України», № 60750/00, 20 липня 2004 р.,
• «Полтораченко проти України», № 77317/01, 18 січня 2005 р.).