Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції

Господарський кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

1400

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

2. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

3. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

4. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання.

5. Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.

6. Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

7. Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

8. До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

9. Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

10. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

35/429

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Скасування судами рішень НБУ та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів щодо неплатоспроможності банку обумовили визнання недостовірною інформації про банк на веб-сайті Фонду (Справа № 910/14236/16, 10.05.17)

Ця справа є цікавою не стільки з точки зору конкретних взаємин між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та окремим банком, скільки докладним викладенням теорії способу захисту юридичних осіб від дифамації, а також висвітлення нормативно-правової бази з цих питань.

Банк (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд, відповідач). вимагаючи визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, яка була розповсюджена на офіційному веб-сайті відповідача в рядв прес-резізів.

Серед них, зокрема, під назвами: "Фонд подав заяви до ГПУ та СБУ: за одну ніч приватний нотаріус перереєстрував ПАТ "УКРІНКОМ" на колишнього власника - існує загроза виведення активів банку"; "…Станом на сьогодні, невстановлені особи намагаються заволодіти активами банку і перевести їх на третю компанію…», тощо.

Крім того позивач просив визнати дій Фонду такими, що завдали шкоди діловій репутації Банку; зобов'язати Фонду спростувати недостовірну інформацію та стягнути з Фонду 90 000, 00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов задоволено частково, з чим також погодився і ВГСУ, розглядачи касаційну скаргу Фонду. В основу свого рішення суд поклав наступні приписи чинного законодавства та судження щодо обставин справи.

У ч. 2 ст. 34 ГК України закріплено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Судами також було встановлено, що на момент поширення інформації на офіційному веб-сайті Фонду всі рішення Правління Національного банку України та виконавчої дирекції Фонду, що стосуються віднесення Банку до категорії неплатоспроможних і наступних процедур, були визнано незаконними та скасовані відповідними адміністративними судами.

Отже відповідачем не доведено, що розповсюджена ним інформація на офіційному сайті щодо Банку є достовірною. Враховуючи негативний характер розповсюдженої інформації, суди дійшли обгрунтованого висновку, що висвітлена відповідачем інформація є висновком останнього, що не відповідає дійсності.

Разом з тим суди зазначили, що належними та допустимими доказами не доведено того, що внаслідок поширення недостовірної інформації Банку було завдано моральної шкоди на суму 90 000,00 грн, що обумовило відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.