Стаття 104. Проведення експертизи на замовлення учасників справи

Кодекс адміністративного судочинства України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

2381

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

2. Порядок проведення експертних досліджень та складення висновків експерта за результатами проведеного позасудового експертного дослідження визначається відповідно до законодавства.

3. Якщо позасудове експертне дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має повідомити про це особу, яка до нього звернулася, в порядку, визначеному частиною четвертою статті 106 цього Кодексу.

4. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об’єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов’язку доказування.

5. Висновок експерта, складений за результатами позасудового експертного дослідження, під час якого був повністю або частково знищений об’єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта.

6. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

7. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов’язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

8. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

104/398

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Витрати на проведення експертизи на замовлення позивача до звернення до суду із позовом НЕ входить до складу судових витрат та з іншої сторони НЕ стягується (ВС/КАС у справі № 824/647/19-а від 16.12.2020)

Однією із новел Кодексу адміністративного судочинства після внесення до нього змін стала можливість проведення експертизи за ініціативою позивача до подання позову до суду, так зване позасудове експертне дослідження (ст. 104 КАС України).

Виходячи з норм ст. 132, 137 КАС України за загальним правилом витрати пов’язані із залученням експертів відносяться до судових витрат та підлягають стягненню зі сторони, яка «програла» справу.

Але це правило є загальним, а тому містить певні виключення.

У даній справі підприємство судилось з податковим органом та до подачі позову до суду на своє замовлення отримало висновок експерта, який став однім із доказів та підставою для задоволення позову.

Після постановлення позитивного для позивача рішення підприємство звернулось із заявою про постановлення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на проведення експертизи).

Суд першої інстанції та апеляційний суд із такими вимогами погодились виходячи з того витрати підприємства на проведення експертизи виникли у зв`язку зі збиранням доказів та підготовкою позову у даній справі, тому ці судові витрати пов`язані з розглядом справи та підлягають розподілу в порядку, передбаченому КАС України. Факт замовлення експертизи до моменту звернення з позовом не впливає на пов`язаність вказаних вище судових витрат з розглядом справи і не може бути підставою для відмови в їх відшкодуванні.

Податківцями на вказане рішення було подано касаційну скаргу, яку останні вмотивували тим, що вказані витрати не можуть бути судовими витратами у зв`язку із тим, що експерт не залучений учасником справи, на момент проведення експертизи судочинство у справі не здійснювалось. Відносини між позивачем та експертом виникли поза судовим процесом. Отже вказані витрати не можуть вважатися таким, що були пов`язані з розглядом справи.

Касаційний адміністративний суд з такими твердженнями органу податкової служби погодився скасувавши додаткове рішення місцевого адміністративного суду та відмовивши у задоволенні заяви позивача.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно норм ст. 137 КАС України судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Отже Кодексом адміністративного судочинства України встановлено порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

У даній справі оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми ч. 8 ст. 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).