ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 909/693/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - Давидович М.І., Держицький І.Р.; відповідача - Петраш Ю.Л.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від08.06.2016у справі № 909/693/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"простягнення 202 163, 95 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27" (далі - ТОВ "Проммонтаж-СУ-27") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - ТОВ "Карпатнафтохім") про стягнення суми заборгованості за виконані роботи згідно договору в розмірі 202 163, 95 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2013 порушено провадження у справі № 909/693/13 за позовом ТОВ"Проммонтаж-СУ-27" до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 202 163, 95 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Калашник В.О.) від 01.03.2016 ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" відмовлено у позові.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) від 08.06.2016 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, якою залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2016, ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2013 про задоволення позовних вимог повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, судом не надано належної оцінки доказам.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.03.2017.

На адресу суду 23.02.2017 від ТОВ "Карпатнафтохім" надійшли заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Проммонтаж-СУ-27", в яких відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено на 15.03.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2017 задоволено клопотання ТОВ "Карпатнафтохім" про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.03.2017, в режимі відеоконференції.

У зв'язку з участю судді Палія В.В. у форумі на підставі п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у даній справі та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено такий склад колегії: Студенець В.І. - головуючий, судді Селіваненко В.П., Бондар С.В.

У засіданні суду, призначеному на 15.03.2017, було оголошено перерву до 05.04.2017.

ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" через канцелярію суду 05.04.2017 було подано додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові помилково було встановлено фактичні обставини щодо використання підрядником матеріалів замовника під час виконання додаткових робіт, матеріали про які зазначено у постанові є матеріалами підрядника - ТОВ "Проммонтаж-СУ-27".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 продовжено строк розгляду спору у даній справі на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено на 19.04.2017.

На адресу суду 14.04.2017 від ТОВ "Проммонтаж-СУ-27" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

Від ТОВ "Карпатнафтохім" на адресу суду 18.04.2017 надійшли заперечення на додаткові пояснення до касаційної скарги ТОВ "Проммонтаж-СУ-27".

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ"Промонтаж СУ-27" (підрядник) і ТОВ "Карпатнафтохім" (замовник) 19.05.2011 було укладено договір № А201101926 на виконання підрядних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати відповідно до умов договору комплекс робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди як матеріалами замовника так і власними матеріалами згідно з специфікацією, що є додатком № 1 до договору (п. 1.1 договору).

Замовник зобов'язався прийняти й оплатити дану роботу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору). Підрядник зобов'язався виконувати всі вказівки замовника з приводу виконання роботи (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт становить 273 350, 40 грн, яка може бути збільшена або зменшена відповідно до фактично виконаних об'ємів робіт. У випадку виникнення додаткових об'ємів робіт оформляється додаток до цього договору.

Зміна вартості робіт підлягає обов'язковому письмовому погодженню двох сторін (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що термін виконання робіт травень-грудень 2011 року.

Згідно з п. 6.1 договору здача-приймання виконаних робіт, відповідно до умов розділу 6 договору, здійснюється не пізніше третього числа місяця наступного за звітним з оформленням акту типової форми КБ-2В, довідки про вартість типової форми КБ-3, податкової накладної.

Оплату за виконані роботи замовник проводить щомісячно протягом 10 днів після підписання актів форми КБ-2В та довідок форми КБ-3 (п. 7.2 договору).

Пунктом 8.1 передбачено, що підрядник взяв на себе зобов'язання, зокрема виконати всі роботи, які визначено у договорі та додатках до нього, в повному обсязі та у встановлені строки і передати замовнику; виконати за взаємною згодою з замовником всі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт.

Сторони погодили також додатки № 1, № 2 та № 3 до цього договору - специфікацію на роботи, графік виконання робіт, договірну ціну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після виконання підрядником визначених умовами договору основних робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди, представниками замовника було складено дефектні акти, згідно з даними яких, визначили необхідність виконання відповідних додаткових робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди.

На підставі вказаних дефектних актів, ТОВ "Карпатнафтохім" виготовлено локальні кошториси №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, у яких містяться посилання на вказані дефектні акти.

ТОВ "Проммонтаж СУ-27" були складені відповідні акти форми КБ-2В і довідки форми КБ-3 на загальну суму 202 163, 95 грн, яка відповідає підсумковій сумі усіх трьох кошторисів №2-1-1/11-5830-р, №2-1-1/11-5828-р і №2-1-1/11-5686-р, які направлені замовнику для прийняття, підписання та оплати.

Оскільки замовник вказаних документів не підписав і не повернув підряднику, оплати не провів, 25.05.2012 і 09.08.2012, підрядник звертався з листами до замовника щодо врегулювання питання погашення заборгованості.

ТОВ "Карпатнафтохім" 28.08.2012 надіслало ТОВ "Проммонтаж СУ-27" листа, із змісту якого вбачається, що замовник вважає укладений між сторонами договір виконаним в повному обсязі і передбачені ним роботи - оплаченими, а підстав для оплати додаткових робіт на суму 202 163, 95 грн замовник не вбачає.

Отже, предметом даного спору є матеріально-правова вимога ТОВ "Проммонтаж СУ-27" про стягнення з ТОВ "Карпатнафтохім" суми заборгованості за виконані роботи згідно договору в розмірі 202 163, 95 грн.

У п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що згідно із статтею 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 11112 ГПК України), повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду (п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України").

Суд касаційної інстанції, передаючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що господарськими судами не було дано належної правової оцінки тим обставинам, що сторонами були складені дефектні акти, якими була підтверджена необхідність виконання додаткових робіт, на їх підставі була складена відповідна проектно-кошторисна документація, і зазначені документи містять підписи та печатки обох сторін, а складені сторонами кошториси визначені як додатки до спірного договору. Окрім того, позивач як на підтвердження факту виконання додаткових робіт посилається на акти виконаних робіт на загальну суму 202 163, 95 грн, зокрема за вересень 2011 року на суму 42 809, 16 грн, за вересень 2011 року на суму 65 772, 36 грн, за жовтень 2011 року на суму 93 582, 43 грн, разом з тим, суди попередніх інстанцій, не зважаючи на вказівки суду касаційної інстанції, не перевірили обґрунтованість мотивів відмови ТОВ "Карпатнафтохім" від підписання зазначених актів.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що мотивами відмови відповідача від підписання актів за нібито виконані роботи, та як наслідок оплати заборгованості перед позивачем слугують факти, а саме: 1) невиконання позивачем робіт, які є предметом спору; 2) відсутності будь-яких замовлень відповідача, пропозицій позивача про необхідність виконання додаткових робіт; 3) відсутність доказів передачі відповідачем позивачу кошторисів; 4) відсутність факту передачі оригіналів актів КБ-2 та КБ-3 для належного спростування невиконання додаткових робіт.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач стверджує, що при виконанні додаткових робіт згідно умов договору № А201101926 від 19.05.2011 він використав матеріал відповідача, які, як встановлено місцевим судом, йому не передавались. Будь-яких додаткових матеріалів без відповідного документального оформлення відповідач позивачу не передавав, а представниками позивача не приймалось. Враховуючи, що всі матеріали видавались представникам позивача лише на підставі їх письмових заявок, суди дійшли висновку, що будь-яких підстав видавати такі матеріали без їх бухгалтерського оформлення у відповідача не було. Даний факт, за висновками судів попередніх інстанцій, беззаперечно свідчить про те, що додаткові роботи позивачем ні в межах договору № А201101926 від 19.05.2011, ані поза межами договірних зобов'язань не виконувались, та не могли бути виконанні без видачі відповідних матеріалів. В іншому випадку, у відповідача виникали б цілком законні підстави вимагати повернення невикористаних матеріалів ТМЦ, відповідно до п.8.1.8. договору. Докази одержання позивачем у відповідача матеріалів, використаних в процесі виконання спірних додаткових робіт (вказаних у спірних актах приймання-передачі виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) в матеріалах справи, та й взагалі, відсутні. Зазначені факти, свідчать про обґрунтованість мотивів відмови відповідача від вимог позивача про оплату заборгованості за виконання додаткового об'єму робіт, які є предметом спору.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

До предмета доказування у даній справі входять обставини щодо фактичного виконання чи невиконання ТОВ "Проммонтаж СУ-27" додаткових робіт за договором № А 201101926 від 19 травня 2011 року, передбачених в Кошторисі №11- 5828-р "Ремонт обладнання, трубопроводів, арматури" на суму 72 590, 00 грн, Кошторисі № 11-5686-р "Ремонт устаткування" на суму 35 007, 00 грн, Кошторисі № 11-5830-р "Ремонт обладнання, трубопроводів, арматури" на суму 25 307, 00 грн.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 5, частини першої статті 84 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2015 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Незалежному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7.

Оплата за проведення судової експертизи була покладена на позивача - ТОВ "Проммонтаж СУ-27".

Проте, як вбачається з матеріалів даної справи, ТОВ "Проммонтаж СУ-27" не виконало вимог суду щодо оплати за проведення судової експертизи, а тому, ухвала місцевого суду залишена експертом без виконання, а матеріали справи були повернуті до Господарського суду Івано-Франківської області. З огляду на викладені обставини, суд продовжив розгляд справи за наявними у ній матеріалами, з урахуванням правових позицій сторін, щодо предмета спору та доводів в обґрунтування заперечень.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання призначення судової експертизи" зазначено, що відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2016 зазначено, що позивачем в строки визначені судовим експертом не проведено оплату за проведення судової будівельно-технічної експертизи, поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2016. В засіданні суду, призначеному на 01.03.2016, місцевим господарським судом ухвалено рішення.

Таким чином, судом першої інстанції не було вчинено всіх належних процесуальних дій, передбачених п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання призначення судової експертизи" для забезпечення проведення судової експертизи у даній справі.

Окрім того, у п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання призначення судової експертизи" зазначено, що якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК України, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду.

Виклик спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі. Спеціаліст вправі відмовитися від надання пояснень, якщо наявних у нього матеріалів недостатньо або він не має необхідних знань.

Відповідні пояснення спеціаліста не є висновком експерта.

За наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта.

З врахуванням викладеного, а також пояснень ТОВ "Проммонтаж СУ-27", згідно з якими ОСОБА_7, котрим було підписано локальні кошториси зі сторони ТОВ "Карпатнафтохім", і котрий неодноразово викликався в судові засідання судами попередніх інстанцій, в якості спеціаліста, давав в суді протилежні пояснення щодо фактичного як виконання, так і невиконання ТОВ "Проммонтаж СУ-27" спірних додаткових робіт, в матеріалах справи відсутні пояснення відповідного спеціаліста у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі.

Таким чином, судами не було перевірено обставин підписання трьох підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту) до кожного із трьох локальних кошторисів, які підписані від замовника його працівниками ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які згідно письмових пояснень позивача є посадовими особами: представник кошторисної служби, старший механік та інженер, відповідно.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що при виконанні додаткових робіт згідно умов договору № А201101926 від 19.05.2011 будь-яких додаткових матеріалів без відповідного документального оформлення відповідач позивачу не передавав, а представниками позивача не приймалось і, враховуючи, що всі матеріали видавались представникам позивача лише на підставі їх письмових заявок, суди дійшли висновку, що будь-яких підстав видавати такі матеріали без їх бухгалтерського оформлення у відповідача не було, колегія суддів зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій, при цьому, не було враховано положення п. 1.1 договору, згідно з яким замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати відповідно до умов договору комплекс робіт по ремонту технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди як матеріалами замовника так і власними матеріалами згідно з специфікацією, що є додатком № 1 до договору.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки та не перевірено доводів ТОВ "Проммонтаж СУ-27" щодо фактичного допуску його працівників на територію ТОВ "Карпатнафтохім" для виконання спірного об'єму робіт, а також щодо обґрунтованої необхідності виконання таких робіт для належного функціонування технологічних трубопроводів, металоконструкцій та устаткування цеху з виробництва хлорвінілу, вінілхлориду і каустичної соди.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-СУ-27" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2016 у справі № 909/693/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Селіваненко В.П.