ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 922/3383/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Дроботової Т.Б. Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017у справі922/3383/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"доКомунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської радиза участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській областіпрозобов'язання вчинити певні діїУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Волощук П.Ю. (представник за дов. від 29.12.2016);

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися;

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради, третя особа - Відділ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській області про зобов'язання відповідача припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу та вважати договір про умови експлуатації будинкового лічильника укладеним в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"; зобов'язано відповідача припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу; визначено вважати укладеним договір про умови експлуатації будинкового лічильника в редакції позивача, викладеній у позовній заяві.

Рішення суду, мотивоване тим, що обов'язковість укладення договору про умови експлуатації будинкового лічильника встановлена Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що нормами чинного законодавства не встановлено типової чи примірної форми відповідного виду договору.

Також скаржник зазначає, що вимога позивача про визнання укладеним договору про експлуатацію будинкового лічильника не відповідає способу захисту порушеного права, визначеного статтею 16 Цивільного кодексу України та статтями 20, 187 Господарського кодексу України.

Крім того, на думку скаржника, для укладення такого виду договору необхідно дотримання певних передумов, що не було враховано позивачем.

У відзиві ПАТ "Харківгаз" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 залишити без з змін з підстав, викладених у відзиві.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Харківській області в письмових поясненнях наданих до Вищого господарського суду України просить розглянути справу за відсутності її поважного представника та з урахуванням пояснень наданих 27.11.2016 року до господарського суду Харківської області.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016 р. ПАТ «Харківгаз» направлено Красноградському управлінню з експлуатації газового господарства ПАТ «Харківгаз» технічні умови на встановлення загальнобудинкового вузла обліку витрат газу, з додатком до Технічних умов (ТУ) №15-01-9, на підставі яких ТОВ «УКРНДІІІНЖПРОЕТ» розроблений робочий проект «Встановлення загальнобудинкового вузла обліку витрат газу на багатоквартирний житловий будинок за адресою: Харківська область Лозівський район, м. Лозова 4, мкрн., 72».

Листом від 01.09.2016р. № 01-13/2106 позивач надіслав відповідачеві для розгляду та підписання договір про умови експлуатації будинкового лічильника за адресою: м. Лозова, мікрорайон 4, буд. 72, з проханням в найкоротший термін підписати та повернути один екземпляр договору, у відповідь на який листом від 14.09.2016р. №3832 КП «Житлова управляюча компанія» повідомило про неможливість підписання договору та його повернення у зв'язку з численними порушеннями чинного законодавства, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», які кореспондуються з приписами пункту 5.1 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005р. N 618 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006р. №67/11941 та приписами пункту 4 розділу 1 глави 10 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1379/27824, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку.

З наведених вище норм права слідує, що передача природного газу має здійснюватись за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу, оператор газорозподільної системи і балансоутримувач будинку (власник) зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також балансоутримувач зобов'язаний забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з умов договору про експлуатацію будинкового лічильника який є предметом спору, вбачається, що він складений на виконання приписів Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, а отже укладення такого виду договору є обов'язковим.

Зі змісту статті 179 Господарського кодексу України вбачається, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, а саме: проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За таких обставин, враховуючи відсутність протоколу розбіжностей, складеного відповідачем щодо жодного з пунктів договору, який є предметом спору, а також відсутність правового обґрунтування щодо невідповідності жодного з пунктів цього договору вимогам чинного законодавства та те, що умови договору, запропонованого позивачем, відповідають вимогам чинного законодавства, не порушують прав відповідача та не ставлять його заздалегідь у невигідне для нього становище, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що вимога позивача про визнання укладеним договору не відповідає способу захисту порушеного права, визначеного статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних рішень і постанови.

Так судами надавалась оцінка вказаним доводам відповідача та було зазначено, що в поданій позовній заяві позивачем викладений проект договору, який позивач просить суд вважати укладеним, а отже позивачем чітко визначені позовні вимоги з дотриманням п.1 ч.1 статті 57 ГПК України, за приписами якої до позовної заяви додається : у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи.

Точність юридичного формулювання: «спонукання укласти договір в редакції позивача» чи «визнати договір укладеним в редакції позивача» не може завадити суду розглянути переддоговірний спір та реалізувати право позивача, передбачене статтями 55, 124 Конституції України та п.1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на судовий захист.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що нормами чинного законодавства не встановлено типової чи примірної форми відповідного виду договору, не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, оскільки вони були враховані судами попередніх інстанцій з наданням відповідної оцінки, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами справи.

Отже, оскільки скаржником правомірних висновків судів попередніх інстанцій не спростовано, а судом касаційної інстанції порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі №922/3383/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Т.Б. Дроботова