ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 904/10253/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши касаційну скаргу Корпорації "Веесві"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017у справі№904/10253/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест"доКорпорації "Веесві"простягнення 120 000 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" звернулось з позовом до Корпорації "Веесві" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 120 000 грн., перерахованих двома платежами: 70 000 грн. - 09.04.2013 та 50 000 грн. - 18.04.2013. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірні грошові кошти перераховувались ним у порядку надання відповідачеві безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договорами № 09/04 від 09.04.2013 та № 18/04/1 від 18.04.2013., права вимоги за якими позивач відступив новому кредиторові - Товариству з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" за договорами №№ 1-18, 2-18 від 18.08.2015. Позивач вказував на те, що за результатом вирішення спору між новим кредитором та відповідачем про стягнення відступленої позивачем суми боргу рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 у справі №904/10009/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, була встановлена відсутність правової підстави для виникнення заборгованості відповідача за договорами про надання йому безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Зважаючи на вказані судові рішення, позивач та новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" розірвали укладені між ними договори про відступлення права вимоги. При цьому позивач посилався на приписи статей 11, 1212 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016, ухваленим суддею Колісник І.І., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача (09.04.2013 та 18.04.2013) грошові кошти за відсутності між сторонами господарських взаємовідносин, що встановлено рішеннями господарських судів у справі №904/10009/15. Проте, з огляду на те, що позивач одразу ж після перерахування спірних грошових коштів на банківський рахунок відповідача мав усвідомлювати можливість судового захисту своїх прав у спосіб стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, а не відступати права їх вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд", не маючи у наявності укладених з відповідачем договорів про надання поворотної фінансової допомоги, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, який розпочався з 10.04.2013 - щодо стягнення грошових коштів у сумі 70 000 грн.; з 19.04.2013 - щодо стягнення грошових коштів у сумі 50 000 грн. При цьому суд керувався приписами статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Березкіної О.В. - головуючого, Дарміна М.О., Чимбар Л.О., постановою від 14.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що майнове право позивача на повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів та відповідно про порушення свого права, позивачу стало відомо лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10009/15, яким було визнано відсутність договірних правовідносин між сторонами, тобто, з 02.06.2016, а не з моменту перерахування грошових коштів позивачем на адресу відповідача, як вважає суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 256, 261, 1212 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Корпорація "Веесві" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що порушення прав та інтересів позивача у справі мало місце починаючи з моменту перерахування спірних грошових коштів відповідачу, оскільки таке перерахування здійснювалось посилаючись на договори, які були неукладеними та не створювали жодних правових наслідків для сторін. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 256, 257, 261, 513 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 10.04.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Корпорації "Веесві" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до банківської виписки за 09.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" було перераховано на банківський рахунок Корпорації "Веесві" 70 000 грн. з призначенням платежу: "надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 09/04 від 09.04.2013 без ПДВ". Відповідно до банківської виписки за 18.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" було перераховано на банківський рахунок Корпорації "Веесві" 50 000 грн. з призначенням платежу: "надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору № 18/04/1 від 18.04.2013 без ПДВ". За змістом пунктів 1, 4 договорів про відступлення права вимоги №№ 1-18, 2-18 від 18.08.2015, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" (далі - новий кредитор), первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013 на суму 50 000 грн. та 70 000 грн. відповідно. Згідно з актами приймання-передачі документів за вказаними договорами про відступлення права вимоги первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та № 09/04 від 09.04.2013 разом із виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" щодо перерахування коштів у сумі 50 000 грн. та 70 000 грн. За наслідком розгляду справи № 904/10009/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" до Корпорації "Веесві", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Трейдінг Груп" про стягнення 683 729,82 грн., рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 у позові було відмовлено повністю. При цьому судом було встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності правової підстави для виникнення у відповідача заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки примірники цих договорів, наданих позивачем та третіми особами, не містять підпису з боку Корпорації "Веесві" та укладення цих договорів ним заперечується. Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та Вищого господарського суду України від 26.10.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 року залишено без змін. Також судами встановлено, що 21.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Білтек Буд" уклали договори про розірвання договору про відступлення права вимоги № 1-18 від 18.08.2015 на суму 50 000 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 18/04/1 від 18.04.2013 та договору про відступлення права вимоги № 2-18 від 18.08.2015 на суму 70 000 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 09/04 від 09.04.2013. У якості підстави для розірвання вказаних договорів сторони послались на встановлену судом апеляційної інстанції у справі №904/10009/15 відсутність правової підстави для виникнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" до Корпорації "Веесві" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 120 000 грн. Підставою позову визначено відмову відповідача у поверненні безпідставно отриманих від позивача спірних грошових коштів. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відтак, установивши те, що між сторонами відсутні господарські відносини, а отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх повернення позивачу. Водночас згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З цього положення випливає висновок про те, що до моменту порушення цивільного права позовна давність не починає свого перебігу. Таким чином, визначальним моментом по даній справі є встановлення початку перебігу строку позовної давності. Судом апеляційної інстанції правомірно враховано те, що дата перерахування позивачем грошових коштів не може вважатись днем, коли особа довідалась про порушення свого права, у розумінні частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки здійснення платежу з посиланням на договір про надання поворотної фінансової допомоги, жодним чином його право не порушує. Відтак, майнове право позивача на повернення безпідставно отриманих відповідачем коштів та відповідно про порушення свого права, позивачу стало відомо лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10009/15, яким було визнано відсутність договірних правовідносин між сторонами, тобто, з 02.06.2016, а не з моменту перерахування грошових коштів позивачем на адресу відповідача. За таких установлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, а відтак і наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації "Веесві" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі №904/10253/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

В. Корсак