ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 910/13041/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Сибіги О.М.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 17.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/13041/16 господарського суду міста Києваза позовомКонцерну "Міські теплові мережі"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"проспонукання до укладення договору

За участю представників сторін:

Від позивача - Литвиненко Ж.М. (дов. від 11.07.16)

Від відповідача - Литвин П.В. (дов. від 14.04.17)

У зв'язку з перебуванням судді Бакуліної С.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Сибіга О.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про спонукання укласти договір постачання природного газу в редакції, запропонованій позивачем.

Рішення від 05.10.2016 господарського суду м. Києва (суддя С.О. Чебикіна) в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що постачання природного газу не є предметом діяльності позивача, докази наявності ліцензії на постачання природного газу позивачем не надано, а отже позивач є споживачем, а відповідач гарантованим постачальником природного газу. Суд також прослався на те, що у Концерну "Міські теплові мережі" наявна заборгованість за поставлений природний газ перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постановою від 17.01.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Тищенко А.І. суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. рішення господарського суду м. Києва скасовано, позов задоволено, постановлено вважати договір постачання природного газу 2016 року укладеним у відповідній редакції. При прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач виконав умову, встановлену Постановою КМУ № 758 від 01.10.2015 та Постановою КМУ № 332 від 29.04.2016, надав та виконує погоджений виконавчим органом ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складений на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснює поточні розрахунки за використаний природний газ. При цьому суд послався на те, що відповідач незаконно, всупереч нормам чинного законодавства, ухиляється від виконання покладеного на нього Постановою КМУ № 758 обов'язку постачати природний газ виробнику теплової енергії - Концерну "Міські теплові мережі", враховуючи, що Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКІІ від 30.09.2015 № 2496, визначено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору. В той же час, позивач повністю розрахувався з відповідачем за спожитий в 2015 році за договором №1514/15-БО-13 природний газ (для категорії бюджетні установи/організації та інші споживачі), має переплату за поточне (2016 року) споживання природного газу по вищевказаній категорії споживачів згідно договору №4462/16-БО-13, що підтверджується відповідними доказами - актами звірки між сторонами.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.179, 187 Господарського кодексу України, Постанови КМУ № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".

Концерн "Міські теплові мережі" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2015 року між Концерном "Міські теплові мережі" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір №4462/16-БО-13, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання постачати позивачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам та який було укладено строком на період з січня по березень 2016 року включно.

Зазначений договір припинив свою дію в частині реалізації газу 31.03.2016 відповідно до розділу 12 укладеного договору, однак фактично постачання природного газу не припинено.

Листом від 22.04.2016 № 2367/19 Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до відповідача з пропозицією внесення змін до договору № 4462/16-БО-13 стосовно продовження встановленого договором періоду постачання природного газу, у відповідь на який ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 19.05.2016 № 26-2401/1.2-16 повідомило про відмову в укладенні договорів на постачання природного газу категорії споживачів "бюджетні станови/організації та інші споживачі" до повного погашення заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" за спожитий природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг зазначеній категорії споживачів.

Подальше листування сторін протягом червня 2016 року, в тому числі повідомлення Концерну "Міські теплові мережі" про повне погашення заборгованості за договором №4462/16-БО-13, як і пропозиція підписати додаткову угоду до цього договору або надати новий договір для укладання, виявилися безрезультатними.

Основною метою діяльності позивача відповідно до п.2.1. Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Посилаючись на те, що фактично постачання природного газу Концерну "МТМ" за всіма категоріями споживачів НАК "Нафтогаз України" не припинено, однак, відповідач ухиляється від оформлення договірних взаємовідносин щодо постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом діяльності концерну згідно п.2.1. Статуту є виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут; експлуатація системи вуличної розподільчої теплової мережі (магістральних і внутрішньо квартальних теплових мереж), транспортування теплової енергії і т.ін.

Тобто, позивач є постачальником теплової енергії для споживачів у тому числі "захищених споживачів", якими відповідно до п.10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" є побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживач - фізична особа, фізична особі-підпрпємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Одним із принципів функціонування ринку природного газу є забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу (п.1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно п.п. 3 п. 1 розділу 2 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила) підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов'язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Прем'єр-міністром України В. Гройсманом в квітні 2016 року було надано доручення № 361 щодо вжиття заходів безперебійного постачання природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №230 від 27.05.2015 доручено Концерну "Міські теплові мережі" забезпечити безперебійне постачання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам м.Запоріжжя (за винятком зупинок для проведення ремонтних робіт).

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №177 від 06.04.2016 вирішено: "Концерну "Міські теплові мережі", підприємствам та організаціям м.Запоріжжя здійснюючим теплопостачання, провести відключення споживачів теплової енергії від систем опалення". При цьому, про відключення від систем гарячого водопостачання в даному рішенні, ані в будь-якому іншому рішенні органу місцевого самоврядування, не йдеться.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що в розумінні ст. 179 Господарського кодексу України на Концерн "Міські теплові мережі" покладено обов'язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів. В свою чергу, такий обов'язок може бути виконаний позивачем за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії.

Згідно п. 15 Постанови КМУ № 758 виробник теплової енергії до 1 квітня 2017 має право придбати природний газ у НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії релігійних організацій та/або для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015р. поширювалася дія статті 19 -1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Згідно п.п. 27 п.1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник природного газу - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Тобто, норми спеціального закону в сфері постачання природного газу унеможливлюють закупівлю природного газу в постачальника, який не має відповідної ліцензії.

Згідно п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2016 року №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії"', та з дотриманням принципу недискримінації.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" від 5 жовтня 2016 року №704 виробник теплової енергії до 1 квітня 2017 р. має право придбати природний газ у ПАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання".

Таким чином, відповідач наділений спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п.10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" позивач є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Крім того, технологічною особливістю системи газопостачання є те, що позивач отримує природний газ у загальному потоці по трубопроводу, який (природний газ) надходить до об'єктів, обладнаних комерційними вузлами обліку, та відсутністю технічної можливості проводити комерційний облік спожитого природного газу окремо по кожному із постачальників, два постачальники у розрахунковому періоду бути не може.

Позивач, враховуючи терміновість та соціальну важливість питання щодо забезпечення тепловою енергією бюджетних установ та організації, до числа яких входять соціально значимі об'єкти (лікарні, навчальні заклади, будинки-інтернати, пологові будинки, центри соціальної допомоги, інтернати, будинки престарілих і т.ін.) звертався до інших постачальників природного газу, однак, отримав відмову в укладенні договору з посиланням на існування договірних взаємовідносин та боргових зобов'язань з ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Наявність у позивача договірних взаємовідносин з відповідачем виключає можливість укладення договору з іншим постачальником (щодо іншої категорії споживачів).

Відповідно до п.п.4 п.3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період, затв.Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, на НАК "Нафтогаз України" покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15 - 17 цього Положення.

Відповідно до п. 17 Положення постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 листопада 2016 р. за таких умов:

укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання положень Постанови КМУ № 332 від 29.04.2016 позивач особисто та Запорізька міська рада неодноразово звертались до відповідача за узгодженням графіку погашення заборгованості, який затверджено Запорізькою міською радою. Зазначені звернення залишалися поза увагою відповідача, і лише 25.08.2016 на адресу Запорізької міської надійшла відповідь щодо графіків погашення заборгованості. В своєму листі №26-5493/1.2-16 від 19.08.2016 відповідач повідомляє, що графік погашення заборгованості, наданий листом Запорізької міської ради від 11.08.16 №01/02-26/04171, є прийнятним для врахування компанією та контролю за його виконанням та повернув один екземпляр графіка погашення заборгованості для забезпечення Концерном "Міські теплові мережі" щомісячних оплат згідно з наданими гарантіями.

Таким чином, позивач виконав умову, встановлену Постановою КМУ № 758 від 01.10.2015 та Постановою КМУ № 332 від 29.04.2016 надав та виконує погоджений виконавчим органом ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складений на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснює поточні розрахунки за використаний природний газ.

Апеляційною інстанцією зазначено, що відповідач, всупереч нормам чинного законодавства, ухиляється від виконання покладеного на нього Постановою КМУ № 758 обов'язку постачати природний газ виробнику теплової енергії - Концерну "Міські теплові мережі", а враховуючи, що Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКІІ від 30.09.2015 № 2496, визначено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору, відповідач незаконно ухиляється від укладення договору з позивачем.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ст.184 Господарського кодексу України).

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше..

Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом укладається відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.01.2015 за № 36, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за № 172/26617.

Враховуючи, що вищенаведені приписи законодавства є імперативними та визначають, що постачання природного газу відбувається виключно на підставі укладеного договору, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що укладення договору на постачання природного газу, якщо запропонований споживачем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язковим та правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому, твердження касатора про наявність заборгованості позивача перед відповідачем розглядалось апеляційною інстанцією і йому було надано належну правову оцінку з урахуванням аналізу матеріалів справи.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції про задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову від 17.01.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/13041/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

О. Сибіга