ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 910/14188/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 24.01.2017 Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017у справі№ 910/14188/16 Господарського суду міста Києваза заявоюПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16за позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"доПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ"третя особаПриватне акціонерне товариство "АВК"прозвернення стягнення на предмет заставиза участю представників сторін:

позивача: Киричук Р.П.

відповідача: Лавринович В.О.

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ", третя особа - Приватне акціонерне товариство "АВК" про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 у справі № 910/14188/16 (суддя Дупляк О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Агрикової О.В., суддів Мальченко А.О., Чорногуза М.Г. ), заяву Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі №20/16 задоволено; видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16 про звернення на предмет застави за Договором застави, посвідченим 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І. Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3417, з усіма змінами та доповненнями, а саме: на обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на праві власності, а саме:

- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 531, дата введення в експлуатацію: 01.12.1985, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн.: 7506, 56);

- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1584, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича,14, заставна вартість, грн.: 25023,74);

- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1586, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн.: 25023,74);

- заверточная машина ЕД10 (інв. номер: 1587, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн.: 25023,74);

- турбомиксер лабораторний ВВ-ТМЗЛ (інв. номер: 4224, дата введення в експлуатацію: 28.05.2010, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн.: 29357, 84);

- заверточньїй автомат ЕД10 (інв. номер: 1583, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Мукачево, вул. Духновича, 14, заставна вартість, грн.: 25023,74);

- автомат для загортання ЕД 10 (інв. номер: 1582, дата введення в експлуатацію: 30.06.2006, місце знаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 11, заставна вартість, грн.: 6697, 84).

Встановити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.

Від продажу зазначеного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, укладеним з Приватним акціонерним товариством "АВК", в сумі заборгованості по кредиту 56799999,99 (п'ятдесят шість мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 99 центів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А. В. К." м. Дніпропетровськ" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" витрати по сплаті третейського збору в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "А. В. К." м. Дніпропетровськ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/14188/16 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що підстави, якими заявник обґрунтовував непідвідомчість спору третейському суду у справі № 910/15318/16 про скасування рішення третейського суду є відмінними від підстав у даній справі, у якій скаржник посилається на те, що умовами договору застави було передбачено звернення стягнення на предмет застави виключно за рішенням суду або на підставі виконавчого напису, а тому спір у справі № 20/16 був непідвідомчим третейському суду згідно із п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави, посвідченим 15.10.2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трухіною І.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 3417, з усіма змінами та доповненнями, - обладнання для виробництва кондитерських виробів, яке належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на праві власності. Встановлено спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження, за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження. Від продажу зазначеного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії № 04-В/09/22/ЮО від 15.10.2009, укладеним з Приватним акціонерним товариством "АВК", в сумі заборгованості по кредиту 56799999,99 доларів США 99 центів. Стягнуто з ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" на користь ПАТ "Сбербанк" витрати по сплаті третейського збору в сумі 25500, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 у справі № 910/15318/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017, відмовлено повністю у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16; рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 03.06.2016 у справі № 20/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ", третя особа Приватне акціонерне товариство "АВК", про звернення стягнення на предмет застави залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання вищевказаного рішення третейського суду у справі № 20/16.

Як передбачено ст. 57 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду, яке не виконано самостійно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Пунктом 6.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у разі коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно з статтею 116 ГПК і пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Згідно з ч. 3 ст. 122-9 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Статтею 122-10 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Вирішуючи питання видачі виконавчого документу на виконання рішення третейського суду у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказане вище рішення третейського суду не скасовано компетентним судом; дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону та третейського застереження, що міститься в пункті 9.5 Договору застави від 15.10.2009; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейським застереженням та не виходить за межі третейського застереження; дане третейське застереження не визнане недійсним компетентним судом; склад третейського суду відповідав вимогам закону; рішення третейського суду не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України; постійно діючий третейський суд надав на вимогу компетентного суду відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відхиляючи доводи відповідача стосовно непідвідомчості спору у цій справі третейському суду, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що

(1) статтею 6 Закону України "Про третейські суди" встановлено вичерпний перелік справ, не підвідомчих третейському суду, і розглянута третейським судом справа №20/16 не відноситься до наведених у зазначеній нормі закону категорій справ.

(2) статтею 20 Закону України "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Згідно із ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом, а статтею 2 вказаного закону визначено, що для цілей цього Закону термін "рішення суду" вживається в такому значенні - рішення, постанова, ухвала суду, господарського суду, третейського суду, іноземного суду або арбітражу.

Отже чинне законодавство передбачає можливість звернення стягнення на предмет застави за рішенням третейського суду.

(3) в результаті укладення між сторонами договору про внесення змін до договору застави від 24.10.2013 пункт 6.4. договору застави, на який посилається відповідач, діє в сукупності з п. 9.5. договору, яким, зокрема, сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. При цьому, усі спори або вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, в тому числі стосуються його виконання, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності передбачених ст. 122-10 Господарського процесуального кодексу України підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про те, що умовами договору застави (п. 6.4) передбачено звернення стягнення на предмет застави виключно за рішенням суду, а тому спір у справі № 20/16 непідвідомчим третейському суду згідно із п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зміст вказаного пункту договору відповідає нормам ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст.ст. 2, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не містить застережень щодо неможливості звернення стягнення на предмет застави за рішенням третейського суду та з огляду на внесення змін до п. 9.5. договору застави і доповнення його третейським застереженням не виключає можливість звернення стягнення на предмет застави за рішенням третейського суду.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." м. Дніпропетровськ" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/14188/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

Т. Барицька

Т. Козир