ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 912/3303/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Губенко Л.І., Іванової Л.Б.,

за участю представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Паца В.О. дов. №14-127 від 13 травня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Долинські об'єднані мережі" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Долинські об'єднані мережі" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Долинські об'єднані мережі" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 928979 гривень 74 коп. втрат коштів від інфляції, 519066 гривень 51 коп. пені та 65624 гривень 59 коп. - трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неоплатою відповідачем у встановлені строки спожитого природного газу згідно договору № 1138/14-БО-18 від 28 листопада 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2016 року провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2016 року.

Справу передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

У касаційній скарзі ТОВ "Долинські об'єднані мережі" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2016 року у справі залишити в силі.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. ст. 1, 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Вважає також, що невірно витлумачено ч. 3 ст. 7 вказаного Закону.

Зазначає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням ст. ст. 2, 4-2, 4-3, 33, 34, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 листопада 2013 року між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Долинські об'єднані мережі" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1138/14 БО-18, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 1 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1570 тис куб.м., у тому числі по місяцях кварталів згідно передбаченого договором графіку.

Згідно із п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця.

Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами за п. 3.4 договору.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ.

У подальшому, між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу.

Відповідно до п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно із п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" послалось на порушення ТОВ "Долинські об'єднані мережі" умов договору, проведення розрахунків не у визначений договором строк, зазначило про своє право стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по листопад 2015 року, 3 % річних за період з 15 лютого 2014 року по 19 листопада 2015 року відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також посилався на своє право стягнути пеню згідно п. 7.2 договору.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30 листопада 2016 року, суми, заявлені позивачем до стягнення, підлягають списанню.

Однак, апеляційний господарський суд обгрунтовано не погодився з вказаними висновками суду першої інстанції та визнав їх передчасними з огляду на наступне.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначений Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно із ст. 1 якого учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 наведеної норми для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що згідно із ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Втім, як мотивовано зазначено апеляційним господарським судом, для списання неустойки, 3 % річних та втрат коштів від інфляції в порядку, передбаченому вказаним Законом, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто, бути включеним до реєстру.

Належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених ч. 2 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", для включення до такого реєстру, у матеріалах справи відсутні.

При цьому положення вказаного Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не встановлює порядку та строків такого списання, як і не містить норм, які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності Законом або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.

Предметом спору є стягнення пені, втрат коштів від інфляції та 3 % річних, нарахованих на основний борг за спожитий в період з січня по грудень 2014 року природний газ, а борг у повному обсязі погашений відповідачем 7 грудня 2015 року (останній платіж), тобто, нараховані на цей борг пеня, втрати коштів від інфляції та 3 % річних підлягають списанню.

Однак, на час розгляду справи судом першої інстанції право на списання передбачених Законом сум відповідачем реалізовано не було.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду, тому вимога апеляційної скарги щодо прийняття рішення про задоволення позовних вимог не відповідає положенням процесуального закону.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про передчасність припинення місцевим господарським судом провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підставно скасував прийняту у справі ухвалу суду першої інстанції та направив справу на розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Губенко

Л. Іванова