ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/20904/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.02.2017у справі№ 910/20904/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє"простягнення 220 114,78 грн.,за участю представників сторін:від позивача:Хижняк Т.В. - керівник;від відповідача:не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі №910/20904/16, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС" 186 750,00грн. - основного боргу, 22 624,30грн. - пені, 7 903,47грн. - інфляційних втрат, 2 194,95грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рантьє", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржником також заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі №910/20904/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку ст. 1211 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 11.04.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.04.2017 №08.03-04/1509 у зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/20904/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.04.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що 10.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛСПЕЦСЕРВІС" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рантьє" (замовник) укладений договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування №10/06/2016-01, відповідно до умов якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор зобов`язується надати послуги з транспортно-експедиторного обслуговування та організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та міжнародному сполученні відповідно до умов цього договору та заявок замовника, які є невід'ємною частиною договору та в яких встановлюються істотні умови кожного конкретного перевезення, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами вартість послуг.

Відповідно до п. 2.3.5 договору сторони зобов'язались підписати акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за умови належного надання послуг відповідно до заявки. В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) повинно бути вказано дату підписання такого акта, номер та дата договору, відповідно до якого надавались послуги, підписи уповноважених осіб та печатки сторін. Дата підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається датою належного та повного надання послуг.

Згідно з 3.1 договору ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджується сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунка-фактурах експедитора.

Відповідно до п. 3.6 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів після отримання рахунку-фактури останнього, якщо інші умови не вказано у відповідній заявці.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками заявки №10/06/2016-01-1 та №10/06/2016-01-2 щодо перевезення живих свиней за маршрутом Україна, Дніпропетровська область, Апостилівський район, село Ніва Трудова - Грузія, місто Тбілісі. Вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛІ". Дата та час завантаження - 14.06.2016, вивантаження - по прибутті. Вартість послуг по кожній заявці становить 7 500 доларів США за курсом НБУ на день оплати по безготівковому розрахунку, з яких 50 % - шляхом передплати 14.06.2016, а друга частина - до розвантаження автомобіля. Відповідальність за падіж свиней під час транспортування у таких випадках, як: безпідставна затримка транспортування свиней, недотримання годування та поїння тварин, якщо загибель тварин сталася внаслідок механічного пошкодження, спричиненого ДТП з вини перевізника, а також внаслідок безпідставного різкого маневрування транспортним засобом, що буде підтверджено записами тахографа покладено на водія.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору та вищезазначених заявок, відповідач перерахував позивачу 187615,00грн. передплати за транспортно-експедиційні послуги (що підтверджується копією платіжного доручення від 14.06.2016 № 66442).

20.06.2016 повноважними представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛІ" та водіями підписаний та скріплений печатками акт приймання-здачі товару, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛІ" прийняло 218 голів свиней з 336, що були вказані в інвойсі.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що розрахунки здійснюються відповідно до п. 3.6 договору, якщо інше не передбачено в заявках.

З огляду на те, що у заявках від 10.06.2016 №10/06/2016-01-1 та №10/06/2016-01-2 на перевезення вантажу погоджений інший порядок розрахунку ніж у договорі, що узгоджується з умовам п. 3.6 договору, господарські суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про необхідність надання рахунку-фактури на оплату, як передумову для здійснення розрахунків.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на те, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 186750,00грн. є доведеним, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості підлягають задоволенню.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат, відсотків річних та пені, здійснив власний арифметичний перерахунок дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі №910/20904/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі №910/20904/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.П. Коробенко