Протокол про адміністративне правопорушення, складений державною службою України з питань праці, має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП (постанова Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2017 р.).

Фабула судового акту: На підставі Акту перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю, державною службою України з питань праці складено протокол про адміністративне правопорушення відносно виконуючого обов’язки керівника комунальної установи (ОСОБА_1) за статтею 41 КУпАП.

Постановою суду першої інстанції від 17.01.2017 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень на користь держави.

Обґрунтував суд першої інстанції винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення протоколом №15-01-016/0512 про адміністративне правопорушення від 09.11.2016 року, актом перевірки № 15-01-016/0751 від 09.11.2016 р, та іншими долученими до протоколу матеріалами (про які саме інші матеріали йдеться, суд не вказує).

При цьому, судову повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_1 вже після винесення постанови суду. А сама постанова суду ОСОБА_1 не надавалась та не надсилалась, а оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 06.04.2017 р. (на благо Реєстр відображає дату надіслання судом та дату оприлюднення рішення, що і стало підставою поновлення строків апеляційного оскарження).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 послався на ті обставини, що згідно вимог ст.ст. 251, 254 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності виключно на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому повинно бути викладено суть скоєного правопорушення, а сам протокол має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, чого суд першої інстанції при розгляді справи не врахував.

Апеляційний суд закриваючи провадження по справі у зв’язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення вказав наступне:

… при розгляді даної адміністративної справи суддя районного суду не звернув уваги на неналежне оформлення матеріалів адміністративної справи органом, який складав протокол…

… суть викладеного у протоколі правопорушення є незрозумілою, оскільки у ньому не зазначено конкретні обставини порушення, час його скоєння, не вказані прізвища та адреси свідків правопорушення.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд враховує доводи апелянта про порушення особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, вимог ст. 256 КУпАП.

Аналізуйте судовий акт: Штрафи та вимоги трудового законодавства не поширюються на правовідносини, які виникають на підставі договорів про надання послуг, на відміну від трудових договорів (Київський апеляційний адмінсуд від 27.02.2017р., № 823/1807/16)

За допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору у Держпраці щодо роботодавця є вибір: або штраф - аб.2, ч. 2, ст. 265 КЗпПУ в сумі 87 000,00 грн, або штраф - ч. 3 ст. 41 КУпАП в сумі 8500,00 грн. (адмінсуд від 6 лютого 2017р.)

Накладений управлінням Держпраці штраф в сумі 87 000 грн. за порушення абзац 2, частина 2, ст. 265 КЗпП України на ФОП залишено в силі (Хмельницький окружний адміністративний суд від 21 грудян 2016р. у справі № 822/2316/16)

Малозначність діяння або звільнення від адмінвідповідальності за неповідомлення ДФС про прийняття на роботу 7 працівників директора комунальної лікарні (Суд від 21 січня 2017р. у справі № 182/191/17)

Номер провадження: 33/785/690/17

Номер справи місцевого суду: 522/22705/16-п

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2017 року м. Одеса

Суддя апеляційний суду Одеської області Прібилов В.М., за участю секретаря Стоянової Л.І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2017 року,-

встановив

Зазначеною постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, в.о. директора КУ «Одеській музей західного та східного мистецтва»/ 65026. м. Одеса, вул. Пушкінська, 9, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 за ст.41 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (пятсот десять) гривень.

Оскарженою постановою судді встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді в.о. директора КУ «Одеській музей західного та східного мистецтва» з 27.07.2015 року, відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 21.07.2015 року, вчинив адміністративне правопорушення при наступних обставинах:

У період роботи на указаній посаді з лютого 2016 року по липень 2016 року :

-у порушення вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України при розірванні трудового договору з гр. ОСОБА_4 не врахував вимоги п. 4 ст. 36 КЗпП України, щодо підстав припинення договору з ініціативи власника.

-у порушення вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення не витребував від порушника трудової дисципліни ОСОБА_4 письмові пояснення.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП України - порушення вимог законодавства про працю, на підставі цього ГУДП в Одеській області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 09.11.2016 року №15-01-016/0512.

Заперечуючи проти постанови судді, ОСОБА_2 в скарзі зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не вчиняв жодних дій, спрямованих на порушення трудового законодавства та самої події, про яку йдеться в акті перевірки і на підставі якого було складено протокол про скоєння ним адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляції зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушення вимог ст. 256 КУпАП, так як в ньому не розкрито суті правопорушення вчиненого ОСОБА_5, його обєктивної сторони, зокрема місця, часу вчинення адміністративного правопорушення, прізвища та адреси свідків і потерпілих.

Також звертає увагу на те, що ОСОБА_4 неодноразово порушувала трудову дисципліну, внаслідок чого до неї застосовано дисциплінарні стягнення, а від надання письмових пояснень про порушення трудової дисципліни вона відмовилась.

При цьому, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказує, що участі під час розгляду справи в суді першої інстанції не приймав, так як не був належним чином сповіщений про час та місце розгляду адміністративної справи, судову повістку з викликом в судове засідання на 17.01.2017 року отримав лише 25.01.2017 року. Копію постанови суду взагалі не отримував, а сама постанова була внесена до Реєстру судових рішень лише 03.04.2017 року.

Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у звязку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення та самої події правопорушення.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_2 та його представника, вважаю, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження, за наступних підстав:

Згідно зі ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, а також зі змісту постанови судді, справа розглянута районним судом за відсутності ОСОБА_2

Посилання суду першої інстанції в постанові на належне повідомлення особи про розгляд адміністративної справи не можна прийняти до уваги, так як в матеріалах справа є розписка про виклик ОСОБА_2 у судове засідання на 10 годину 17.01.2017 року, але відсутній підпис особи яка отримала судову повістку, що не можна вважати належним повідомленням і таким чином апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Крім того, зазначені матеріали не містять даних про отримання ним копії постанови, що вказує на обґрунтованість його доводів про поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2017 року, а тому він має бути поновлений.

Що стосується доводів апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, то апеляційний суд приходить до наступного висновку:

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При розгляді даної адміністративної справи суддя районного суду наведених вище вимог закону в повній мірі не дотримався, оскільки не звернув уваги на неналежне оформлення матеріалів адміністративної справи органом, який складав протокол, з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, та прийняв передчасне рішення про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.41 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні і скасуванні постанови суду першої інстанції.

Згідно положень закріплених в ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Як визначено положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імя, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З матеріалів справи та документів, наданих апелянтом разом з апеляційною скаргою вбачається, що дійсно, згідно розпорядження Одеської ОДА від 21.07.2015 року на ОСОБА_2 було покладено виконання обовязків директора КУ«Одеський музей західного та східного мистецтва»(а.с. 10).

Як встановлено в ході перевірки, проведеної державною інспекцією України з питань праці, КУ «Одеського музею західного та східного мистецтва» результати якої викладені в акті та складеному відносно керівника установи ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, останнім були допущені порушення вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України при розірванні трудового договору з гр. ОСОБА_4 щодо підстав припинення договору з ініціативи власника та порушення вимог ст. 149 КЗпП України, а саме не витребування від ОСОБА_4 письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення, яке було накладено відповідно до наказу №64-а від 12.08.2016 року.

Матеріалами, які ОСОБА_2 надав до апеляційної скарги, підтверджується, що на протязі 2016 року ОСОБА_4 неодноразово порушувала трудову дисципліну, в звязку з чим на неї покладалися дисциплінарні стягнення, а підставами для цього були доповідні співробітників КУ«Одеській музей західного та східного мистецтва»/ а.с. 29-36/.

При цьому від ОСОБА_4 вимагались письмові пояснення і вона їх надавала / а.с.30/, або відмовлялась надавати / а.с. 32/.

В матеріалах адміністративного провадження наявні документи, підтверджуючі, що згідно наказу № 64-а від 12.08.2016 року музейному доглядачу ОСОБА_4 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 14).

Ксерокопія наказу підтверджує, що ОСОБА_4 була з ним ознайомлена та не згодна.

Крім того, доданими апелянтом та його представником документами спростовуються викладені в акті та протоколі дані щодо надання ОСОБА_4 пояснення про порушення нею трудової дисципліни після видання наказу про накладення стягнення, оскільки з наданої на імя керівника установи ОСОБА_4 12.08.2016 року пояснювальної вбачається, що вона особисто надала пояснення щодо обставин допущеного нею порушень дисципліни /а.с.36/, що також стало предметом розгляду на засіданні профспілкового комітету комунальної установи та обговорення невідповідності займаній нею посаді /а.с.37/, а надалі прийняття керівником відповідного наказу №64-а від 12.08.2016 року "Про винесення догани" /а.с.38/.

Що стосується викладених у протоколі даних щодо порушень вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України, то апеляційний суд вважає їх такими, які не грунтуються на матеріалах справи та не підтверджені належними доказами, а зазначена у протоколі суть правопорушення не містить викладення його об'єктивної сторони.

Так, наказом за № 44-к від 22.08.2017 року ОСОБА_4 було звільнено з посади музейного доглядача на підставі п. 11 ст. 40 КЗпП України згідно встановлення невідповідності займаній посаді / а.с. 15/.

З даним наказом ОСОБА_4 була ознайомлена в день звільнення.

Водночас, на підтвердження обставин щодо неврахування вимог ч.4 ст.36 КЗпП України інспектором праці не надано відповідних доказів, оскільки матеріали справи не містять копію наказу №80-к від 19.09.2013 року про прийняття ОСОБА_4 на посаду музейного доглядача з 01.10.2013 року з випробувальним терміном 2 місяці, як про те зазначено в акті перевірки.

Крім того є незрозумілою суть викладеного у протоколі №15-01-016/0512 від 09.11.2016 року правопорушення, оскільки не у ньому не зазначено конкретні обставини порушення ч. 4 ст. 36 КУпАП з боку ОСОБА_2, час його скоєння, не вказані прізвища та адреси свідків правопорушення.

Для з'ясування та належної перевірки зазначених обставин, в тому числі з метою уточнення викладеного у протоколі суті правопорушення, апеляційним судом було повідомлено представника державної інспекції про необхідність прибуття для участі в розгляді апеляційної скарги, однак зазначений виклик суду був проігнорований, в звязку з чим апеляційний суд вважав за необхідним та можливим прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Інших доказів на підтвердження викладених у протоколі обставин, які вказували на допущення керівником ОСОБА_2 порушень законодавства про працю - матеріали справи не містять.

Встановлені обставини спростовують зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення твердження посадової особи з питань додержання законодавства про працю, яка склала відповідний протокол про порушення керівником зазначеного підприємства положень ч. 4 ст.36, ст. 149 КЗпП, оскільки ОСОБА_2, як в.о. керівника, зазначені вимоги були виконані.

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд враховує доводи апелянта про порушення особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, вимог ст. 256 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд вважає висновок судді районного суду передчасним, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 - є таким, що не в повній мірі відповідає вимогам закону, а зафіксовані в ньому данні такими, які не відповідають усім матеріалам адміністративної справи та обставинам події.

За наведених вище обставин, приходжу до висновку, що рішення суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КУпАП було винесене передчасно, без дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм КУпАП, в звязку з чим постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_2 закриттю, в звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2017 року підлягає скасуванню з подальшим закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

постановив

Клопотання ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2017 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2017 року .

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2017 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 510 (пятсот десять) гривень - скасувати, а провадження по справі закрити у звязку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66666251