Спори про зобов'язання взяти на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в цьому випадку йдеться про захист цивільного права (спр. № К/800/9928/15, 15.11.17)

Фабула судового акта: Позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим та у 2010 році звільнений з військової служби у відставку за вислугою років. При цьому він перебував на квартирному обліку у вказаному органі та житлом за рахунок держави не забезпечувався.

У зв'язку з анексією АРК позивач в теперішній час проживає у місті Кіровограді, отримав власну квартирну облікову справу, звернувся до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області (відповідач) із заявою про постановку його на квартирний облік. Відповідач відмовив йому, посилаючись на те, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII не врегульовано питання щодо забезпечення житлом осіб, які залишили тимчасово окуповану територію і потребують поліпшення житлових умов.

Ці обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду, який частково задовольнив позовні вимоги, зазначивши, що відсутність механізму реалізації права житло в подібних випадках не позбавляє особу права, яке гарантоване державою Україна.

Але апеляційний суд це рішення скасував, зазначивши, що суд першої інстанції не визначив характер спірних правовідносин, оскільки позивач фактично оспорював своє право на належне житлове забезпечення, тому спір не носить публічно-правовий характер і має розглядатися за правилами цивільного судочинства, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закрив провадження у цій справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

ВАСУ погодився з таким висновком, вказаши, зокрема, що такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача. Як видно з рішення суду, спори про зобов'язання взяти на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права.

Це стосується також спорів, що виникають з правовідносин з приватизації житла, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо.

Доречно нагадати, що подібні підходи до вирішення таких спорів неодноразово формувались Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14, від 23 лютого 2016 року у справі № 6551а15, від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16 та інш.

Аналізуйте судовий акт: Повнолітня донька військовослужбовця, яка вийшла заміж, не перестає бути членом його сім'ї, як ї її чоловік, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ВАСУ від 7 грудня 2016р. у справі № К/800/66214/13)

Правом на грошову компенсацію за житло користуються військовослужбовці (в т.ч. звільнені), що перебувають на відповідному квартирному обліку у військових частинах, а у випадку їх розформування - у військоматах та КЕУ (№ К/800/21695/16, 23.03.17)

Спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (ВСУ у справі № 6-14цс16 від 2 березня 2016р.)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Київ К/800/9928/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й., Борілло Ю.В.,

за участю: Іванина І.І., - представника Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, -

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо відмови йому в постановці на квартирний облік від 19 травня 2014 року, яка зазначена в листі відповідача № 61/М-54/25; визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення про постановку його та його сім'ю на квартирний облік; зобов'язати Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області поставити його та його сім'ю на квартирний облік цього управління із збереженням попереднього часу на отримання житла, з 10 листопада 2004 року.

Позивач вказує на протиправність дій та бездіяльності Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, оскільки кожен має право на житло, і таке право людини є загальновизнаним та не може бути скасоване і обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України, а тому Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області зобов'язане поставити його та його сім'ю на квартирний облік цього управління із збереженням попереднього часу на отримання житла.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області вчинити дії щодо взяття на військовий облік в Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області ОСОБА_6 Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області зарахувати позивача на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області зі збереженням часу перебування його на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, з 10 листопада 2004 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року.

Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області заперечило проти задоволення зазначеної касаційної скарги, просить таку залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 2003 року проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим та у 2010 році звільнений з військової служби у відставку за вислугою років.

При цьому, позивач перебував на квартирному обліку Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим з 10 листопада 2004 року та за період перебування на обліку житлом за рахунок держави не забезпечувався.

У зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, який в теперішній час проживає у місті Кіровограді, нарочно отримав власну квартирну облікову справу в Управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим і звернувся до відповідача із заявою про постановку його на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області та із заявою про постановку на військовий облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області.

Листом від 19 травня 2014 року № 61/М-54/25 Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що не має правових підстав для взяття його на квартирний облік. Така відмова мотивована зокрема тим, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII не врегульовано питання щодо забезпечення житлом осіб, які залишили тимчасово окуповану територію і потребують поліпшення житлових умов.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх в Автономній Республіці Крим, у тому числі й право на перебування на квартирному обліку органів Служби безпеки України за місцем його теперішнього фактичного проживання з урахуванням часу постановки його на квартирний облік. При цьому суд вказав на те, що посилання відповідача на відсутність правового механізму забезпечення житлових прав військовослужбовців Служби безпеки України, які залишили тимчасово окуповану території України, не є правовою підставою для відмови позивачеві у зарахуванні його на квартирний облік Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області, оскільки відсутність самого механізму не позбавляє особу права, яке гарантоване державою Україна, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги приписи Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено завдання адміністративного судочинства. Суд першої інстанції не визначив характер спірних правовідносин, адже позивач фактично оспорює своє право на належне житлове забезпечення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що переданий на вирішення суду даний спір між фізичною особою та органом державної влади не носить публічно-правовий характер, а випливає із житлових правовідносин, і така категорія спорів має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Правовідносини в сфері забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України житлом регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) Житловим кодексом Української РСР, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 року № 792.

Згідно абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статті 15 Цивільного процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати, з додержанням процесуальної форми, цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальними судами вирішуються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори - особливий різновид спорів, що торкаються житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).

Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

З аналізу наведених правових норм слідує висновок, що спори про зобов'язання взяти на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права.

Вказаний висновок щодо такого застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16 і відповідно до вимог статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судами.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене й зважаючи на те, що спір між сторонами виник з приводу захисту невизнаного відповідачем права позивача та членів його сім'ї у сфері житлових правовідносин (права перебування на квартирному обліку із збереженням попереднього часу на отримання житла) і не стосується вирішення публічно-правового спору, пов'язаного з проходженням позивачем служби, то висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є правильним.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків апеляційного суду.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220 221 223 224 230 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Загородній А.Ф.

Рецебуринський Ю.Й.