Інформація з автоматизованої банківської системи (банківські виписки) є НАЛЕЖНИМ доказом факту укладання та виконання кредитного договору (ВГСУ від 06.04.2017 у справі № 905/2009/15)

Фабула судового акту: Цим судовим рішенням переглянуто рішення господарських судів першої та апеляційнойї інстанції щодо стягнення з суб'єкта господарювання заборгованості з кредитного договору та відсотків за користування кредитом. Позовні вимоги задоволено.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що другий екземпляр кредитного договору та пов'язані з ним документи втрачено, а тому у позивача відсутні докази укладення та виконання такого договору.

В свою чергу позивач зазначив, що оригінал кредитної справи також втрачено у зв'язку із захопленням приміщення банківської установи, яке знаходилось у м. Донецьку, невідомими особами та на підтвердження своїх вимог надав інформацію з автоматизованої банківської системи (банківські виписки), у якій наявні відомості про перерахування грошових кредитних коштів коштів та виконання відповідачем своїх зобов'язань.

В свою чергу, ВГСУ залишаючи без зміни рішення судів нижчестоящих інстанцій та посилаючись на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 вказав, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже судами обґрунтовано прийнято банківські виписки як належні докази підтвердження видачі кредиту та залишено поза увагою заперечення відповідача щодо факту укладення та виконання ним кредитного договору.

Окрім того, ВГСУ зазначив, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язанні задоволено бути не може із врахуванням положень Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Аналізуйте судовий акт: Своєчасне невиключення банком з реєстрів обтяжень нерухомого майна порушило право власника розпоряджатись цим майном, чим спричинило йому майнової шкоди, яку суд стягнув з банку (ВГСУ, справа № 910/19621/15, 03.08.16)

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (ВСУ у справі № 6-1138цс15)

Строк позовної давності починається з моменту пред’явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом (ВСУ від 9 листопада 2016 р. у справі №6-2251цс16)

Договором можуть бути встановлені і інші засоби забезпечення виконання зобов'язань окрім передбачених ст. 546 ЦК України, тому нарахування штрафу у межах 12 місяців перед зверненням до суду є правомірним (ВСУ від 8 лютого 2017р., № 3-1217гс16)

ПОСТАНОВА

іменем України

06.04.2017 м. Київ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)

суддів Іванової Л.Б., Картере В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск" на рішення та постанову Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі № 905/2009/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск" про стягнення 215993,72 грн за участю представників: позивача: Погодін В.О., дов. від 03.01.2017; відповідача: Явтух О.Г., дов. від 06.10.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 у справі №905/2009/15 (суддя – Уханьова О.О.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 180913,07грн заборгованості за кредитом та 30402,46грн заборгованості зі сплати процентів. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – М’ясищев А.М., судді – Агапов О.Л., Сгара Е.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 у справі №905/2009/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Український бізнес банк" та ТОВ "Диск" 18.11.2013 укладений договір №КТДЕЮ/597.7, за умовами якого банк надав товариству у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі овердрафту з лімітом кредитування в сумі 220000,00 грн строком до 17.11.2015 зі сплатою 25% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році.

Як дослідили суди попередніх інстанцій, в підтвердження того, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір саме на умовах, зазначених вище, банком надана інформація з автоматизованої банківської системи "SCROOGE-ІІІ", оскільки 13.03.2015 невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне зайняття приміщення банку в м.Донецьк та заволодіння майном, коштами, документами банку.

За фактом протиправного заволодіння майном, коштами та документами банку, зокрема, оригіналом кредитної справи ТОВ "Диск" відкрито кримінальне провадження №12015050620000287.

Фактичні дані, на підставі яких позивач обґрунтовує свої вимоги, отримані позивачем з САБ (система автоматизації банку) ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу Банку (САБ) є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254. Відповідно до п. 3.4 та п. 3.8 якого ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше.

Згідно п. 4.2. Положення № 254 підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. При цьому, згідно з п. 9.5 Положення № 254 під час здійснення інформаційного забезпечення операційної діяльності Банку реалізується правило "двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи), проводяться заходи з виявлення викривленої та/або суперечливої інформації, зберігається вся інформація (неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь - якого джерела). Проводиться резервне накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс - мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 215993,72 грн заборгованості за кредитним договором №КТДЕЮ/597.7, з яких: 180913,07грн – заборгованість за основним боргом, 30402,46 грн – заборгованість за процентами і 4678,19грн – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 29.01.2015 по 30.07.2015. Підставами звернення з даним позовом є неналежне виконання відповідачем кредитного договору №КТДЕЮ/597.7.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ЦК України, Законів України "Про Національний банк України", "Про банки та банківську діяльність" та, врахувавши Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 180913,07грн заборгованості за кредитом та 30402,46грн заборгованості зі сплати процентів. В частині стягнення 4678,19 грн пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 29.01.2015 по 30.07.2015 судами в позові відмовлено.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, на вимогу суду першої інстанції відповідач не надав витребуваний кредитний договір №КТДЕЮ/597.7, пославшись, при цьому на те, що зазначений договір та пов’язані з виконанням договору документи втрачені, про що ТОВ "Диск" 15.09.2015 складено відповідний акт про втрату документів, який доданий до відзиву на позовну заяву.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна первинна документація з посиланням на кредитний договір від 18.11.2013 № КТДЕЮ/597.7.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, як вірно зазначили попередні судові інстанції, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З урахуванням вищевикладеного, судами обґрунтовано прийнято банківські виписки як належні докази підтвердження видачі кредиту та залишено поза увагою заперечення відповідача щодо факту укладення та виконання ним кредитного договору.

Господарські суді дослідили, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту становить 180913,07 грн і матеріалами справи підтверджено, що з метою погашення заборгованості ПАТ "Український бізнес банк" звернулось до ТОВ "Диск" з вимогою від 30.07.2015 №4297 про сплату заборгованості, однак зазначена вимога залишилась відповідачем без реагування.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на недоведеність відповідачем відсутності заборгованості по договору від 18.11.2013 № КТДЕЮ/597.7, суди попередніх інстанцій, врахувавши наявні матеріали справи та у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства, дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 180913,07грн заборгованості за кредитом.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданої позивачем на вимогу суду першої інстанції банківської виписки суди встановили, що заборгованість відповідача зі сплати процентів становить 30402,46грн за період з 19.11.2013 по 30.07.2015 з урахуванням часткових оплат (остання оплата – 10.12.2014), а тому, враховуючи зазначене, суди мотивовано визначились про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам відповідно умов до договору кредиту.

Що стосується вимоги про стягнення пені в сумі 4678,19 грн за несвоєчасне виконання зобов’язань за період з 29.01.2015 по 30.07.2015, то як суд першої так і суд апеляційної інстанцій, врахувавши вимоги Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", обґрунтовано відмовили у задоволенні зазначеної вимоги позивача.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, повно перевіривши доводи сторін та з’ясувавши всі істотні для справи обставини, правильно визначили спірні правовідносини, вірно застосували до них норми матеріального та процесуального права, в результаті дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2016 у справі №905/2009/15 – без змін.

Підписи суддів