У власника нежитлової будівлі, яка за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові» відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати (справа № К/9901/1438/17, 31.01.18)

Фабула судового акта: Задовольняючи адміністративний позов фізичної особи підприємця – платника податків, в якому той просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ на суму 30 778, 86 грн, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватна власність позивача відноситься до об'єктів нерухомості промислового призначення, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з цими висновками погодився, керуючись наступними обставинами та приписами чинного законодавства у податковій сфері.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин. Згідно п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

П.п. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 цього ж кодексу визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, згідно з яим будівлями промисловості є криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Їх віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

Отже позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин, яка за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», а тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати.

Аналізуйте судовий акт:

ВАСУ: Суди повинні не лише визнати протиправною бездіяльність ДПІ, а й зобов'язати її надати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (справа № К/800/39871/15, 04.10.17)

ВАСУ дуже конкретно не погодився с ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

Спосіб захисту прав платника податків не може суперечити встановленій законом процедурі повернення ПДВ з бюджету, а суд не може підміняти собою фіскальний орган та стягувати ПДВ напряму (ВСУ від 28 лютого 2017р., № 21-3237а16)

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про це, зобов'язаний сплатити до бюджету податки (ВАСУ у справі № К/800/5707/17, 06.09.17)

Вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначено. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості до такого переліку не входить (справа № К/800/15199/16, 16.08.16)

СУД: Скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага без урахування зміни валюти кредитування (Київський окружний адміністративний суд 30.05.2017р. № 810/1285/17)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1438/17 822/2624/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (суддя А.М. Ковальчук)та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (колегія у складі суддів: Е.С. Смілянець, О.О. Сушко, І.Г. Залімський) у справі № 822/2624/16 за позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 27 червня 2016 року №177991-13 на суму 30778 грн. 86 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність нормам Конституції України та нормам податкового законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, задоволено позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватна власність позивача відноситься до об'єктів нерухомості промислового призначення, тому відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язок його сплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неврахування того, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нарахований позивачу за 2015 рік, а акт обстеження нежитлового приміщення, належного позивачу, складений станом на 12 січня 2017 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем з наступними видами діяльності: - код КВЕД 10.13 виробництво м'ясних продуктів (основний); код КВЕД 10.11 виробництво м'яса; - код КВЕД 10.92 виробництво готових кормів для домашніх тварин; - код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; - код КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; - код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; - код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2012 року, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин загальною площею 2527 м2, розташованої за адресою: Кам'янець-Подільський район, с. Вербка, вул. Кармалюка, 2а.

Факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» також підтверджується актом обстеження технічного стану нерухомого майна №03 від 12 січня 2017 року.

27 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» №177991-13 від 27 червня 2016 року, яким визначено зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, в розмірі 30778 грн. 86 коп.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2012 року, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин, яка за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові», а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу «Будівлі промислові» також підтверджується актом обстеження технічного стану нерухомого майна №03 від 12 січня 2017 року.

Відповідно не змінює правильності висновків судів факт складання акта обстеження нежитлового приміщення, належного позивачу, станом на 12 січня 2017 року, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 січня 2012 року, позивач є власником нежитлової будівлі - бойні по забою тварин, яка, в свою чергу, Державним класифікатором віднесена до класу (код 1251) «Будівлі промислові».

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник