В ДПІ відсутнє право вживати заходи щодо стягнення суми боргу у разі спливу 1095-денного строку з дня його виникнення, він визнається безнадійним і підлягає списанню разом штрафними санкціями (ВС/КАС, № К/9901/99/17 807/2097/16, 06.02.18)

Фабула судового акта: Підприємцем (відповідач) до ДПІ (позивач) 12 травня 2009 року були подані декларації з орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності за 2008, 2009 роки із самостійно визначеними сумами. Станом на 31 грудня 2009 року податковий борг відповідача становив 20 196,14 грн. Відповідач сплачував узгоджені суми податкового зобов’язання несвоєчасно – починаючи з 2013 до 2016 року. Ці суми зараховувалися на погашення податкового боргу попереднього періоду. Одночасно податковим органом за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки здійснювалося нарахування пені, за стягненням якої податковий орган і звернувся до суду.

Постановою адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов податкового органу задоволено повністю, стягнуто з відповідача до державного (місцевого) бюджету податковий борг у сумі 11 150,30 грн. по земельному податку (орендній платі з фізичних осіб), з чим не погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

ДПІ доводила, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності за 2008, 2009 роки згідно декларацій, які були подані відповідачем 12.05.2009 року а погашення податкового боргу розпочалось платником податків з 31.07.2013 року. Але Верховний Суд зазначив, що строк звернення контролюючого органу з позовом про стягнення суми боргу відповідно до ст. 102 КАС України і цьому випадк сплив у 2012 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2016 році звертатися до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу, погашену після спливу 1095-денного строку з дня його виникнення.

Аналізуйте судовий акт: Дата закінчення строку розгляду скарги платника податків та момент узгодження податкового зобов'язання (Вищий адміністративний суд України: судді Маринчак Н. Є. - головуючий, Вербицька О. В., Муравйов О. В.).

Звіт або декларація вважаються поданими з моменту отримання квитанції № 1, а фіскальний орган при направленні квитанції №2 повинен довести в чому саме допущені помилки платником податків (Київський апеляційний адміністративний суд №826/24295/15)

Засудити за умисне ухилення від сплати податків – ст. 212 КК суд може тільки, якщо підсудний самостійно в цьому зізнається (Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у справі № 357/7763/15-к, суддя Буцмак Ю. Є)

Нікчемність договорів для цілей оподаткування не може визнаватись фіскальними органами лише на підставі обвинувального вироку щодо директора одного з контрагентів (ВСУ від 27 січня 2016р. у справі 4842/11/2670)

Відомості в АІС, акти ДПІ та довідки ДПІ про результати зустрічних перевірок контрагентів оскаржити неможливо оскільки вони «не породжують правових наслідків» та «не порушують права» платника податків (Постанова ВАСУ від "13" квітня 2016 р.)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/99/17 807/2097/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1 за дорученням від 19 січня 2018 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Рейті С.І. від 27 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Большакової О.О., Коваля Р.Й., Макарика В.Я. від 09 листопада 2017 року,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - податковий орган, позивач) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, платник податків) про стягнення податкового боргу в розмірі 11150,30 грн.

Позовна заява мотивована тим, що станом на 24 листопада 2016 року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті пені в сумі 11150,30 грн. по земельному податку (орендній платі з фізичних осіб), нарахованої згідно з пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який підлягає стягненню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов податкового органу задоволено повністю, стягнуто з відповідача до державного (місцевого) бюджету за відповідним кодом бюджетної класифікації податковий борг у сумі 11150,30 грн. по земельному податку (орендній платі з фізичних осіб).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем правомірно нарахована пеня на суму податкового боргу платника податку відповідно до положень статті 129 ПК України.

11 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі за який період і з якого часу нараховується пеня при зарахуванні коштів до Державного бюджету, а також не надано оцінку розміру облікової ставки Національного банку України, з якого повинна розраховуватись пеня.

Заявник касаційної скарги, пославшись на положення статті 102 Податкового кодексу України, зазначив, що нарахування пені не повинно здійснюватись за податковими зобов'язаннями поза межами 1095 днів з моменту виникнення обов'язку щодо сплати податку.

23 січня 2018 року податковим органом через канцелярію суду наданий відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення, посилаючись на правомірність нарахування заявленої на стягнення суми пені за період з 23.11.2015 року по 18.10.2016 року відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України та п.129.4 цієї статті в редакції, що діє з 01.01.2017 року.

Податковий орган доводить, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки державної комунальної власності за 2008, 2009 роки згідно декларацій, які були подані відповідачем 12.05.2009 року. При цьому, погашення податкового боргу розпочалось платником податків з 31.07.2013 року.

В судове засідання з'явився представник відповідача, доводи касаційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник податкового органу до суду не з'явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином. Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем до контролюючого органу подані декларації № 40329 від 17.12.2008 року, № 12213 від 12.05.2009 р., уточнююча декларація від 12.05.2009 р. № 50131 з орендної плати за землю з самостійно визначеними сумами. Також за порушення граничних термінів подання податкової звітності з орендної плати за землю з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення № 0002961731 від 12.05.2009 р. до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. (узгоджені суми грошового зобов'язання).

Станом на 31.12.2009 р. податковий борг відповідача становив 20196,14 грн.

Як правильно установили суди попередніх інстанцій, платником податків (відповідачем у справі) несвоєчасно сплачувались узгоджені суми податкового зобов'язання, а саме: 31.07.2013р., 23.11.2015р., 16.12.2015р., 03.03.2016р., 04.04.2016р., 10.05.2016р., 31.05.2016р., 06.07.2016р., 23.09.2016р., 18.10.2016р., 13.12.2016р., 29.12.2016р., які зараховувались податковим органом в погашення податкового боргу попереднього періоду. Одночасно, податковим органом здійснювались нарахування пені на суму податкового боргу в порядку пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України.

Так, станом на 24.11.2016 року за відповідачем рахується податковий борг по сплаті пені в розмірі 11150,30 грн., за стягненням якого податковий орган звернувся до суду.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку на час виникнення обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання визначав Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992, №2535-XII (далі - Закон №2535-XII).

Частиною першою статті 14 цього Закону визначалось, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закону №2535-XII податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1. статті 5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При цьому, згідно пункту 95.1. статті 95 ПК України (в редакції на час звернення позивача до суду), контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до пункту 87.11. статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, сума боргу, яка увійшла до предмету стягнення у даній справі складається з нарахованої пені на несвоєчасно сплачені відповідачем вищезазначені податкові зобов'язання, що самостійно визначені платником податку в деклараціях з орендної плати за землю, та набули статусу податкового боргу ще у 2008, 2009 роках.

При цьому, строк звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу у відповідності до статті 102 КАС України сплив у 2012 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2016 році звертатись до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу, погашену після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення.

Податковим кодексом України пеня визначена, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, самі норми щодо порядку нарахування та сплати пені встановлені окремою Главою 12, у той час як штрафні (фінансові) санкції, штрафи передбачені Главою 11 «Відповідальність». Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, обов'язок сплати пені пов'язаний з обов'язком погашення податкового боргу. Оскільки в межах спірних відносин сплата земельного податку здійснена поза межами 1095 днів, а сам борг набув статусу безнадійного, нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється.

В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставами для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, що передбачено частинами першою та другою статті 351 КАС України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 11150,30 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер