Під час дії особливого періоду військовослужбовці звільнені від штрафних санкцій та сплати процентів за кредитними договорами (ВС/КЦС № 521/12726/16-ц від 30.05.2018)

Фабула судового акту: Досить цікаве судове рішення у якому колекторська фірма залишилась як кажуть «з носом».

У цій справі фінансова компанія звернулась до суду із позовом до громадянина та підприємства, яке виступило поручителем за кредитом, про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням місцевого суду, яке апеляційним судом залишено без зміни, позовні вимоги було задоволено.

Такі рішення було оскаржено у касаційному порядку.

Касаційну скаргу відповідача мотивовано тим, що на час пред’явлення позову підприємство-поручитель вже було ліквідоване. Одночасно боржник є військовослужбовцем, а тому відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягали стягненню.

Переглядаючи справу, КЦС, вказуючи на незаконність рішень судів нижчестоящих інстанцій, зазначив, що останні не перевірили доводи відповідача та не звернули увагу на те, що колекторська фірма звернулося до суду з позовом до юридичної особи, яка на час пред'явлення позову була припинена.

Водночас КЦС погодився з тим, що військовослужбовець згідно названих вище норм закону не має сплачувати будь які штрафи та проценти за користування кредитними коштами.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Невжиття банком заходів щодо зменшення розміру заборгованості позичальника за кредитом та зволікання зі зверненням його до суду обумовило значне зменшення судом пені, що була стягнута з позичальника (ВС/КЦС, № 752/13945/15-ц, 20.06.18)

ВС/КЦС: У разі належного виконання зобов’язання та за відсутності договірного регулювання нарахування відсотків за кредитом після його погашення розмір відсотків становить облікову ставку НБУ (ВС/КЦС № 308/9541/15-ц від 14.02.2018)

ВССУ: Не суперечить законодавству стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування грошима в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором; неустойка стягується в національній валюті (справа № 754/12040/15-ц, 04.10.17)

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 521/12726/16-ц

провадження № 61-16144св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі: ОСОБА_2,

приватне підприємство «Аріал-Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Гуревського В. К., від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Гайворонського С. П., Сегеди С. М., Кононенко Н. А., від 14 лютого

2017 року,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного підприємства «Аріал-Агро» (далі - ПП «Аріал-Агро») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк», банк) та

ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 100 000 грн зі сплатою 22% річних строком до 22 листопада 2017 року. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ПП «Аріал-Агро» був укладений договір поруки. 17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Позичальник не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 01 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 187 997,40 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 90 000 грн, заборгованості по відсотках - 93 911, 27 грн, заборгованості по комісії - 4 086,13 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року позов ТОВ «Кредитні Ініціативи» задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ПП «Аріал-Агро» заборгованість за кредитним договором від 23 листопада 2007 року на загальну суму 81 853,40 грн, яка складається з: заборгованості по відсоткам у розмірі 77 767,27 грн, заборгованості по комісії у розмірі 4 086,13 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник неналежним чином виконував умови кредитного договору, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень. Відповідачі не виконали своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 22 березня 2017 року,

ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент пред'явлення позову

ПП «Аріал-Агро» було ліквідовано, а тому воно не могло бути стороною у цивільному процесі. Суди неправильно визначили суму боргу за тілом кредиту, на яку нараховуються проценти, не взявши до уваги рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2013 року, яким була стягнута заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_2 призваний на військову службу з 01 квітня 2014 року, а тому відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції та проценти за користування кредитом не підлягали стягненню. Позивачем не надано доказів на підтвердження переходу прав вимоги за спірним кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Апеляційний суд взагалі не дав оцінку доводам апеляційної скарги та не навів жодних мотивів прийнятого рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року справу за позовом

ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ПП «Аріал-Агро» про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 квітня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 23 листопада 2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 100 000 грн.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ПП «Аріал-Агро» в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення прав вимоги, у тому числі за кредитним договором, укладеним 23 листопада 2007 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2013 року у справі № 2-3050/11 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2012 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором

від 23 листопада 2007 року у розмірі 59 800 грн, заборгованість по відсоткам 16 144 грн, заборгованість за щомісячними комісіями у розмірі 587,53 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - ПАТ «Промінвестбанк» на правонаступника - ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим 15 квітня

2013 року Малиновським районним судом м. Одеси.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 травня 2015 року тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобов'язань за виконавчим листом, виданим 15 квітня 2013 року Малиновським районним судом м. Одеси.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2015 року оголошено розшук ОСОБА_2

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 стягнуто суму заборгованості за кредитом у розмірі 59 800 грн, заборгованість у сумі 30 200 грн була погашена під час ліквідації ПП «Аріал-Агро», проте рішення суду не виконано у повному обсязі, а тому з відповідачів у солідарному порядку належить стягнути проценти за користування кредитним коштами та комісію за вирахуванням процентів, які були стягнуті рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2013 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з наступних підстав.

Згідно пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ПП «Аріал-Агро» було припинено, дата запису про припинення 06 жовтня 2010 року.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не перевірили доводи відповідача та не звернули увагу на те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до юридичної особи, яка на час пред'явлення позову була припинена.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення у частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ПП «Аріал-Агро» підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу,

ОСОБА_2 зазначав, що він призваний на військову службу по частковій мобілізації з 01 квітня 2014 року та вважається мобілізованим, що підтверджується наданими ним документами.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до довідки Одеського прикордонного загону в/ч 2138

від 05 червня 2014 року ОСОБА_2 з 01 квітня 2014 року призваний на військову службу по частковій мобілізації згідно Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 до Державної прикордонної служби України (а. с. 61).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня

2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року

№ 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Апеляційний суд у порушення статей 212-214 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) вказані обставини не перевірив, формально розглянув справу, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не надав належної оцінки поданим відповідачем доказам, не встановив період, за який нараховані проценти, не перевірив доводи відповідача з посиланням на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача процентів за користування кредиту та комісій.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України

від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не встановив за які саме послуги відповідачу нарахована комісія у розмірі 4 086,13 грн та не дослідив, чи передбачено нарахування такої комісії законом.

Отже, апеляційний суд у повному обсязі не з'ясував обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, то справу у частині вирішення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді необхідно дослідити належні докази і встановити вищевказані обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Керуючись статтями 400 402 409 411 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року у частині позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до приватного підприємства «Аріал-Агро» скасувати.

Провадження у справі у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до приватного підприємства «Аріал-Агро» закрити.

Справу у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді