Зміна місця проживання малолітніх дітей за рішенням органом опіки і піклування може бути підставою для звільнення батька від сплати аліментів та заборгованості по ним (ВС/КЦС, справа № 753/23672/16-ц, 25.06.18)

Фабула судового акта: В цій судовій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що з часу ухвалення судового рішення про стягнення з позивача аліментів змінились обставини та діти останнього стали постійно проживати з батьком і перебувати на його повному утриманні (за згодою матері та ініціативою бабусі, яка звернулася з відповідною заявою до навчального закладу), що створює підстави на звільнення батька від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на користь матері, з якою діти вже не проживають, з моменту прийняття рішення органом опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком.

Висновок ґрунтується на нормі частини першої статті 161 СК України, відповідно до якої спір щодо визначення проживання малолітніх дітей може бути вирішений органом опіки і піклування, а таке рішення в цій справі дійсно було прийняте з урахуванням думки дітей. Крім того, можливість звільнення особи від сплати аліментів у випадку зміни її матеріального або сімейного стану, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, передбачена статтею 273 СК України.

Аналізуйте судовий акт: Аліменти на двох і більше дітей визначаються судом у єдиній частці від заробітку (доходу) батька, а не в будь-який інший спосіб на розсуд суду (ВСУ від 19 жовтня 2016 р. у справі № 6-1798цс16)

Додаткові витрати для навчання повнолітніх дітей за ст. 185 СК України не стягуються з батьків – треба стягувати аліменти за ст. ст. 199, 180 -184 СК України (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15)

Право на аліменти має непрацездатний член подружжя, який не забезпечений прожитковим мінімумом за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ВСУ у справі № 6-3066цс15 від 13 квітня 2016р.)

Раритетне рішення: суд відібрав дитину врахувавши її думку, визначив місце проживання з батьком та стягнув з матері аліменти на утримання (ВССУ у справі № 6-41755ск14)

Суд: Принцип рівності батьків у вихованні дитини дотримано – нерадиву мати позбавлено батьківських прав (Ізюмський міськрайсуд Харківської області № 623/3081/17 від 08.05.2018)

Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується за прострочення кожного окремого місячного платежу та підсумовується судом у загальну суму до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.(Постанова ВСУ у справі №6-149цс14 від1 жовтня 2014р.)

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 753/23672/16-ц

провадження № 61-23679св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді Коренюк А. М.,

від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М., від 11 липня

2017 року,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2010 року з нього стягуються аліменти на користь його колишньої дружини ОСОБА_5 на утримання двох дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 500 грн на кожного із дітей щомісячно та до досягнення ними повноліття. Починаючи з 01 червня

2016 року діти за згодою матері проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 та повністю перебувають на його утриманні. Органом опіки й піклування Нововолинської міської ради Волинської області прийнято рішення від 20 жовтня 2016 року з урахуванням думки дітей про визначення місця проживання дітей з батьком.

Ураховуючи зміну істотних обставин, ОСОБА_4 просив звільнити його від сплати аліментів та заборгованості по сплаті аліментів, яка утворилась з 01червня 2016 року, оскільки діти перебувають на його утриманні з цієї дати.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Звільнено ОСОБА_4 від сплати аліментів на утримання дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються з нього згідно рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2010 року у розмірі 1 500 грн на кожного із дітей щомісячно до їх повноліття. Звільнено ОСОБА_4 від заборгованості по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які стягуються з нього згідно рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2010 року, що утворилась після 20 жовтня 2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що діти проживають з позивачем та знаходяться на його утриманні. Також суд виходив із наявності підстав для звільнення позивача від заборгованості по сплаті аліментів, яка виникла з моменту прийняття органом опіки та піклування рішення про визначення місця проживання дітей з батьком.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що сплата позивачем аліментів на утримання дітей, які проживають з ним не відповідає загальним засадам справедливості та буде порушувати права неповнолітніх дітей.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що згідно чинного законодавства аліменти стягуються на користь того з батьків, з ким проживають діти. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2010 року у справі № 2-1631/10, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання дітей з матір'ю. Іншого судового рішення про зміну місця проживання дітей немає. Батьком без згоди відповідача змінено місце проживання дітей. Зазначені обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій, що призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що сторони з 06 вересня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 грудня 2007 року розірвано. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2010 року з позивача стягувались аліменти на користь його колишньої дружини ОСОБА_5 на утримання двох дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 500 грн на кожного із дітей щомісячно до досягнення ними повноліття.

Мати дітей - ОСОБА_5, 1976 року народження, є інвалідом другої групи загального захворювання.

Перебуваючи на утриманні матері, діти навчались у школі-інтернаті № 20 міста Києва. 14 квітня 2016 року бабуся дітей ОСОБА_8 звернулась до директора вказаної навчальної установи із заявою про те, що її дочка - ОСОБА_5 за станом здоров'я знаходиться на лікуванні, її стан здоров'я погіршився, внаслідок чого відбудеться госпіталізація, а тому просить звернутися до батька дітей - ОСОБА_4, щоб він забрав дітей до себе з метою піклування про них на період лікування матері дітей.

З 01 червня 2016 року діти проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1, та повністю перебувають на його утриманні, навчаються за місцем проживання у Нововолинській школі - колегіумі № 1. Відповідач не заперечувала, що діти з червня 2016 року перебувають на утриманні їх батька - ОСОБА_4 у м. Нововолинську Волинської області.

У відповідності до частини першої статті 161 СК України спір щодо визначення проживання малолітніх дітей може бути вирішений органом опіки і піклування.

20 жовтня 2016 року органом опіки й піклування Нововолинської міської ради Волинської області, з урахуванням думки дітей, прийнято рішення, яким визначено місце проживання дітей з батьком - ОСОБА_4

Можливість звільнення особи від сплати аліментів у випадку зміни її матеріального або сімейного стану, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, передбачена статтею 273 СК України.

Застосовуючи вказані норми закону, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів змінились обставини та діти стали постійно проживати з батьком та перебувати на його повному утриманні (за згодою матері та ініціативою бабусі, яка звернулася з відповідною заявою до навчального закладу) та дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність вказаних обставин дає право на звільнення батька від сплати аліментів та заборгованості по аліментах на користь матері, з якою діти вже не проживають, з моменту прийняття рішення органом опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами та норми матеріального права, що підялгали застосуванню, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В.Білоконь

С.Ф. Хопта