Без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено з службового жилого приміщення одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними (ВССУ, справа № 495/4400/15-ц, 26.04.17)

Фабула судового акту: Квартирно-експлуатаційна частин МО Україна (позивач) просила суд визнати такими, що втратили право користування службовою квартирою колишнього військовослужбовця і членів його сім’ї , а також виселити їх із службової квартири без надання іншого житлового приміщення.

Позов вмотивовано тим, що відповідно до приписів ст. ст. 118, 124 ЖК УРСР, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено, з чим також погодився і ВССУ, зазначивши таке:

• суди дійшли до правильного висновку про те, що спірна квартира в установленому порядку набула статусу службової та відповідачі були вселені у квартиру на законних підставах;
• ст. 125 ЖК УРСР наведений перелік осіб, які не можуть бути виселені з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено: одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними;
• рішенням суду шлюб між мешканцями спірної квартири розірваний і відповідачка є одинокою особою з неповнолітньою дитиною.

Аналізуйте судовий акт: Особа не втратила право на користування жилим приміщенням, оскільки не проживала у спірному житловому приміщенні з поважних причин, зокрема, заміни без його відому та згоди вхідних дверей та замку (ВССУ, справа № 296/6485/15-ц, 30.11.16)

Фізичне видворення власником і подальший недопуск особи до квартири, викидання її речей та заміна вхідних замків ще не означає юридичне позбавлення права особи на користування квартирою, якщо вона там зареєстрована (ВССУ, № 552/46/16-ц)

Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

У випадку припинення права власності особи на житлове приміщення, припиняється і право користування (проживання) у цьому приміщенні членів його сім'ї ( Постанова ВСУ №6-158цс14)

Для зняття особи, в тому числі неповнолітньої, з реєстрації необхідно рішення суду із приписом «позбавити права користування житловим приміщенням» - приписи «визнати право власності, звільнити та передати квартиру» такого права не дають (ВСУ)

Підстави у власника для зняття особи з реєстрації, яка проживає у його будинку(квартирі).

Зареєструвати місце проживання дитини можна без письмової згоди батька, якщо суд встановить, що це відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (Харківський апеляційний адміністративний суд від 03 листопада 2016р.)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в свої інтересах та в інтересах неповнолітньої - ОСОБА_6, треті особи: Міністерство оборони України, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення за касаційною скаргою Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 17 травня 2011 року наказом командира військової частини А3955 Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України капітана ОСОБА_7 звільнено з військової служби у запас за п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з виключенням зі списків особового складу, всіх видів забезпечення. Проте отриманеслужбове житло за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не здав.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування службовою квартирою АДРЕСА_1, виселити їх із службової квартири без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2016 року, у задоволенні позову Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України відмовлено.

У касаційній скарзі Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 121, 122, 125 ЖК УРСР, дійшли до правильного висновку про те, що спірна квартира в установленому порядку набула статусу службової та відповідачі були вселені у квартиру на законних підставах.

Позивач вважав, що відповідачі втратили право на користування службовою квартирою та підлягали виселенню без надання іншого житла, виходячи із положень ст. ст. 118, 124 ЖК УРСР, оскільки робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Проте ст. 125 ЖК УРСР наведений перелік осіб, які не можуть бути виселені з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, не може бути виселено: одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

При цьому ОСОБА_4 зі спірної квартири виписаний, а ОСОБА_5 є одинокою особою з неповнолітньою дитиною, оскільки заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник О.В. Закропивний С.П. Штелик