Механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера через його зловживання(справа № 345/1490/17, 13.12.17)

Фабула судового акта: Матеріалами цієї судової справи підтверджується, що відповідач, перебуваючи на обліку в управлінні Пенсійного фонду України отримує пенсію за віком на пільгових умовах. У звязку із помилковим врахуванням заробітної плати за місцем роботи відповідача в Українській автокефальній православній церкві за період з 01.07.2000 року по 31.12.2001 року, останньому було зайво виплачено 2 323,44 грн, у зв’язку з чим вказане управління ПФУ (позивач) і просило суд якому просило стягнути з пенсіонера суму надміру виплаченої пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що недобросовісні дії відповідача призвели до переплати суми пенсії. З цим висновком суду погодились також суди апеляційної та касаційної інстанції.

Адже, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

А за змістом ст.1215 ЦК України - не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.

У зв’язку з цією справою варто нагадати зміст правової позиції ВСУ у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), на яку також послався і ВССУ, а саме:

«За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів».

Аналізуйте судовий акт: Громадянин, якому призначена пенсія, має необмежене право на її отримання незалежно від місця постійного проживання: на території України або за її межами (Постанова ВСУ у справі № 21-180а15 від 12 травня 2015р.)

Непроведення або порушення строків проведення атестації не є підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії за списком № 2 (Постанова ВСУ у справі №21-307а14 від 16 вересня 2014р.)

ВСУ: Не виконання судового рішення про перерахунок пенсії НЕ є збитками в розумінні ст.ст. 22, 1166 ЦК України (справа № 6-1388цс17 від 13.09.2017)

Пенсії колишнім міліціонерам повинні перераховуватись на підставі діючого грошового забезпечення поліцейських (Октябрський районний суд м. Полтави А. Г. від 7 жовтня 2016р., суддя Савченко А. Г.)

Отримана учасником АТО щомісячна додаткова грошова винагорода має обов'язково враховуватись при призначенні пенсії за вислугою років (ВССУ від 23 грудня 2016 у справі №К/800/35784/16 )

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до ОСОБА_4 про стягнення надміру виплаченої пенсії, за касаційною скаргою Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2017 року Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 2 323 грн 44 коп.

На обґрунтування позову Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області посилалося на те, що при перевірці пенсійної справи відповідача, який перебуває на обліку ПФУ з 01 серпня 2005 року, за період з 28 червня 2005 року по 29 лютого 2016 року виникла переплата зайво виплаченої пенсії у розмірі 2 323 грн 44 коп.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється повертати вищезазначену переплату, позивач просив стягнути її в примусовому порядку.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відхилено, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзіКалуське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, керувались вимогами ст. 1215 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, дійшовши обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 коштів у розмірі 2 323 грн 44 коп.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

Є.П.Євграфова

І.М.Завгородня