Правочини, здійснені із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у залученні коштів споживачів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, можуть визнаватись недійсними (Справа № 195/202/16-ц, 15.02.17)

Фабула судового акту: Суть купівлі товарів у групах полягає у тому, що громадяни об’єднується у групу для купівлі певного, заздалегідь визначеного товару. Для того, щоб стати її учасником необхідно внести перший разовий платіж, що не підлягає поверненню в разі розірвання договору. Далі, кожна особа сплачує щомісячно грошовий внесок у розмірі певного проценту від суми товару. Сукупність таких внесків всіх учасників має скласти 100% від вартості товару. За ці кошти купується відповідна річ для одного з учасників, який визначається шляхом жеребкування. При цьому, отримання у власність товару не звільняє особу від сплати щомісячних внесків, оскільки група існує до моменту придбання товару для останнього учасника.

Як показує практика, діяльність компаній-адміністраторів часто пов'язана з порушенням прав споживачів, а клієнти іноді звинувачують систему у шахрайстві. Між тим, такі компанії і схеми продовжують існувати, навіть, незважаючи на практично усталену щодо них негативну судову практику.

Справа, що пропонується увазі читачів, є прикладом правової оцінки подібної діяльності.

Судом першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, визнано недійсним договір «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», укладений між позивачем та ТОВ «Авто Просто».

ВССУ відхилив касаційную скаргу відповідача, зазначивши, зокрема таке.

Відповідно до норм ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, висновки судів щодо наявності всіх ознак т.з. «пірамідальної схеми» стали визначальними для визнання вказаного договору недійсним.

При цьому суди послались також на аналогічну правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13.

Аналізуйте судовий акт: Несправедливі умови договору, це умови які призводять до істотного дисбалансу між договірними права та обов’язками сторін та є підставою для визнання такого договору недійсним (ВСУ від 8 червня 2016 р. у справі № 6-330цс16)

Недобросовісність - обов'язкова підстава для визнання недійсним договору щодо спільного майна укладеного одним з подружжя без згоди іншого (ВСУ у справі № 6-533цс16 від 30 березня 2016р.)

Судовий збір не сплачується при поданні позову щодо захисту порушеного права споживача (ВССУ у справі № 757/32520/16-к від 18 травня 2016р.)

Встановлення для позичальника банку непропорційно високої пені є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу послуг і може бути визнане незаконним (Апеляційний суд Миколаївської обл, справа № 488/4190/15-ц, 25.07.16)

Встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору (ВССУ від 22.03.2017, № 381/1114/16)

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача та визнання недійсним договору, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня

2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 листопада 2014 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») укладено договір «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» згідно умов якого,ТОВ «Авто Просто»виступає виконавцем певних послуг, а позивач - їх споживачем.

Позивач вважає, що в діяльності ТОВ «Авто-Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману та містить ознаки пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Також зазначила, що вона сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів учасників групи, залучених до умов діяльності системи АвтоТАК. Вважає, що оспорювана угода порушує її права, а діяльність відповідача з реалізації системи АвтоТАК є такою, що вводить споживача в оману.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила визнати недійсним договір «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі».

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано договір «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі», укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «Авто Просто» недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Авто Просто» просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що умови договору є несправедливими та спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми, що згідно з положення п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

З огляду на вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» відхилити.

Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.К. Гримич

О.В.Кафідова

І.М.Фаловська