При відсутності відомостей у позивача про автора недостовірної інформації на веб-сайті щодо нього відповідачем у справах про захист, честі та ділової репутації є власник цього сайту (ВССУ від 5 квітня 2017р. у справі № 133/649/16-ц)

Фабула судового акту: Сьогодні питання як захисту прав інтелектуальної власності, так і захисту ділової репутації в інтернеті в Україні практично не вирішені. Законодавство в цій сфері треба доробляти, а базової судової практики практично немає. Проте, вже почали з’являтись рішення вищих судів, які фрагментарно дають деякі відповіді для правозастосовної діяльності юристів.

В цій справі веб-сайт розмістив оголошення невідомої особи з певною інформацією, яка стосувалась позивача. Позивач встановив власника веб-сайту і вважаючи, що така інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, подав відповідний позов до суду.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін рішення суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову було відмовлено. ВССУ скасував такі рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВССУ підкреслив, що у таких справах відповідачами є автор оголошення (інформаційного матеріалу, який поширюється) та власник веб-сайта, яких позивач повинен установити згідно ст. 32 ЦПК України та вказати в позові згідно ст. 119 ЦПК України. Якщо позивач не має можливості встановити автора та його місце проживання/місцезнаходження, веб-сайт такої інформації не надає, то тоді відповідачем є власник веб-сайту оскільки саме він і створив технологічну можливість поширення недостовірної інформації.

Таким чином, в інтернеті діє правило, що якщо автор недостовірної інформації невідомий і відомості про нього не надані веб-сайтом, то відповідальність несе сам власник веб-сайту. Слід також додати, що у більшості випадків встановити особу власника веб-сайту та його місцезнаходження надзвичайно важко.

Аналізуйте судовий акт: Якщо метою звернення до громадських діячів та посадових осіб було не розповсюдження недостовірної інформації, а реалізація свого права на відповідне звернення, таки дії не є дифамацією (ВССУ, справа N 6-27554св15, 11.11. 2015)

Позов про захист честі, гідності та ділової репутації не задоволений з огляду на те, що дії і твердження відповідача мали характер оціночних суджень і вчинялись стосовно публічної особи (ВССУ, справа № 569/568/15-ц, 15.03.17)

Встановивши розповсюдження недостовірної негативної інформації суд зобов‘язав відповідача цю інформацію спростувати та відшкодувати моральну шкоду (Рівненський міський суд, суддя Доля В. А.)

Обізвати особу «шлюхою» та «проституткою» - це образа, тому у позові про захист честі та гідності, а головне у стягненні моральної шкоди слід відмовити (Яготинський районний суд Київської області)

Суд не визнав порушення закону в діях банку, що передав персональні дані клієнта-боржника товариству, що спеціалізується на колекторській діяльності (ВССУ у справі № 473/2644/15-ц, від 26 жовтня 2016 р.)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Реклама РІА», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «РІА» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «DOM.RIA», який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Реклама РІА» (далі - ТОВ «Інтернет-Реклама РІА»),у розділі про продаж нерухомого майна в Закарпатській області розміщено оголошення: «Продажа, квартира, АДРЕСА_1. ОБЕРЕЖНО Увага!!! Обережно!!! Квартира по АДРЕСА_1. За квартиру беруть завдаток, потім відмовляються продавати квартиру, а завдаток не повертають!!!!». Вважала інформацію, розміщену у вищевказаному оголошенні, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, як власника зазначеної квартири.

Такими діями ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» їй завдано моральної шкоди.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просила суд визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та її діловій репутації, всю інформацію, що міститься у наведеному вище оголошенні. Також просила стягнути з ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» на відшкодування моральної шкоди 1 212 177 грн 51 коп.; зобов'язати ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» у триденний строк вилучити збережені копії з пошукових систем «Google», «Яндекс» та вибачитися перед нею у спосіб, яким була поширена вказана інформація, а саме шляхом публікації тексту вибачення на веб-сайті «DOM.RIA».

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірну інформацію на сайті відповідача розміщено невідомою особою та позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інформація, розміщена у спірному оголошенні, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки ця інформації містить посилання лише на адресу об'єкта нерухомості, що не є тотожнім з інформацією, зазначеною про фізичну особу, унаслідок чого відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Вимоги позивачки про зобов'язання відповідача вибачитися безпідставні, оскільки примусове вибачення не передбачено як спосіб судового захисту.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «DOM.RIA», який належить ТОВ «Інтернет-Реклама РІА»,у розділі про продаж нерухомого майна в Закарпатській області розміщено оголошення клієнтом товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво RІА» (далі - ТОВ «Видавництво RІА») відповідно до умов договору про право надання доступу до сайту «dom.ria.com» та технічної підтримки, укладеного 2 квітня 2015 року між ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» та ТОВ «Видавництво RІА», а саме «Продажа, квартира, АДРЕСА_1. ОБЕРЕЖНО Увага!!! Обережно!!! Квартира по АДРЕСА_1. За квартиру беруть завдаток, потім відмовляються продавати квартиру, а завдаток не повертають!!!!».

ОСОБА_3 вважала інформацію, розміщену у вищевказаному оголошенні, недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, як власника зазначеної квартири, яка безспірно ідентифікує саме її як власника квартири.

У ст. ст. 28 68 Конституції України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Судом установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири від 29 липня 2015 року.

Таким чином, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214 303 315 ЦПК України не звернули увагу на те, що спірна інформація поширена щодо квартири, яка належить позивачці, тобто інформація безспірно ідентифікує особу, так як лише власник може продавати своє майно, та не перевірили, чи принижує така інформація честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, як власника зазначеної квартири.

Крім того, суди, відмовляючи у задоволенні позову й вказуючи, у тому числі про те, що спірну інформацію на сайті товариства розміщено невідомою особою, не звернули увагу на таке.

Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, суди не встановили всі фактичні обставини справи, а ухвалили рішення на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик