Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї такого власника права користування займаним приміщенням (справа № 598/1718/16-ц, 09.11.17)

Фабула судового акта: Позивачка в своїх інтересах та інтересах двох неповнолітніх дітей у листопаді 2016 року звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка (відповідач) про вселення в квартиру, що належить відповідачеві. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона з дітьми зареєстрована у вказаній квартирі, але змушена була проживати 4 роки в іншому місці. Вона була позбавлена можливості вселитись зазначену квартиру, оскільки відповідач поміняв замки, вселив у квартиру іншу жінку, при неодноразовому намаганні вселитись в квартиру отримувала відмову, тому змушена була звертатись в органи поліції. Отже, відповідач різними способами перешкоджав їй та неповнолітнім дітям потрапити в квартиру та проживати в ній. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2007 року, а шлюб між ними було розірвано у серпні 2016.

Рішенням районного в задоволенні цього позову відмовлено, але апеляційним судом це рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, - позивачку та дітей вселено в зазначену квартиру.

ВССУ визнав правильним таке рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши, що своїми діями відповідач фактично позбавив своїх неповнолітніх дітей та позивачку права на проживання разом із батьками в даній квартирі.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що за змістом ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Згідно із ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В цій справі не проживання позивачки ті літей понад встановлений ст. 405 ЦК України річний строк відбулося за поважних причин, що підтверджено належними доказами.

Доречно звернути увагу на ту обставину, що розірвання шлюбу між сторонами судового процесу відбулось ще до звернення позивачки до суду і цей факт не вплинув на судове рішення.

Аналізуйте судовий акт: Власник житла усуває перешкоди в користуванні цим житлом зареєстрованою особою шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації (ВСУ від 16 листопада 2016 р., № 6-709цс16)

Повнолітня донька військовослужбовця, яка вийшла заміж, не перестає бути членом його сім'ї, як ї її чоловік, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ВАСУ від 7 грудня 2016р. у справі № К/800/66214/13)

Приховування батьками прав дитини на нерухомість в момент укладання іпотечного договору позбавляє їх права визнати іпотеку недійсною (ВСУ від 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16)

Банк на підставі іпотеки може забрати нерухомість у і дитини, без згоди органу опіки, якщо буде доведено, що внаслідок цього права дитини не порушуються (Постанова ВСУ від 20 січня 2016р. у справі №6 - 2940 цс 15)

Без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено з службового жилого приміщення одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними (ВССУ, справа № 495/4400/15-ц, 26.04.17)

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Червинської М.Є., Коротуна В.М., ПоповичО.В.,

розглянувши справу в попередньому судовому засіданні за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - служба у справах дітей Збаразької районної державної адміністрації, про вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про вселення в квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з дітьми зареєстрована у вказаній квартирі. З 2010 року вони разом із відповідачем проживали у квартирі її брата у АДРЕСА_4. У кінці 2014 року відповідач забрав у неї ключі від квартири в АДРЕСА_5 і переїхав жити туди сам. Протягом 2015-2016 років вона з дітьми неодноразово приїжджали в м. Збараж для подальшого проживання у вказаній квартирі, однак відповідач у квартиру їх не впускав, погрожував їй та дітям. 2 серпня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Тому позивач просить суд вселити її дітей у квартиру АДРЕСА_2, оскільки відповідач обмежує їх права на проживання та користування вказаною квартирою.

У березні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що 29 квітня 2007 року він уклав шлюб із ОСОБА_4, який 2 серпня 2016 року було розірвано за рішенням суду. З 26 листопада 2016 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 ОСОБА_4 будучи зареєстрованою у спірній квартирі в ній не проживає більше 4 років без поважних причин, а тому він просить суд визнати ОСОБА_10 та дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування його квартирою.

Рішенням Збаразького районного суду від 6 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Позов ОСОБА_7 задоволено. ОСОБА_4 та неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 Тернопільської області. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_3. У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2007 року по 2 серпня 2016 року.

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 січня 2007 року (а.с. 40).

У вище згаданій квартирі зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що підтверджується довідкою, виданою 15 лютого 2017 року ОСББ «Мрія» (а.с. 42).

Судом також установлено, що сторони у 2010 році добровільно залишили спірну квартиру в м. Збаражі та переїхали проживати в АДРЕСА_1 в квартиру, яка належить брату позивача, де проживали без реєстрації, оскільки в квартирі в м. Збараж проводились ремонтні роботи. Відповідач залишив сім'ю та повернувся проживати у м. Збараж, де у 2016 році прописав та поселив нову дружину ОСОБА_9 Крім того, ОСОБА_4 протягом 2014-2016 років неодноразово зверталась до відповідача з проханням вселитись у спірну квартиру.

За змістом ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.

Згідно із ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Апеляційний суд, задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, обґрунтовано виходив із того, що позивач та її неповнолітні доньки зі згоди відповідача зареєстровані та постійно проживали у спірній квартирі в якості членів сім'ї і їх не проживання понад встановлений ст. 405 ЦК України річний строк відбулося за поважних причин, що підтверджено належними доказами.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.Є. Червинська

В.М.Коротун

О.В. Попович