Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, завданої неналежним розглядом звернень, суди не врахували судових рішень про визнання відповідей прокуратури протиправними і доводів позивача в обгрунтування позову.

Фабула судового акту: Позивач звернувся суді із позовом про відшкодування моральної шкоди внаслідок неодноразового неналежного розгляду посадовими особами Прокуратури Львівської області його звернень. Відповіді прокуратури області двічі визнавались протиправними адміністративними судами.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційною інстанцією, в задоволенні позову відмовлено. В обгрунтування рішення судом першої інстанції покладено висновок про недоведеність позивачем причинно-наслідкового звязку між завданою, на його думку моральною шкодою, та діями органу прокуратури.З таким висновком погодився й суд апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з таким висновком ВССУ вказав, що протиправність дій працівників прокуратури підтверджується постановами адміністративних судів, а вирішуючи спір суди не дали оцінки доводам позивача, яким обгрунтовано позов, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основолопожних свобод, не встановивши фактичниї обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуйте судовий акт: Надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди, при цьому відповідачем є орган ДВС де працює д/в та орган ДКС (ВСУ у справі № 6-99цс17 від 8 листопада 2017р.)

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

50 тис. моральної шкоди за тривале безпідставне звинувачення згідно ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють …» (Апеляційний суд Івано-Франківської області у справі 346/4623/15-ц)

За неналежне надання стоматологічних послуг на користь пацієнта стягнуто 40 000,00 грн. моральної шкоди (Оболонський районний суд міста Києва)

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Ухвала

іменем україни

25 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Карпенко С.О., Леванчука А.О.,

МаляренкаА.В., Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 квітня 2017 року,

встановила:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 листопада 2014 року він в порядкуЗакону України «Про звернення громадян» звернувся із скаргою на ім'я виконуючого обов'язки прокурора Львівської області Поліщука В.П. Основною вимогою звернення було надання оцінки діям прокурора

м. Червонограда Львівської області, якого він вважає винним у неотриманні коштів. Листом від 11 листопада 2014 року вказану скаргу було переадресовано прокурору м. Червонограда, який листом від 9 грудня 2014 року надав позивачу відповідь на неї.

Не погоджуючись із даною відповіддю, 13 грудня 2014 року позивач повторно подав скаргу виконуючому обов'язки прокурору Львівської області Поліщуку В.П., основною вимогою якої також було надання оцінки діям прокурора м. Червонограда Львівської області. Начальником відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Львівської області Г.Кіра на його скаргу надано відповідь від 13 січня 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, визнано протиправними відповіді прокуратури Львівської області від 11 листопада 2014 року та від 13 січня 2015 року. Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що скеровуючи супровідним листом від 11 листопада

2014 року його скаргу прокурору м. Червонограда, прокуратурою Львівської області порушено заборону, встановлену ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки надіслано скаргу для розгляду тій посадовій особі, дії якої оскаржуються. Окрім цього, у відповіді начальника відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави Прокуратури Львівської області Г.Кіра від 13 січня 2015 року на його скаргу не вказано у повному обсязі відповіді по суті питань, зазначених у його скарзі від 13 грудня 2014 року, зокрема з питань, що стосуються виконання прокурором м. Червонограда своїх обов'язків і надання оцінки його діям чи бездіяльності.

27 травня 2015 року на особистому прийомі ОСОБА_3 подано звернення прокурору Львівської області Р.Федику щодо неправомірності дій працівників прокуратури Львівської області при розгляді його скарг від 6 листопада 2014 року і від 13 грудня 2014 року та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Листом від 7 жовтня 2015 року за підписом прокурора Львівської області Р.Федика позивачу було повідомлено, що вжити заходів дисциплінарного характеру до працівників органів прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на даний не представляється можливим, оскільки згідно зі ст.148 КЗпП України спливли строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, визнано протиправною відповідь прокуратури Львівської області від 7 жовтня

2015 року та стягнуто з прокуратури в його користь за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 212,30 грн.

ОСОБА_3 вказував, що внаслідок незаконних дій прокуратури Львівської області були порушені його законні права та інтереси, внаслідок чого завдана моральна шкода, яка полягає у завданні йому сильних душевних страждань та моральних хвилювань.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з держави України на його користь 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 28 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 4 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем причинно-наслідкового зв'язку між дією та шкодою, яка на думку позивача, була йому завдана.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, з огляду на наступне.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Установлено, що 6 листопада 2014 року ОСОБА_3 у порядку Закону України «Про звернення громадян» звернувся зі скаргою до виконуючого обов'язки прокурора Львівської області Поліщука В.П. на дії прокурора м. Червонограда. Листом 11 листопада 2014 року дана скарга була скерована за належністю - прокурору м. Червонограда, який 9 грудня 2014 року надав відповідь заявнику.

13 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з скаргою до виконуючого обов'язки прокурора Львівської області Поліщука В.П., в якій просив надати оцінку діям прокурора м. Червонограда, якого позивач вважає винним у неотриманні коштів. На вказану скаргу 13 грудня

2014 року позивачу була надана відповідь начальником відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави Прокуратури Львівської області Г.Кіра.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, визнано протиправними відповіді прокуратури Львівської області від 11 листопада 2014 року та від 13 січня 2015 року.

27 травня 2015 року на особистому прийомі ОСОБА_3 подав звернення прокурору Львівської області Федику Р. щодо неправомірності дій працівників прокуратури Львівської області при розгляді його скарг від 6 листопада 2014 року та 13 грудня 2014 року та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

7 жовтня 2015 року за підписом прокурора Львівської області ОСОБА_6 позивачу було надано відповідь, що вжиття заходів дисциплінарного характеру до працівників органів прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на даний час не є можливим, оскільки згідно ст. 148 КЗпП України спливли строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, визнано протиправною відповідь прокуратури Львівської області від 7 жовтня 2015 року.

Отже факт неправомірності дій працівників прокуратури підтверджено вищезазначеними судовими рішеннями, які мають преюдиційний характер для справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди посилались на те, що судові рішення про визнання відповіді прокуратури неправомірними не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки має бути причинно-наслідковий зв'язок між дією та шкодою, про що позивачем не надано доказів.

У ст. 56 Конституції України та ст. 1174 ЦК України закріплено принцип відповідальності держави або місцевого самоврядування за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, яка відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За положенням ч. 2 ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (із послідуючими змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі. незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

ОСОБА_3 своє право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави обґрунтовував тим, що внаслідок незаконних дій прокуратури Львівської області були порушені його права та завдана моральна шкода, яка полягає у завданні йому сильних душевних страждань та моральних хвилювань. Порушення його прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту він сприйняв та сприймає як зверхнє ставлення до нього як до людини, відчув та відчуває себе приниженим та морально подавленим. Крім цього, він був змушений звертатися за захистом свої прав у судовому порядку, що вимагало від нього затрат часу і вчинення додаткових зусиль.

Вирішуючи спір, суди на вказане уваги не звернули, не дали оцінки доводам позивача, якими обґрунтовано позов, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення особи справедливими судовими процедурами.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області

від 28 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 4 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.С. Висоцька Судді:С.О. Карпенко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак